Читати книгу - "Єдина для Ворона, Олександра Багірова"

Не витримую бігу за нею. Хапаю за руку. Притискаю до себе.

Така тендітна, тремтяча, неймовірна.

- Карін, не їдь, - шепочу їй на вухо.

- Не муч… відпусти, – схлипує.

Тремтячими пальцями проводить по моїй щоці, дивиться відчайдушно, запам'ятовує кожну рису мого обличчя. Розвертається та біжить геть від мене.

Я проводжу її поглядом. Вона має рацію. Мені нема чого їй запропонувати.

Карині потрібне кохання.

А моє серце мовчить.