Читати книгу - "Сміттяр, Мар'яна Доля"

36

-  У психушці? - перепитала Поллі. - Ти не жартуєш?

 - Я серйозний, як ніколи, - запевнив її Ерік. - Правда, я довго сумнівався, говорити тобі про це чи ні. Але все ж вирішив розповісти. Ти все одно в курсі цієї історії, тож маєш знати все, як воно є.

 - Я не тільки в курсі, я, можна сказати, усю цю кашу заварила, - зізналася Поллі. - Адже якби я тоді, під час складання ТОМу, не переплутала тебе з Тедом, нічого цього не трапилося б!

Вона сиділа на ліжку, притулившись спиною до узголів'я, та акуратно фарбувала нігті на ногах. Ерік лежав, підклавши під голову подушку, він тримав у руках  підручник і намагався читати, але коли Поллі була поруч, це заняття не мало сенсу. Все одно він нічого не розумів і не запам'ятовував, усі його думки крутилися лише навколо неї. Врешті, він відкинув книгу і взяв пульт від телевізора.

 - Зараз має бути випуск новин, - сказав хлопець. - Впевнений, вони ще повернуться до цієї теми.

Проте цього дня дикторка нічого не повідомляла ні про "космочуму", ні про мітинги. І, відповідно, про долю Теда вони теж нічого новенького не дізналися.

Ерік дістав смартфон, і  набрав у  пошуковику Google  "Ерік Пітерсон". Відразу ж інтернет видав безліч посилань на різні джерела.

 - Подумати тільки, от я і прославився, - іронічно зауважив він.

 - Дай сюди, - Поллі закрутила пляшечку з лаком та забрала у нього смартфон.

 - Нічого собі, - сказала вона після того, як переглянула кілька відео. - Так, бідному Теду не позаздриш...

Ерік підсунувся до неї ближче і обійняв за плечі.

 - Знаєш, - сказав він. - Я вирішив, що завтра піду здаватися.

 - Я не зрозуміла, - Поллі відірвалася від екрану і приголомшено поглянула на нього. - Куди ти підеш?

 - Зателефоную до тієї клініки, де перебуває Тед, і розповім усе, як є. Що насправді він не Ерік і не божевільний. Про те, що ми помінялися місцями. Його випишуть, і він повернеться додому.

Поллі сердито закотила очі.

 - Еріку, я тобі сто разів говорила, що ти дурень, так от - сьогодні зроблю це в сто перший раз! Навіть якщо  справді, як ти кажеш, "підеш здаватися". то ніхто твого сраного благородства не оцінить. Теда все одно не випустять, бо у вас в районі карантин, ти забув?  Він буде сидіти, поки всі не перехворіють тією чортовою космовітрянкою. А ти просто сядеш разом з ним. Бо не виключено, що тебе теж приймуть за психа і зачинять у сусідній палаті. Кому від цього буде легше?

 - Все одно, це нечесно з мого боку - знати, що він потрапив у халепу і навіть не спробувати хоча б чимось допомогти, - стояв на своєму Ерік.  - Я міг би, наприклад, підкупити лікарів, щоб його відпустили.

 - Але для цього ти все одно маєш потрапити у свій район, а це зараз неможливо. Треба почекати, коли карантин знімуть, тоді справді піти до лікарні і залагодити справу. Тільки без усіх цих фокусів з щиросердними зізнаннями. Домовитися з Тедом, хай веде себе так, наче повністю одужав - то його випустять аж бігом. І поміняєтеся назад - тихенько і без зайвого галасу.

 Ерік мовчав. Він визнавав, що в доказах Поллі була слушність. І все одно його гризли докори сумління. Дівчина, скоріше за все, зрозуміла. про що він думає, тому продовжувала переконувати його в своїй правоті:

- Зрештою, Тед сам винен у тому, що сталося, - сказала Поллі. - Хто його тягнув за язик зізнаватися в тому, що він - не Ерік Пітерсон? Сидів би тихенько і чекав закінчення карантину - усіх цих проблем не було б. І взагалі, згадай, скільки разів він уже тебе підводив? Я думаю, що це йому "бумеранг" прилетів за його самовпевненість і егоїзм. Посидить трохи, подумає, може, розумнішим стане. Це ж не в'язниця, врешті решт, звичайна лікарня. Нічого страшного з ним не станеться...

 - Але як я йому подивлюся в очі, коли він вийде?

 - От тільки не треба цих рефлексій! Давай розмірковувати, як ділові люди. Ти з ним угоду уклав, правильно?

 -  Так, - погодився Ерік.

 - Згідно цієї угоди, ти мав виконувати його роль до кінця семестру. І скільки ще залишилося до цього часу?

 - Півтора місяця. Але...

- Тобі надходили від роботодавця вказівки припинити  дію вашої угоди достроково?

 - Ні, але  я не можу  з ним зв'язатися. Його номер постійно поза зоною...

 - То й не парся. Треба буде - Тед сам тебе знайде. Поки ж він не вийшов на зв'язок - ти маєш виконувати свої зобов'язання, передбачені вашим контрактом. Новин ти не дивишся, тобі немає коли, бо ти старанно навчаєшся, щоб Тед зміг отримати свою омріяну машинку. Тобі нічого не відомо про те, що коїться у двісті сороковому районі. Ти спокійно чекаєш, поки закінчиться карантин, або поки надійдуть від Теда нові вказівки. І не робиш жодних дурниць. Все ясно?

 - Поллі,  це тобі треба робити дипломатичну кар'єру, а не Теду. - посміхнувся Ерік. - Іноді  я навіть тебе побоююсь, така ти розумниця.

- І це правильно, мене треба слухатися, - вона нахилилася до нього, так, що її довге волосся повністю затулило Ерікові світ.  Він притягнув її до себе й поцілував. Та за мить розтиснув обійми і поглянув з-за плеча дівчини на екран телевізора.

 - Що там таке? - невдоволено спитала Поллі. - Знову  сюжет про ту довбану вітрянку?

 - Ні, послухай. Це про астероїд.

 - О, астероїд - це святе! Ну добре, я поки в душ, - вона підхопилася і зникла за дверима ванної кімнати, а Ерік продовжував уважно слухати телеведучу.

*****

- До Землі наближаються відразу два великих астероїди. - розповідала дикторка, у той час як на екрані з'явилося відео, зняте супутником з навколоземної орбіти - на ньому чимала кам'яна брила, повільно обертаючись, рухалася у напрямку нашої планети.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍