Читати книгу - "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Після ковзанки ми переходимо в затишне кафе неподалік. Хочеться більше дізнатися про тих войовничих дівчат, лоскоче цікавість, але я поки не нападаю з питаннями. Гліб вміло веде розмову, розповідає про те, як встиг попрацювати пляжним рятувальником.
Дивлячись на блакитноокого широкоплечого хлопця з голлівудською посмішкою, я так і уявляю, скільки в його зміну приходило бажаючих рятуватися. І тільки мені пощастило зробити все з точністю навпаки. Не рятуватися, а врятувати легендарні плавки!
- У мене вуха боліли в кінці дня. Здогадуєшся чому?
О так, чи мені не знати.
- Через свисток? Часто в нього дути доводилося?
- Точно! Ніхто раніше не вгадав. Аліно, а ти ловиш все нальоту. Мислення відмінно працює, - підморгуючи, не шкодує для мене Гліб похвали.
Угу, така тямуща, що сама себе часом лякаюся.
- У мене вже імунітет на звуки свистків. Багато разів доводилося бути присутньою на футбольних тренуваннях і матчах, - правду кажу, запускаючи ложечку в піалу з морозивом.
- І як тобі? Подобалося?
- Складно сказати, - відповідаю, не вдаючись у подробиці. - М-м-м... яке тут морозиво смачне. Карамелі не пошкодували!
Гліб пропонує взяти спробувати з іншими наповнювачами. Відчуваю, ми тут затримаємось. Але і рано ще, батьки думають, що я з подругою.
- А ти бачишся з тим футболістом? - несподівано повертається Гліб до небезпечної теми.
Знаючи, що думають плавці про футболістів, і ті, взаємно про них, я себе відчуваю між двох ворогуючих кланів. Не найприємніше відчуття на побаченні. Та бачу, що Глібу про це важливо дізнатися. Швидше за все, тримав у собі, поки все ж таки не зірвався.
- Глібе, я... не буду приховувати, - підбираю слова, щоб його не образити. - Бачуся. Ми спілкуємось. І я все ще працюю в футбольному клубі адміністратором під час канікул.
Хлопець невдоволено хмуриться, задумливо відпиваючи з чашки какао.
- Знаєш, я б не довіряв футболістам. Аліно, ти ж не така, як вони.
- Думаєш?
- Впевнений! Якщо брати саме команду Лідергол, то вони поводяться недобре з дівчатами. Несуть себе занадто високо, начебто всі перед ними повинні падати та догоджати, - у кінці навіть пирхає, пригадуючи футболістів.
- Навіть серед них є пристойні хлопці. У серйозних стосунках з дівчатами, - сама не зрозумію, навіщо заступаюся.
- Добре, припустімо. Той псих, що кидався у клубі тебе забирати, він до них відноситься? На вигляд взагалі скажений на всю голову.
- Ем-м... Якщо ти про Михайла Дарського, то у нього, звісно, є проблеми з самоконтролем. Напевно, ви не в той час і не в тому місці зустрілися. Він буває іноді дуже доброзичливим.
- Він хотів мене розірвати на клаптики!
Ох-х...
Що є, то є. Ведмежара, дійсно, скажений. За білого пухнастого ведмедика навіть з величезною натяжкою не зійде.
Проте й Гліб не з тих, хто без бою поступається своєю територією.
- Тоді ви обидва добряче поцапалися. Глібе, я б на майбутнє хотіла попросити - не накидатися на Дарського. Йому теж забороню нападати та лаятись.
- Краще б я його не бачив біля тебе, - хитає головою, не радіючи моїй пропозиції.
Обертаюся на знайомі гучні голоси. Ось і згадали! Ось і приманили!
Так і знала, що навіть слово «футболісти» вголос вимовляти небезпечно. Не доведе до добра!
У кафе заходять дві парочки. Я відразу впізнаю в цих парах Артема і Іллю. Дівчата з ними вродливі, не виглядають ображеними пихатими хлопцями, як повинні на думку міченого плавця-кандидата.
- Глібе, пригнися зі мною, будь ласка, - повільно сповзаю по стільцю на підлогу.
- Аліно, що сталося?
- Там вони. Давай хоча б сьогодні обійдемося без розбірок?
- Еге, бачу, вони зайняли дальній столик. Але чому саме ми повинні ховатися? Нехай самі від нас тікають!
Ох, з чемпіонами домовлятися нелегко.
- Під столом морозиво теж смачне. Тобі тільки здається, що ти бачиш двох із команди. Решта певно бовтаються неподалік. І тільки нас помітять, кинуть клич у свій чат, як тут же всім складом бідне кафе рознесуть.
Трохи подумавши, Гліб до мене спускається в укриття.
- Тільки тому що ти просиш, моя чарівна рятівнице. Інакше б не переховувався. Нехай лише сунуться, - гнівно смикає головою у бік столика знайомих ворогів.
Поки ми вдвох ласували моїм прихопленим зі столу морозивом, звільнилося місце за баром, на яке закритий огляд для футболістів. Перебігаємо туди. Обережно виглядаю. Фу-ух! Здається, вони нічого не помічають, крім своїх дівчат. Навіть вираз облич змінився. На роботі не бачила їх такими розслабленими і романтичними. От що кохання робить з людьми.
Хотілося б і мені коли-небудь стати теж коханою…
Непомітно вибралися з кафе, прогулялися ще вечірніми вуличками. Гліб рвався провести мене додому, ледве вмовила розлучитися на зупинці. Не можу я плавцем ризикувати. Це футболісти до мого тата звичні. А для підкорювача водних стихій, знайомство може закінчитися стресом.
У думках після побачення залишається багато приємних спогадів. Який же все-таки Гліб уважний, він не давав мені нудьгувати, навіть дозволив затягнути його під стіл. Не тиснув авторитетом, як деякі. У кінці потягнувся поцілувати, але я зніяковіла і щоку підставила. Поки не визначуся, ніяких поцілунків.
Це також і Ведмедя стосується! Нахабний такий, як ніби-то питає.
Затьмарили побачення колишні дівчата Гліба. Але хіба немає екс подружок у Дарського? Повно, хоч він не зізнається. Теж такі стервозні, жах. Тому мінус є, але для обох, а не тільки для чемпіона з плавання.
Та що про хлопців казати. Навіть мене не можна назвати повністю чесною. Намагалася не брехати. Але промовчала ж, що наступне побачення відбудеться з Ведмедем.
Страшнувато після масажу. Раптом виявиться, що краще б сходила ще раз на каток з колишніми Гліба?...
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва», після закриття браузера.