Читати книжки он-лайн » Сучасний любовний роман 💑💕📚 » Всі барви неба, Хелена Власенко

Читати книгу - "Всі барви неба, Хелена Власенко"

151
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 60 61 62 ... 101
Перейти на сторінку:

-          Розв’яжи мене негайно, ти, грубий неандерталець. Хто дав тобі право?! Я навіть дивитися на тебе не хочу!!!

-          Добре, як забажаєш, - Вадим взяв іншу полоску тканини і взявся зав’язувати їй очі.

-          Я відімщу! Я це так не залишу! - вертіла головою, заважаючи йому.

 Зав’язавши їй очі, він потягнувся до краю блузки і потягнув з неспокійного тіла вгору, до самих зав’язаних кистей рук. Потім туди ж послідував бюстгальтер. Спідницю, не без труда, стягнув з неї повністю.

 Ліна лежала перед ним із зв’язаними руками і зовсім оголеною, відчуваючи його абсолютну владу над своїм тілом, над собою. До очей підступили сльози відчаю і злості. Принаймні, вона хотіла так думати. Ліна з усіх сил намагалася ігнорувати те божевілля, яке творилося з її тілом. Ненормальне божевілля.

-          То ти не хочеш мене? – почула його тихий голос.

 Дівчина активно захитала головою.

-          Я можу легко це перевірити, - знову спокійний голос, від якого завмирало тіло і душа. – І якщо виявиться, що ти мене не хочеш – я тебе відпущу.

 Він просунув коліно між її стиснутих ніг, потім поклав руку на стегно і повільно провів до уже незахищеного, найчутливішого місця.

 Відчувши його легенький дотик, Ліна мимоволі сіпнулася і міцно стиснула зуби, намагаючись стримати гучний викрик і тільки заскуліла.

 Вадим м’яко натиснувши, провів вздовж чутливих складок, після чого відірвався і тими ж пальцями торкнувся трохи нижче ключиці і провів ними до груді, зачепивши твердий сосок та залишаючи по собі мокрий слід.

 Ліна програла.

-          Що ти на це скажеш? – почула його посмішку.

 Ліна вперто мовчала, не бажаючи визнавати свою поразку.

-          Хочу, щоб ти мене благала.

 Мовчанка.

 Ліна відчула його губи на своєму тілі, де був іще мокрий слід. Він повільно рухався вздовж проведеної лінії, потім стиснув зубами чутливий сосок, вириваючи з горла дівчини неконтрольований стогін. Він цілував її живіт, рухаючись вниз і кидаючи дівчину в темні обійми агонії. Вадим торкнувся губами внутрішньої сторони стегна. Гарячий сором змішався з тваринним збудженням. Ліна знову почала інтуїтивно вириватись, але Вадим схопив її за бедра і притиснувши її до ліжка, поцілував туди, де вона «боялась», злегка натискаючи кінчиком язика на клітор.

 Тіло дівчини забилось під його руками і вона безрадно, голосно закричала, втрачаючи відчуття реальності.

-          Прошу...те...бе...будь-лааска, - безладно стогнала дівчина, це було сильніше за неї.

 Вадим відірвався від неї і за мить вона відчула як його руки обхопили їй талію і він перевернув її на живіт. Потім схопив за бедра і підняв догори, ставлячи дівчину на коліна.

 Мозок намагався нав’язати думки про її абсолютно порочне становище, але неконтрольовано-гостра реакція тіла змітала всі сумніви на своєму шляху.

 Ліна чула як Вадим розстібнув штани, потім шелест обгортки від презерватива. За мить він торкнувся твердим членом мокрих складок і різко, одним поштовхом ввійшов до упору. Ліна відчайдушно-полегшено скрикнула. Вадим грубо вбивався в її тіло, підкоряючи його своїй абсолютній владі. За пару хвилин дівчина надривно закричала, відчувши нестримно-солодкі хвилі, які проймали тіло до кінчиків пальців, відкидаючи свідомість в якийсь паралельний вимір.

-          Швидко ж ти здалася, - важко дихаючи, посміхнувся Вадим, не припиняючи рухатися в ній.

 Він м’яко надавив рукою на спину.

-          Лягай на живіт.

 Дівчина слухняно виконала. Він підіпхав під її живіт подушку, ліг на неї і знову ввійшов та ногами зсунув ноги дівчини до купи. Коли вона знову відчула його рухи всередині себе то задихнулась. Вадим здавався ще більшим ні завжди. Він притискав її тіло своїм, посилюючи відчуття абсолютної від нього залежності. На очі виступили сльози. Вона хаотично хапалась за подушку, стискаючи її в зв’язаних руках до заніміння в пальцях. Він рухався в ній, викликаючи в тілі насолоду на межі болю. Ліна кричала, щоб хоч якось полегшити те нестримне божевілля, що творилося всередині та віддаючи йому своє тіло в рабській покорі.

 Коли агонія її тіла стихла, Вадим відчув як вона обм’якла під ним, відповідаючи на кожен його поштовх жалібним схлипуванням. Він кілька разів сильніше штовхнувся в її безвольне тіло, відпускаючи свої відчуття.

 Вадим вийшов з неї і ліг поряд, важко дихаючи. Ліна тихо лежала поряд, тільки час від часу легенько сіпалась.

 Вадим встав, відв’язав її, вийняв з шухляди поряд ключ та пішов до ванної. Коли він повернувся, дівчина ще лежала в тій же беззахисній позі. Він ліг поряд і подивився на неї:

-          Ти жива? – співчутливо посміхнувся.

-          У-у, - невнятно пробурмотіла дівчина.

Вадим вже звичним жестом притягнув її до себе і обняв, цілуючи в плече.

 

 

{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 60 61 62 ... 101
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Всі барви неба, Хелена Власенко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Всі барви неба, Хелена Власенко"