Читати книгу - "Війна з Росією"

що ми не зможемо зібрати навіть половину резервістів на першому етапі комплектування. І загалом, чи вийде в нас уникнути цих проблем, використавши сили швидкого реагування НАТО? Чотири дні тому ми скоротили їм час на підготовку. Тож вони повинні бути готові до відправлення. Ну а щодо заяви НАТО про нашу здатність розгорнути військо з сорока тисяч солдатів у будь-якій точці світу...

Голос Мак-Кінлі наповнився іронією. Кожен із присутніх у цій кімнаті офіцерів знав, що та заява була справжнісінькою фантазією.

Гансен ледь помітно усміхнувся:

— Перші хороші новини. Кораблі сил швидкого реагування НАТО, а саме п’ять фрегатів і есмінців, по одному з Португалії, Канади та Норвегії і два французьких судна, вже на навчаннях у Східному Середземномор’ї. Нам знадобиться вісім днів, щоб вони опинилися в Балтійському морі. Хлопці отримали хорошу підготовку — і це чудово. Том теж готовий доповісти щось хороше. Полковник подивився на капітана Королівського флоту Тома Блека.

— Так точно, сер, — відповів той. Ще донедавна він командував фрегатом типу 23, але тепер став ключовим співробітником групи Гансена.

— Британія збирається розгорнути в країнах Балтії маневрову групу на чолі з авіаносцем «Королева Єлизавета», — продовжив капітан. — Очікуємо, що корабель досягне місця призначення в цю середу. Отже, авіаносець і кораблі сил швидкого реагування зможуть виступити разом як одна ескадра, якщо Великобританія згодиться зачекати п’ять наших кораблів.

— А навіщо їм чекати? — запитав турецький підполковник військово-повітряних сил.

Він був нещодавно переведений в їхню команду прямо з сирійського кордону. Турок прекрасно говорив англійською, на відміну від свого грецького колеги, який досі відмовлявся приймати його за бойового побратима. Ці два офіцери були з традиційно ворогуючих країн і тому тільки й чекали, як набрати очок за рахунок один одного.

— Слушне запитання, Ероле. Поясніть, будь ласка, Томе.

— Усе дуже просто — командування і контроль. Кораблями швидкого реагування командує французький адмірал, який, як виявилося, старший за званням від британського адмірала на «Королеві Єлизаветі». Це означає, що неодмінно виникне запитання, хто очолить маневрову групу, коли кораблі об’єднаються. Ви можете вважати, що такий підхід неправильний, але маючи справу з британцями і французами... — Блек знизав плечима.

Офіцери за столом із розумінням закивали головами. Кожен, хто хоч трохи знайомий з НАТО, знає, що певні нації постійно конкурують між собою в питаннях командування. І ця конкуренція часто створює легкий бардак і плутанину, особливо на початку спільних операцій.

— Головна проблема, — продовжував капітан, — полягає в тому, що нам потрібна командна структура в Балтиці. І потрібна вона буде саме тоді, коли ударні військово-морські сили НАТО вийдуть на передову лінію протистояння. Попри те, що «Королева Єлизавета» не має на своїй палубі винищувачів, протичовнових літаків та потрібної кількості кораблів супроводу, НАТО володіє достатніми ресурсами в балтійському регіоні. Я би сказав, навіть багатьма — це літаки з Німеччини, Польщі та Данії, що й казати про сили союзників зі Швеції та Фінляндії. Те саме можна стверджувати і стосовно протичовнових літаків та військово-морських сил бойової охорони. Структура НАТО в Балтиці зараз нагадує розбурханий і готовий до боротьби з агресорами бджолиний вулик. Але до того часу, поки «Королева Єлизавета» та штаб-квартира НАТО не скоординують своїх зусиль, не буде пуття від усієї цієї активності.

Мак-Кінлі помітив, що грецький підполковник збентежений. Але він не був упевнений: це через те, що йому важко розуміти англійську, чи через недостатнє знання військово-морської тактики. Але генерал і не подумав розсердитися з цього приводу. Те, що Греція несподівано, незважаючи на Німеччину, підписалася під статтею 5, вже було маленькою перемогою. Час для будь-якого солдата — надто цінний ресурс, щоб витрачати його на дипломатичні танці або страшні словесні погрози.

Мак-Кінлі підняв руку, щоб показати Блеку, що він хоче пояснити:

— І найголовніше: тільки штаби зможуть швидко та якісно аналізувати всю інформацію, яка надходитиме, і давати накази діяти з огляду на обстановку. Таким чином, якщо німецький літак морської авіації або данський фрегат виявить російський підводний човен і повідомить про це своєму національному командуванню, то, звичайно, ця інформація дійде до «Королеви Єлизавети» або іншого нашого корабля в Балтійському морі, але... — генерал знизав плечима. — Скільки часу на це потрібно? Годину? День? Авіаносець повинен отримувати всю важливу інформацію миттєво, якщо ми хочемо, щоб він мав змогу швидко зреагувати. І навпаки, якщо один із кораблів супроводу «Королеви Єлизавети» виявить російську субмарину неподалік, то йому знадобиться протичовновий літак, який або відстрахає підводний човен противника, або втопить його. Наказ про такі дії повинен надходити за лічені секунди. Тож якщо в систему командування увійдуть додаткові національні штабні структури, час, необхідний для надання розпорядження, збільшиться до кількох годин. І це погано. Немає ніякого сенсу в усіх глибинних бомбах або ракетах світу, якщо вони діятимуть у невірному напрямку або не будуть готові до застосування в той момент, коли потрібні. Таким чином, найпростіше і найвірніше рішення — це управління з одного оперативного штабу всіма військовими ресурсами в Балтиці разом із бойовою групою «Королеви Єлизавети».

Грек кивнув, показуючи, що тепер все зрозуміло. Турецький офіцер похитав головою з легкою усмішкою: мовляв, невже треба було все це пояснювати? «Добре стукнути б ці дві голови одну об одну!» — подумав Мак-Кінлі і махнув Фрітцу рукою, щоб той продовжив свою доповідь.

— А тепер про наболіле — сухопутні війська. Певно, ви пам’ятаєте, сер, що в нас були серйозні проблеми з комплектуванням цього виду збройних сил, і про них говорили в березні цього року — на нещодавній конференції з формування глобальних підрозділів Альянсу.

Мак-Кінлі кивнув. Він добре пам’ятав цю жахливу конференцію.

— Усі запам’ятали ваші різкі та відверті слова, сер, — додав Гансен. — Ви тоді чітко заявили, що коли НАТО не створить сильні підрозділи швидкого реагування, то рано чи пізно зіштовхнеться з кадровими і добре підготовленими підрозділами супротивника...

— Усе правильно, — Мак-Кінлі зрозумів, куди хилить полковник, і тому перебив його. — Немає сенсу плакати над розлитим молоком, Фрітце. Не вдаватимемося в зайві подробиці. Я хочу знати точний стан справ у кожному підрозділі і те, що ви пропонуєте зробити для покращення ситуації. Тоді я донесу вашу думку про це керівництву збройних сил країн НАТО і зроблю коротку доповідь Головнокомандувачу, щоб і він розумів, які у нас тепер можливості.

За дві години після цієї виснажливої наради і кількох важких телефонних розмов із міністрами оборони Франції та Іспанії Мак-Кінлі