Читати книгу - "Кресова книга справедливих"

Вікно, ґміна Гримайлiв – польсько-українське село, яке налічувало понад 2000 мешканців.

У лютому 1944 року бандерівці вбили кільканадцять поляків. У квітні був ними вбитий українець Дмитро Невещук, за заклики до своїх співвітчизників до того, щоб занехаяти вбивств і грабежів, які вчинялися щодо польського населення.

Джерело: W. Marmucki, Powiat Skałat, ч. 2, „Na Rubieży” 1998, № 26, с. 8.

Глібів, ґміна Гримайлiв – польсько-українське село, яке налічувало 2200 мешканців.

Українець Павло Кисіль протягом кількох місяців у своїй хаті приховував Михайлину Ґенсицьку з дочками. У жовтні 1944 року бандерівці їх викрили, після чого всіх трьох польок та господаря хати вбили.

Джерело: H. Komański, S. Siekierka, Ludobójstwo..., с. 336.

Кокошинці, ґміна Турівка – село з перевагою українського населення над польським, яке налічувало понад 1700 мешканців.

Однією з жертв терору українських націоналістів, разом з кільканадцятьма поляками, була українська вчителька, 25-річна Олеська Савка. Її вбили в покарання за те, що вона дружила з поляками.

Джерело: D. Wysokólski, Byłem świadkiem, „Na Rubieży” 2000, № 48, с. 47.

Красне, ґміна Красне – село з перевагою польського населення над українським, яке налічувало 2000 мешканців.

Уночі з 16 на 17 липня 1944 року члени УПА вбили 52 поляки. Римо-католицький настоятель парафії, священик Лукаш Маколондра, врятував своє життя завдяки місцевому греко-католицькому священикові, який в останню мить дав йому заховання перед нападаючими в своїй садибі.

Джерело: Cz. Blicharski, „Petruniu ne ubywaj mene!”..., с. 133; H. Komański, S. Siekierka, Ludobójstwo..., с. 339.

Оріховець, ґміна Качанівка – село з перевагою українського населення над польським, яке налічувало близько 1350 мешканців.

У 1944 році дійшло до кількох поодиноких вбивств, скоєних УПА щодо поляків. Загинула також українка Катерина Гаврилюк, яка публічно засуджувала вбивства та грабування польського населення, а деяких винуватців називала фашистами.

Джерело: W. Marmucki, Powiat Skałat, ч. 2, „Na Rubieży” 1998, № 26, с. 8.

Пізнанка Гетьманська, ґміна Гримайлiв – село зі значною перевагою польського населення над українським, яке налічувало близько 1100 мешканців.

У березні 1944 року бандерівці вбили близько 20 поляків, а також двох українців, Дмитра Голояду та Петра Шпарагу, яких було застрелено за відмову брати участь у вбивстві поляків.

Джерело: W. Marmucki, Powiat Skałat, ч. 2, „Na Rubieży” 1998, № 26, с. 11; E. Gross, Zbrodnie..., с. 381.

Ставки Красненські, ґміна Красне – польсько-українське село, яке налічувало близько 400 мешканців.

У лютому 1944 року бандерівці вбили декількох поляків. У березні, за приховування поляків, бандерівцями був підстрелений, а потім повішений, українець Павло Сорокатий.

Джерело: W. Marmucki, Powiat Skałat, ч. 2, „Na Rubieży” 1998, № 26, с. 13.

Буданів, ґміна Буданів – місто, населене українцями, поляками та євреями (до 1943 р.), яке налічувало 5500 мешканців.

У березні 1944 року бандерівці спалили 120 будинків та вбили декількох поляків. Спалено також обійстя українця Йосипа Дюка, якого прозивали Ґедзиком. Він врятував коней і корів своїх польських сусідів Гречухів, під час пожежі розбиваючи двері стайні.

Джерело: K. Witomski, Byłem mieszkańcem Budzanowa, „Na Rubieży” 1999, № 35, с. 49.

Вербівці, ґміна Стара Могильниця – польсько-українське село, яке налічувало близько 2500 мешканців.

У 1943–1944 роках від рук бандерівців загинуло понад 60 поляків. Антоні Ґомулкевич пише, що місцеві українці, за деякими винятками, відмовлялися від будь-якої допомоги полякам: «Більшість із них побоювалися покарання з боку бандерівців». Згідно зі свідченнями Яна Шозди, українець на прізвисько «Криворукий» остеріг поляків про планований напад 12 березня 1944 року. Завдяки цьому, поляки підготували відповідні сховища й криївки.

Михайло Бербець розповідає, як під час нападу 22 березня 1944 року (йому тоді було 12 років) він врятувався: «Зранку я пішов до тітки у Ласківцях. Її чоловік, мій дядько, був українцем. Я дуже вважав, щоб мене ніхто не побачив. Я сховався в їхній стодолі. Коли сюди зайшла тітка за сіном, побачила мене. Вона негайно забрала мене до своєї хати, нагодувала та сховала на ліжку під периною. Недовго потім прийшов дядько і запитав мене, чи хтось мене бачив, як я заходив. Я відповів, що ні. Тоді дядько заборонив мені виходити з хати і сказав: твій батько вже не живе».

Джерело: A. Gomułkiewicz, Byłem świadkiem, „Na Rubieży” 1999, № 37, с. 35; J. Szozda, Byłem świadkiem, там само, с. 37; M. Berbeć, Byłem świadkiem, там само, с. 33.

Заздрість, ґміна Дарахів – село з перевагою українського населення над польським, яке налічувало близько 2000 мешканців.

12 лютого 1945 року від рук бандерівців загинуло близько 40 осіб. Врятувався, між іншим, священик Казимир Лехман, якому місцевий греко-католицький священик дав заховання.

Джерело: K. Turzański, Powiat Trembowla, ч. 1, „Na Rubieży” 1994, № 9, с. 20.

Іванівка, ґміна Іванівка – польсько-українське село, яке налічувало близько 2800 мешканців.

12 березня 1944 року, в результаті нападу УПА, загинуло 19 осіб. Священик Франциск Напєрач встиг сховатися у греко-католицькій садибі священика. «Я вирішив, – він декількома днями пізніше писав у звіті, – побоюючись можливих розставлених сторожових постів, переодягнутися в жіноче вбрання і прийти до українського настоятеля у цій місцевості, щоб звернутися за порадою, що робити далі.