Читати книгу - "Уява або життя, Madlen Rivalle"

Повернувшись до справи Кевін відкрив пошту і завантажив файл, який надіслали з головної пошти навчального центру. Підлітки почали читати документи. Окрім великої характеристики, особова справа виглядала бездоганною.

Звичайний середньостатистичний бібліотекар, - сказав хлопець. – Може власник літака, якийсь далекий родич, от вони і схожі.

Ленз не здавалася і гортала сторінки знову і знову.

Тут написано, що він працює двадцять років. Так і що?

Дівчина швидко вбила в пошук інформацію про навчальний центр.

А те що, навчальний центр існує лише десять. До того там було видавництво. Може  він перевівся при розформуванні? Нісенітниці. Має бути ще щось.

Вона продовжила шукати інформацію. Через декілька хвилин вона знайшла сайт з дописами про роботу цього видавництва.

Бінго! – зраділа вона.

Ленз показала статтю другу.

Це старе видавництво, воно працювало п’ятдесят років тому. Пам’ятаєш, що я розповідала про книгу, тиражі якої автор намагався знищити? Вгадаєш де її видавали? Але до чого тут бібліотекар? Я знаю, що він був пов’язаний з Джулією. Вона з ним зустрічалась. Не можу розказати всі деталі, пробач. І ти думаєш, що цей хлопець, насправді набагато старший, ніж виглядає? Він підлаштував загибель гурту, а десятки років тому проспонсорував книжку, в якій найкращий друг досліджував мозок своєї подруги? Але тоді він повинен бути справжнім дідом. Ми маємо справу з вампіром?, - пожартував Кевін. З демоном, - серйозно сказала Ленз. Не так я їх уявляв, - розчаровано сказав хлопець. Ти мені віриш? Я тобі довіряю, мені цього достатньо. Дякую. Я все ще винен Кейт побачення, а в неї бабуся, колись, любила різні окультні дрібнички. Можливо при нагоді, подивлюся щось про того демона в їх родинній бібліотеці. Як там його ти називала? Це було б чудово! Треба шукати будь-яку інформацію про істот, які створюють всесвітні парадокси. Ти довічно будеш моєю боржницею, - посміхнувся він.

Вони ще трохи сиділи біля каміна, аж раптом вдарив грім і почався сильний дощ. Кевін запропонував подрузі залишитися, але та відмовилася. Хлопець відвіз її додому та повернувся до себе. Коли день добігав кінця, погода за вікном наблизилася до урагану. Вітер зривав гілки, а дощ не переставав лити. Грім та блискавка панували в небі.

Ленз сиділа на підвіконні і дивилася у вікно. Погода зараз відображала те, як вона відчуває себе без Леві. Мама принесла їй трохи поїсти, більшість часу дівчина проводила у себе в кімнаті, мінімізувавши цим, не зручні питання рідних і їх спроби поговорити про наболівше.

Завивання вітру та дріботіння дощових крапель по склу нагнали на дівчину сон.

Ленз…

Я тут.

Впусти будь ласка.

Коханнячко

Знайомий голос звучав в її голові від якого дівчина різко розплющила очі і подивилась довкола. Вона була сама в кімнаті. Грім все ще час від часу давав про себе знати, змушуючи Ленз здригатися.

Я тут…

Почуй мене будь ласка

Я чую тебе, - сказала в голос дівчина, очі були на мокрому місці.

Вона тихо спустилася вниз по сходах. В кімнаті батьків було тихо. Знову вдарив грім. Здавалося, що дощ лише посилювався.

Ленз…

Дівчина повільно повернула дверну ручку і виглянула на вулицю. Її очі розширилися, вона штовхнула двері і вибігла на вулицю. Леві стояв неподалік ґанку. Ленз не вірила своїм очам. Вона повільно підійшла до нього і торкнулася. Його сорочка була брудна, закривавлена, місцями розірвана.

Це правда ти? – вона плакала від щастя. – Ти справжній? Наскільки це можливо для уявного хлопця.

Ленз посміхнулася і кинулася йому в обійми. Дощ намочив її з голови до ніг, вона не звертала на це уваги. Їй було байдуже, що на вулиці вже було холодно, а вона босоніж та в піжамі. Зараз дівчина обіймала Леві, тому все інше може просто зникнути, вибухнути, померти. Нехай залишаються лише вони удвох.

Ти вже вся промокла, - сказав Леві. Начхати, - вона сильніше притиснулася до нього. – Але ти маєш рацію, треба повертатися.

Вона тихо прокралася з ним до сходів, зачинивши обережно двері. Піднявшись в кімнату, Леві сів на ліжко.  Хлопець був виснажений.

Я знайду тобі змінний одяг. Не треба, в мене нема більше сил. Я це відчуваю, ми повернулися на початкову стадію.

Ленз сіла поруч з ним, провела рукою по плечах, торкнулася грудей. Сорочка поступово поверталася до нормального вигляду. Вона подумки позбулася куртки. Рукою ніжно торкнулася його обличчя, всі дрібні рани на ньому в момент затягнулись. Ленз наблизилася до його губ і ніжно поцілувала.

Тобі треба відпочити.