Читати книгу - "Заборонений плід, Валерія Дражинська"

34

Женя

 

На яхту ми дісталися гелікоптером. Ще з неба я була вражена кількістю відпочиваючих. Суцільний мурашник. Я, звісно, бувала на подібних вечірках, але не такого масштабу. І не такого розміру судна.

Ще до нашого вильоту Ейден майже відразу знайшов спільну мову з Дімою. Мій "дядько" вмів привернути до себе увагу, якщо того хотів. Було неприємно спостерігати, як він, граючись, робив із мого хлопця ручного дурника. Той хіба що в рот йому не заглядав.  

Ми з Інгою теж досить мило спілкувалися. Вона вже вважала мене своєю подругою. Мабуть після нічних одкровень та мого потепління по відношенню до неї. Було приємно, що Діма постійно кидав на нас погляди. Його безтурботний вираз обличчя не приховував від мене справжню причину такої уваги. Професійна маска, щоб її! Він губився в здогадках, чому я різко подобрішала до Інги. Що я задумала? Подумки усміхалася, думаючи про те, що похвилюватися йому не завадить.

Нам для кожного виділили по каюті. Дімі з Інгою одну на двох. Нам з Ейденом різні. І як це називається? Ні, спати з ним я вже передумала, але все ж! Будь-який хлопець якщо запрошує свою дівчину з ночівлею, то з певною метою. Тим більше, я робила йому натяки. Тоді чому він не поквапився? Діму злякався? Чи різко зашанував, щоб під його носом його ж "племінницю"...?

Моє мінливе люблю, ненавиджу, забуду, доб'юся за будь-яку ціну і так по колу - вже саму бісило. І це протягом майже двох років. Чому тягне саме до нього? Та ще з такою силою. На будь-якого іншого хлопця реакція однозначна - або терпіння, або повне відторгнення. Що в ньому особливого?

У своїй каюті я швидко переодяглася в купальник, наверх натягнула легкі джинсові міні-шортики та вирушила за Ейданом. Не хотілося на самоті гризти себе порожніми роздумами. Хочу веселитися і своєю безтурботною поведінкою дратувати Діму - адже знаю, що не байдужа йому.

Ейден зустрічає мене з рушником на стегнах, чим сильно бентежить. Затягує за руку в каюту, ігноруючи мій слабкий опір. Одразу впивається в губи. Слизький язик проривається в рот. Не скажу, що неприємно. Радше байдуже. Чого не скажеш про Ейдена - я явно відчуваю його збудження. Рушник летить на підлогу. Руки хлопця стають дедалі вимогливішими.

- Ейден, зачекай! - впираюся йому в груди.

- Я знаю, Джино, знаю! - невиразно шепоче він, покриваючи мою шию поцілунками, - Дозволь насолодитися тобою. Знаю - зараз нічого не буде. Ще трохи! Дозволь!

Його гарячкові метання рук по моєму тілу перериває гучний наполегливий стукіт у двері. Із розчарованим стогоном хлопець відпускає мене.

- Відчиниш?! Я поки одягнуся, - зітхає він.

- Ок, - я ж рада непроханому гостю.

З думкою, що пора прощатися з Ейденом (ні до чого доброго ці стосунки не приведуть) я відчиняю двері й застигаю. Діма. В одних шортах до колін. Мускулистий голий торс змушує давитися слиною. Вкотре переконуюся, що фігура в нього ідеальна. Мимоволі ковтаю. Стоїмо й мовчки дивимося одне на одного. Його погляд повільно опускається до моїх припухлих від поцілунків губ. Нижче до грудей із загостреними сосками - фізіологію ніхто не відміняв. Ненадовго зависає. І коли нарешті піднімає погляд угору, вічно безпристрасний вираз обличчя не змінюється. Лише в карих очах палахкотить полум'я.

- І як? Сподобалося? - хрипло запитує, ліниво піднявши одну брову.

- Тобі не здається, що не коректно питати таке у своєї "племінниці"? - миттєво спалахую я.

- Так само, як і тобі ставити до відома свого "дядька" про свої інтимні плани.

- Я не дядька ставила до відома, а випадкового коханця! - зло шепочу крізь зуби.

- Випадкового коханця?! - схопивши за лікоть, витягує в коридор, попутно зачиняючи двері в каюту.

Хапає за шию та впечатує в стіну. Наші губи на відстані в кілька міліметрів. Мені, а, тим більше, йому зараз начхати, якщо вийде мій поки ще хлопець та побачить цю сцену.

- Ти трахалася з ним? - запитує начебто спокійно.

Знаю, що нічого він мені не зробить, але, все одно, лякає рука на горлі, що підсмикується, та шалений блиск очей.

- Ні! - не можу зараз йому збрехати, навіть щоб вколоти.

Хотіла додати, що й не збираюся, але це зайве. Ледве придушила в собі непотрібний порив. Зате видала інше. Не стрималася!

- Ти свою наречену теж не балуєш! Що не встає на красуню брюнетку?

Дімі мої слова до лампочки. Відпускає, усміхаючись, та відходить від мене.

- Де там твій принц застряг? - стукає у двері.

За кілька секунд з'являється Ейден. Теж в одних шортах. У нього, як і в Діми, гарна фігура. Навіть більш мускулиста - професія актора зобов'язує. Ось тільки не збуджує він мене. Від слова зовсім! Лише до одного тягне, немов магнітом. І вилікуватися від цього в мене ніяк не виходить. Хоч головою об стіну бийся!

- Ну що, підемо веселитися?! - мій майже колишній хлопець обіймає мене за плечі і м'яко підштовхує в бік палуби, де лунає музика.

Дорогою Діма забирає з каюти Інгу, і ми нашою "веселенькою" компанією піднімаємося в суцільний хаос. Відразу ж розділяємося по парах. Діма з Інгою в цьому натовпі моментально губляться з поля зору. Ейдена постійно перехоплюють знайомі. Він усім мене представляє, як свою кохану дівчину. Настрій впевнено і зовсім не повільно котиться вниз. Особливо, коли помічаю якими голодними очима дивляться на Ейдена багато дівчат. Чому я не можу закохатися в гарного, красивого, успішного хлопця, якому я, без сумнівів, подобаюся, а, можливо, і більше, бо терпить стриманість уже не один місяць? Зрештою в того, хто підходить мені за віком?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍