Читати книгу - "Випадкова наречена, Поліна Креп"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Укусити? А що це мені дасть? Він лише розлютиться.
– Не так, по-дорослому… – тягнеться до мене губами.
– Дімо, я… – белькочу в паніці і ледве стримуюсь, щоб не скривитися, –здається, я двері не зачинила…
Він треться об мене щокою і запускає язик у моє вухо.
Фу-у! Гидота…
– Ідемо разом, – відриває мене від землі і несе в коридор.
Не відриваючись від моєї шиї, нишпорить рукою по ріжку замка.
– Тобі незручно. Я сама, – повертаюсь до нього боком.
Ось він! Мій шанс.
Стискаю праву руку у кулак – і різко б'ю у пах.
Дімка охає. Згинається та з'їжджає по стіні.
– Су-у-у… – хрипить.
Відчиняю двері і щосили штовхаю його.
Він вивалюється на сходинки, а я зачиняю двері на два оберти.
Так! Я це зробила!
Ноги підкошуються, тілом гуляє тремтіння. Але ж воно приємне! Гормони перемоги добігають аж до пальчиків і лоскочуть, немов бульбашки шампанського.
Іду у ванну, щоб вмитися. По дорозі ледве не перекидаюсь через ящик з інструментами.
От, Дімка! І сукню мені зім'яв, і кран не полагодив.
Одне добре – урок із самозахисту я на ньому відпрацювала на «відмінно».
Дякую, мій зеленоокий учителю.
Приходь швидше та нагороджуй мене.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Випадкова наречена, Поліна Креп», після закриття браузера.