Читати книгу - "1000 фактів про Україну"

будівництво велося 10 років і коштувало фантастичної на ті часи суми – 800 тисяч рублів! Зате й побудували так, що вони трималися без капітального ремонту 170 років… Сходи складаються з 192 сходинок, які стрімко збігають до моря з 30-метрової висоти, розтягнувшись на 142 метри. Якщо дивитися згори, парапети сходів здаються паралельними – цього досягли за рахунок розширення сходів донизу. А якщо дивитися знизу, то можна побачити суцільний каскад сходинок. Недаремно у 2004 році європейська комісія включила їх до переліку найкрасивіших сходів Європи, відвівши їм шосту позицію у престижному європейському рейтингу.

* * *

У центрі Києва височіє дивовижна житлова будівля – так званий «Будинок з химерами». З моменту своєї появи її було овіяно легендами. Одна з них розповідала, що донька архітектора В. Городецького утопилася через нещасливе кохання. І тоді убитий горем батько начебто побудував в пам’ять про неї будинок, оформлення якого символізувало підводне царство. Та це не відповідає дійсності: донька архітектора пережила батька на 30 років, а от спадкоємиця земельної ділянки, на якій з’явилася будівля, і справді утопилася. За іншою легендою, будинок було збудовано на парі: В. Городецький заклався з інженером А. Кобелєвим, який вважав, що на крутому схилі побудувати будівлю неможливо. Чи було так у дійсності, невідомо. Зате відомі реальні факти, не менш цікаві, ніж легенди. По-перше, «Будинок із химерами» став першою спорудою Києва, побудованою з використанням бетону. По-друге, він має три поверхи з боку вулиці Банкової та шість з боку площі ім. І. Франка. Щоб будинок міцно стояв на косогорі, довелося загнати у ґрунт на п’ятиметрову глибину більше 50 паль. Його дивний вигляд та незвичайні прикраси, ймовірно, пояснюються творчою фантазією архітектора. Що б там не було, та коли дивишся на цей будинок, створюється враження, що він втілив у собі містичну та загадкову душу Києва.

* * *

Одним з архітектурних символів ХХ століття є Будинок державної промисловості – Держпром – у Харкові. Цей унікальний архітектурно-історичний пам’ятник будувався протягом 1925–1929 років за проектом молодих архітекторів С. Серафимова, М. Фельгера та С. Кравця. У цій будівлі в дусі конструктивізму, що складається з кількох корпусів, з’єднаних між собою переходами, під одним дахом було розташовано усі промислові трести міста. Про масштаби цієї будівлі красномовно свідчать цифри: загальна площа забудови 11 тисяч м2, довжина фасаду – 300 м. Велетенська 14-поверхова споруда, яка стала по суті першим українським хмарочосом, ідеально вписується між корпусами університету на майдані Свободи (раніше майдан ім. Дзержинського), що є одним з найбільших майданів світу.

* * *

Нині в Україні нараховується більше 20 тисяч архітектурних споруд, які охороняються державою.

* * *

Українці здавна були дуже музикальним народом. Свідченням цього можуть слугувати фрески Софії Київської, на яких зображено музики, а при розкопках стародавнього Чернігова було знайдено музичні інструменти з бивнів мамонта. Найдавнішими пам’ятками народної музики, що дійшли до наших днів, є календарні та обрядові пісні: колядки, щедрівки, веснянки та весільні пісні.

* * *

Український народ з давніх часів використовує безліч музичних інструментів: гуслі, кобзу, бандуру, цимбали, скрипку, струнно-клавішну ліру, сопілку, дуду, трембіту, бубон.

* * *

Трембіта (довга труба, що виготовлена з модрини чи ялини) є символом Гуцульщини. Сотні років тому вона слугувала не тільки музичним інструментом, але й виконувала роль своєрідного «телефона»: адже її звук було чути на десятки кілометрів. Тужлива «пісня» трембіти повідомляла про смерть людини чи якусь біду, урочиста звучала на Різдво чи з приводу весняного вигону овець на полонину.

* * *

Оригінальним і дуже цікавим явищем в українській національній культурі є троїсті музики. Про їх створення розповідає гуцульська поетична легенда. В ній ідеться про те, як троє юнаків – скрипаль, цимбаліст та сопілкар – закохалися в одну дівчину. Обираючи собі нареченого, вона запропонувала їм позмагатися у грі: чиє виконання народ визнає кращим, за того вона і вийде заміж. Кожен грав на своєму інструменті улюблену мелодію, причому так майстерно, що жоден не отримав переваги. Тоді дівчина звеліла кожному зіграти одну й ту саму пісню, але й цього разу кращого визначити не змогли. Лишилося лише грати юнакам разом. Із цієї спільної гри народилася нечувана чарівна музика, і люди вирішили, що не варто розлучати їх. А музику назвали троїстою.

* * *

Особливу роль у збереженні музичних традицій в Україні грали кобзарі та лірники, які у супроводі своїх інструментів виконували старовинні пісні та думи. В ХVI–XVII століттях вони ходили від села до села, від міста до міста і співали у найбільш людних місцях. Мандрівні музики брали участь у козацьких походах, гайдамацьких повстаннях, а потім у піснях розповідали про історичні події та героїв. Одним з найвидатніших кобзарів був Остап Вересай. Його пісні та думи записували М. Лисенко, Ф. Колесса, Б. Грінченко, І. Франко. Від співу кобзаря був у захваті Т. Шевченко. О. Вересай був дуже популярним не тільки в Україні, він виступав з концертами навіть у Петербурзі. У 1978 році у Сокоринцях на Чернігівщині, де жив кобзар, йому встановлено пам’ятник.

Пам’ятник кобзарю Вересаю

* * *

Золотою порою у розвитку української церковної музики вважаються ХVIІ-XVIIІ століття, коли творили такі композитори, як Дмитро Бортнянський (1751–1825), Максим Березовський (1745–1777) та Артемій Ведель (1767?-1808). Особливо високо цінувався церковно-вокальний стиль Бортнянського. Кажуть, що навіть сам Бетховен неодноразово заходив до церкви Св. Варвари у Відні і завжди захоплювався рідкісною майстерністю українського композитора.

* * *

А от музику Веделя неодноразово забороняли виконувати. Але його твори, що не видавалися за життя, у рукописах розходилися між людьми, «їх співала уся Русь». Пізніше вони стали важливим елементом богослужіня у храмах, зазвучали на концертах.

* * *

Першим професійним вокально-інструментальним музичним закладом в Україні стала Глухівська півча школа (XVII ст.).

* * *

У 1826 році син видатного австрійського композитора – Моцарт-молодший – заснував у Львові товариство Св. Цецилії та музичну школу, яка згодом перетворилася на консерваторію.

* * *

Першою українською національною оперою стала опера С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» (1863), яка й сьогодні є перлиною оперної сцени і популярна далеко за межами країни.

* * *

А співачкою, що прославила у ХІХ столітті всю