Читати книгу - "Вагітна від нареченого сестри, Ярл Конг"

Розділ 57

Буквально за пару секунд мене кидає то в нереальну спеку, ніби мене помістили в грубу, то в пронизуючий до кісток холод, начебто я опинилася в січні під водою. Спочатку мені нічим дихати, настільки жарко, а після я не можу зігрітися, навіть обіймаючи себе руками за плечі й вкрившись пледом. І всі ці стадії я проживаю просто дивлячись на це повідомлення подруги.

"...повна..." матюком, що для Лії неприродно. Дівчина і раніше дуже мало вживала сварливих слів, а після того, як стала мамою, то взагалі таке враження забула про їх існування, щоб не вчити дитину поганому. Саме тому це слово викликає у мене такі бурхливі емоції. Якщо подруга так пише, отже, там реально все дуже і дуже жахливо.

"Що?"

На ці дві букви я спромоглася хвилин так через тридцять, оскільки пальці рук настільки тремтіли, що я вічно потрапляла не по тій букві, видаючи на екрані гармидер, прямо передаючи те, що творилося в моїй голові.

Після настало і неймовірне випробування для моїх очей, адже Лія щось друкувала у відповідь, друкувала та друкувала. Або там було величезне смс з детальною розповіддю, що трапилося, або подруга так само як і я не могла взяти себе в руки, точніше руки в руки, і відписати. Тому я ледве телефоном поглядом наскрізь не пропалила, а мої мізки поплавилися, доки я дочекалася вісточки від дівчини.

"Мені відмовили у пересадці нирки."

Я голосно видихнула, і навіть відчула, як полегшена посмішка виступила на моєму обличчі, коли я прочитала це речення та його сенс дійшов до мого розбурханого мозку. Так, план Лії провалився. Так, подруга сподівалася таким чином заробити грошей на операцію своєї доньки. І так, дівчина б не зрозуміла такої моєї реакції на її, як вона вважає, катастрофу, але це далеко не найгірше, що могло відбутися. Я змалювала у своїй голові такі жахливі картинки, що ця відмова виглядала нічим більше ніж пшиком. Про який потрібно було забути й рухатися далі.

"Сказали, що ця операція ризикована саме для клієнта, і хтось з родичів цього клієнта згодився поділитися частинкою себе, щоб врятувати цю людину. Тому у моїх послугах не зацікавлені, а тому у мене не буде грошей. І я не знаю, що далі робити. Де знайти таку величезну кількість коштів за пару днів."

"Коли теоретично можна провести операцію Софійці? Тобі казали?"

Те, що розписала мені Лія, взагалі не здивувало, оскільки я це вже чула від мами. Рідна, коли почула про план моєї подруги, то ще тоді зазначила, що нирка може не прижитися і це ризикована затія, тому наразі я це прийняла без здивування й не так гостро, як дівчина.

"Та хоч сьогодні. Все впирається в гроші..."
***
- І що, тобі взагалі ні краплі не жаль свого боса?

Я б не хотіла знаходитися в цій розваленій будівлі за межами міста. Я б не хотіла спілкуватися з цією огидною людиною. А найбільше я б не хотіла вислуховувати від нього моралі, знаючи, ким він являється.

- А вам взагалі не жаль свого партнера по бізнесу? - Та вибору у мене немає. Деколи щоб залишити світло всередині себе, потрібно займатися найтемнішими справами.

- Нахабнієш?

- Ні, просто не бачу сенсу витрачати час на пошуки моєї совісті, якщо ми про все вже домовилися, - мені має бути страшно. Одній. Поряд з цим чоловіком. Чорт знає де. Та цього страху немає, бо я розумію, що цей Рамос тепер від мене залежний. Я якщо і не тримаю його за кульки, то між нами співпраця на вигідних умовах для кожного з нас.

- Ділова яка, - чоловіка бавить моя поведінка, я вкотре усвідомлюю, що йому до вподоби дівчатка, що вміють кусатися, але сьогодні межі він не переходить, дотримується більш-менш адекватної поведінки, - ну, гаразд, кеш у мене з собою. Тобі у валізі передати, чи в трусики запхати?

- Ось, - ну, звичайно, він би не був покидьком, якби хоча б не сказав якогось лайна на мою адресу. Та я стримуюся. Всього пару хвилин, Кіро, і в тебе буде те, що він має, а потім хай валить на всі чотири сторони. Лайно ходяче! - Це рахунок крипти.

- Крипти? - Чоловік кидає погляд спочатку на папірець, а потім підіймає його на мене, доєднуючи сюди ще й свою посмішку.

- Криптовалюта, якщо ти цього не знав, - ігнорую цей його вищир, котрий натякає "дівчинко, яка ще крипта? Ти б розібралася як на ноутбуці знайти його характеристики, а ти за крипту мені впарюєш".

- Домовилися, - не можу зрозуміти, чи цього Рамоса й надалі тішить моя серйозність, чи він реально признав те, що у мені є стрижень, але посмішка зникає з його пики, натомість він простягає мені свою руку.

- Коли скинеш - відпишеш, - і я тисну руку цьому чоловік. Відчуваю, як вся гидота цього мерзотника в цю мить перекидається на мене, роблячи такою самою паскудою.

Деколи, щоб побачити світло, потрібно зайти в найтемнішу кімнату...

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍