Читати книгу - "Гра престолів"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
«Мертвий» — просилося на вуста, але він не міг вимовити цього вголос.
— Це через Брана, але це зовсім не те, що ти подумав,— мовила Кетлін.
— Тоді що? — розгубився Нед.— Чому ти тут, кохана? Що це за місце?
— Саме те, чим і здається,— сказав Мізинчик, опускаючись на підвіконня.— Бордель. Хіба знайти краще місце, де Кетлін Таллі шукатимуть в останню чергу? — посміхнувся він.— Так сталося, що я власник цього закладу, тож улаштувати все було нескладно. А нам-бо зовсім не хочеться, аби Ланістери дізналися, що Кет тут, на Королівському Причалі.
— Але чому? — знов запитав Нед — і тут побачив її долоні: і як незграбно вона їх тримає, і свіжі червоні шрами, і що останні два пальці на лівій руці геть не гнуться.— Тебе поранили,— схопив він її долоні в свої й перевернув.— Боги! Які глибокі розтини... як від меча або... Як це сталося, міледі?
Діставши з-під плаща кинджал, Кетлін вклала клинок йому в руку.
— Це лезо мало розітнути горло Бранові, щоб з кров’ю з нього витекло життя.
Нед різко підвів голову.
— Але... хто... навіщо...
Вона приклала палець йому до вуст.
— Дай-но я все тобі розповім, коханий. Так буде швидше. Слухай.
Отож він вислухав, і вона все йому оповіла — від пожежі в бібліотечній вежі до Вейриса, гвардійців і Мізинчика. А коли вона закінчила, Едард Старк приголомшено присів до столу, не випускаючи кинджала з руки. Вовченя врятувало Бранові життя, тупо думав він. Як там сказав Джон, коли вони натрапили на виводок у снігу? «Вовченята призначалися вашим дітям, мілорде». А він убив Сансину вовчицю, і за віщо? Невже він зараз відчуває докори сумління? Чи це страх? Якщо вовченят справді послали боги, що ж він накоїв?
Болісним зусиллям Нед змусив себе думати про кинджал і про те, що він означає.
— Кинджал Куця? — повторив він. Це було безглуздо. Стиснувши в кулаці гладеньке руків’я з драконової кістки, він увігнав лезо в стільницю, відчуваючи, як воно вгризається в дерево. Так воно й застрягло, глузуючи з нього.— Навіщо Тиріону Ланістеру зичити Брану смерті? Хлопчик нічим його не образив.
— У вас, у Старків, що — сніг у голові? — запитав Мізинчик.— Куць нізащо не діяв би сам-один.
Підвівшись, Нед почав міряти кроками кімнату.
— Якщо до цього причетна королева або, не дайте боги, сам король... Ні, я в це не вірю.
Але, вимовляючи ці слова, він пригадав холодний ранок серед курганів і те, як Роберт збирався підіслати найманців з ножами до Таргарієнської королівни. Пригадав Рейгарового малолітнього сина, його закривавлену голівку, і те, як відвернувся король — точно так само, як відвернувся зовсім нещодавно в замку Дарі. Нед і досі чув у голові, як благає Санса,— як колись благала Ліанна.
— Скоріш за все, король нічого не знав,— мовив Мізинчик.— І не вперше. Наш добрий Роберт виробив звичку заплющувати очі на речі, які йому не хочеться бачити.
На це Недові не було чого відповісти. Перед очима постало обличчя різникового сина, розтятого мало не навпіл,— про це король не сказав ані слова. У Неда гримотіло у скронях.
Підійшовши до столу, Мізинчик витягнув ніж зі стільниці.
— Таке обвинувачення — в будь-якому разі зрада. Звинувать короля — і потанцюєш з Іліном Пейном, не встигнуть іще слова злетіти з вуст. Звинувать королеву... якщо знайдуться докази, якщо Роберт захоче слухати, тоді, можливо...
— У нас є докази,— мовив Нед.— Ми маємо кинджал.
— Оцей? — Мізинчик недбало перекинув ніж у руці.— Гостра криця, але двосічна. Куць, безперечно, заприсягнеться, що загубив кинджал у Вічнозимі або що його вкрали, а оскільки найманець мертвий, хто зможе спростувати брехню? — легенько пожбурив він ножа Недові.— Моя вам рада: киньте його в річку й забудьте, що він узагалі був колись викуваний.
— Лорде Бейліш,— холодно поглянув на нього Нед,— я Старк з Вічнозиму. Мій син каліка, а може, взагалі помирає. Він і помер би, і Кетлін разом з ним, якби не вовченя, на яке ми натрапили в снігу. Якщо ви справді гадаєте, що я можу таке забути, ви й зараз такий самий бовдур, яким були тоді, коли наважилися вийти з мечем проти мого брата.
— Так, Старку, може, й бовдур... але я ось, перед вами, а ваш брат гниє в своїй крижаній могилі вже чотирнадцять років. Якщо вам так горить гнити поряд з ним, не мені вас відмовляти, от тільки не залучайте до цієї справи мене, дуже дякую, не треба.
— Вас, лорде Бейліш, я залучу до чогось в останню чергу.
— Ви мене ображаєте,— притиснув Мізинчик руку до серця.— Як на мене, то ви, Старки, страшенно занудні, але Кет, схоже, прихилилася до вас... не розумію, правда, чого б це. І заради неї я постараюся зберегти вам життя. Дурна робота, визнаю, але я ніколи ні в чому не міг відмовити вашій дружині.
— Я розповіла Пітиру про наші підозри щодо смерті Джона Арина,— мовила Кетлін.— Він пообіцяв допомогти тобі дізнатися правду.
Така новина не порадувала Едарда Старка, але, ніде правди діти, вони таки потребували допомоги, а колись давно Мізинчик був Кет майже братом. Це не вперше Недові доведеться мати справу з людиною, яку він зневажає.
— Дуже добре,— сказав він, застромляючи кинджал собі за пояс.— Ви казали про Вейриса. Євнух теж про все знає?
— Тільки не з моїх вуст,— озвалася Кетлін.— Ви брали за дружину не дурепу, Едарде Старк. Але у Вейриса є способи дізнатися таке, чого не знає ніхто інший. Він володіє темним даром, Неде, присягаюся.
— У нього повно шпигунів, усі це знають,— відмахнувся Нед.
— Не тільки,— не здавалася Кетлін.— Сер Родрик розмовляв з сером Ароном Сантагаром цілком таємно, але Павук якось дізнався про їхню бесіду. Цей чоловік мене лякає.
— Залиште лорда Вейриса мені, міледі,— посміхнувся Мізинчик.— Пробачте непристойне порівняння (а в якому ще місці можна собі таке дозволити), але я тримаю цього чоловіка за яйця,— посміхаючись, він склав долоню човником.— Точніше, тримав би, якби той мав яйця. Якщо клітку відчинити, пташки розлетяться, а Вейрису це навряд чи сподобається. На вашому місці я більше переймався б через Ланістерів, а не через євнуха.
Це Нед розумів і без Мізинчика. Подумки він повернувся в той день, коли знайшлася Арія:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гра престолів», після закриття браузера.