Читати книгу - "Стежкою легенд"

в Карелії. В середній смузі і на півночі ці метелики не розмножуються, їхня батьківщина Кавказ, Крим і південні краї. Це не перелітні, а випадково залітні метелики.

Друга група: білан жилкуватий, жалібниця, білан капустяний, кропив'янка, махаон. Вони розмножуються в Середній і Північній Європі, але щорічно влітку з півдня прилітають південні жалібниці, капустяні білани й махаони, які поповнюють фауну місцевих метеликів.

Метелики цієї групи, як правило, зимують у Середній Європі, але інколи летять на південь.

Періодичні весняні та осінні перельоти здійснюють метелики третьої групи: лопушниця, адмірал, бражник «Мертва голова», березковий бражник. У Середній і Північній Європі вони не залишаються зимувати ні у вигляді гусениць, ні яєць, ні лялечок, ні дорослих тварин. Щоосені відлітають на південь. Деякі летять поодинці, інші дещо більшими зграями, до яких у міру просування на південь приєднуються чимраз нові компаньйони, часом і інших видів. У метеликових зграях бачили навіть птахів. Перелітні шляхи метеликів загалом збігаються з напрямками пташиних перельотів. Як показують деякі спостереження, метелики суворо дотримуються обраного напрямку і не відхиляються далеко вбік. Коли на шляху трапляються високі споруди або гірські масиви, вони вважають за краще їх перелітати, а не обминати, навіть коли кружний шлях коротший. Летять метелики над самісінькою землею: на висоті одного-двох метрів. Іноді піднімаються вище будинків. А одну зграю метеликів спостерігали на висоті двох тисяч метрів над землею!

Швидкість перельотів вивчена на капустяному білані. У тиху погоду і проти вітру силою до чотирьох балів летить він зі швидкістю два-чотири метри на секунду (7-14,4 кілометра за годину). За вітром робить до десяти метрів на секунду (36 кілометрів на годину).

Питання про те, як метелики орієнтуються, ще неясне. Помічено, що вони нерідко простують за теплими течіями повітря. Весною, наприклад, перелітні метелики раніше з'являються в Англії, береги якої омиває Гольфстрім, аніж у Німеччині, хоча остання лежить південніше. Простуючи за струменями теплої мирської і повітряної течії, метелики дістаються навіть до Ісландії, долаючи сотні кілометрів шляху над океаном.

Із наших метеликів-мандрівників краще за всіх вивчено лопушницю. Це звичайнісінький на Україні і на півдні СРСР метелик. Він бурий і схожий на кропив'янку. Німецькі вчені опрацювали відомості про перельоти лопушниць за сто сімдесят останніх років, вивчили шляхи і терміни їхніх прильотів і відльотів. Лопушниці часто збираються колосальними зграями і роблять далекі подорожі, долаючи тисячі кілометрів. Ці метелики поширилися майже по всій земній кулі.

Перед другою світовою війною лопушниці дуже розплодилися в США. Їхні гусениці знищили усі бур'яни, і фермери звернулися до департаменту сільського господарства із запитом, чи не можна якимсь чином щороку викликати масове розмноження лопушниць, аби вони завжди очищали поля від бур'янів. 1942 року у тій місцевості бачили колосальну зграю лопушниць. Зграя мала біля 3 трильйонів метеликів! Велетенські зграї лопушниць пролітали і над Німеччиною в 1879, 1903 і 1926 роках.

Щорічно лопушниці, які зимують у Північній Африці, збираються весною великими зграями і прямують на північ. Перетинають Середземне море, перелітають Альпи. За Альпами зграї розпорошуються: багато метеликів тут осідає, інші летять далі.

До середини травня досягають північних областей Німеччини, Англії і Білорусії, а за кілька днів з'являються в Скандінавії.

Перших лопушниць, що прилетіли з далекого півдня, впізнати не важко. Вони, як кажуть, неабияк «пообстріпувалися» в дорозі. Забарвлені блідо, мовби вицвіли на сонці. Крила зі стертим пилком, пошарпані на кінчиках. Метелики довго сидять на рослинах, неохоче їх залишають. Видно, відпочивають після тяжкої подорожі.

У червні котиться з півдня друга хвиля лопушниць, які вилупились із яєць, відкладених метеликами, що осіли в квітні і травні в Південній Європі. Відклавши яйця, лопушниці помирають. У липні починають літати місцеві лопушниці — нащадки метеликів, які прилетіли з Африки. Вони помітно більші від своїх батьків іммігрантів і яскраво забарвлені. Наприкінці літа юні лопушниці відлітають зимувати в гарячі краї, як правило, у Північну Африку [60]. Північноамериканські лопушниці здійснюють осінні й весняні перельоти одночасно з європейськими родичами.

Сезонні міграції метеликів дуже нагадують перельоти птахів. Та є між ними суттєва різниця. Восени в гарячі краї летять усі птахи: і дорослі, і молодь, яка виросла в наших лісах.

У метеликів відлітає на зимівлю тільки молодь, що розвинулася влітку з яєць, відкладених метеликами, які прилетіли весною з півдня. Кожен метелик тільки раз у житті здійснює таку подорож.

Адмірал — звичайний у нас метелик. Прозваний він так за «адміральські» лампаси — широкі червоні смуги на буро-чорних крилах. Дослідження показали, що адмірал теж перелітний метелик, але це мандрівець-одинак. Рідко трапляється бачити зграї адміралів. Летять вони поодинці, низько над землею, але всі метелики простують один за одним одними й тими ж напрямками. Якийсь терплячий натураліст, чергуючи весь день біля місця, де пролетів уранці перший адмірал, нарахував ще 36 інших адміралів, які пролетіли тим же шляхом. Іноді адмірали пристають до зграї лопушниць. Лише біля альпійських перевалів збираються вони у невеличкі зграї.

Ось інші наші метелики-мандрівннки: совка-гама, схожа на лимонницю лугова жовтушка, бражник-язикан. Його можна побачити і в місті, пурхає він біля квітів, висаджених на вікнах.

Перельоти метеликів тільки починають вивчати. Дослідника чекає тут багато цікавих відкриттів. Для остаточного вирішення питання будуть потрібні спільні зусилля учених різних країн.

Мічення метеликів допомогло ученим встановити, що багато з цих комах, як і птахи, здійснюють осінньо-весняні перельоти.

Провадити спостереження над перельотами метеликів важче, ніж над птахами. Важче організувати їхнє мічення. Кільце на метелика не надінеш! Зараз заведено мітити метеликів кольоровими смужками. Олійну фарбу розводять в цапонлаці і наносять щіточкою на нижню поверхню крила. Умовились, що в Швейцарії мітка червона, в Австрії — жовта, у Західній Німеччині — зелена, а в Німецькій Демократичній Республіці — світло-голуба.

Кожна станція по вивченню перельотів метеликів, окрім загального для всієї країни кольору,