Читати книгу - "Хроніки Загрії: Туманний світ, Влад Вірт"

Проте думки, думками, а сам я вже стояв позаду Ведмедя, і щосили лупцював кулаком по його сталевій кірасі. Звісно, робив я це не з власної дурості, а виконуючи наказ Алії, котра в такий спосіб хотіла привернути увагу якомога більшої кількості шаргів.

Ведмідь також не стояв без діла і бив своєю масивною булавою о величезний баштовий щит, а Алія мечем по взятому спеціально в цей похід великому щиту, що мав форму витягнутої краплі. Начебто такі щити в нас іменувалися нормандськими.

Наші дії принесли результат із-за кущів з’явилися перші шарги та видавши безумний вереск, кинулися на нас. Здоровань, поки що не поспішав використовувати свою навичку, а тому противники рівномірно навалилися на сформований нами клин, нікого не обділяючи своєю увагою. Попереду, немов хвилеріз, стояв Ведмідь, виставивши перед собою баштовий щит, а на флангах ми з Алією.

Мої крихітні щити на руках не зовсім підходили для бою в строю, але, на щастя, Ведмедя, особливо прикривати було не потрібно, а от щодо збереження моєї персони, то тут рятував обладунок, котрий виявився доволі міцним і з легкістю тримав удари, відверто паскудної якості мечів та сокир, свинорилих. Натомість мої випади впевнено пробивали їх кволі обладунки та навіть пронизували щити.

Ось тільки кількість свинорилих із кожним ударом серця ставала дедалі більшою і нам невдовзі довелося змінити шикування, ставши спиною до спини.

— Ведмідь, Тан, — звернулася до нас магеса, — мені потрібно трохи часу для створення заклинання. Я хочу привернути увагу всіх тутешніх шаргів.

— Начебто нам цих замало, — злісно прогарчав Ведмідь, — окидаючи поглядом нових тварюк, які то по одному, то цілими групами виринали із-за дерев. Втім, ділі бубніння не зайшло й не зволікаючи, здоровань вдарив булавою о щит. Той одразу запалав зеленим, зосереджуючи на собі увагу свинорилих.

Отримавши невеликий перепочинок, дівчина виставила руки вперед, сконцентрувалася і почала творити магію.

Склавши долоні в молитовному жесті перед собою, Алія стала швидко терти їх одна об одну, аж поки між ними не проскочила тонка нитка електричного розряду. Потім дівчина злегка розвела долоні й розряд, що був між ними ударив у небо.

Почекавши трохи, доки потік стане стабільним, магеса продовжила розводити руки в сторони. При цьому, блискавка, також стала потовщуватися. Періодично, від неї відривалися пучки світла й торкалися шаргів, перетворюючи їх на попіл.

У певний момент, розряд перестав рости вшир і я побачив, як, з кожним ударом серця, в середині нього концентрується все більше сліпуче-білої енергії, котра не знаходячи вихід, вже бурею вирувала так, що здавалося, його зараз просто розірве, разом з усіма нами.

Але, на щастя, в Алії все було під контролем і тільки-но промінь енергії сягнув свого піка, як дівчина спрямувала його в бік шаргів. Дозволив променю подолати, лише кілька кроків, магеса стиснула долоні та різко розвела їх у сторони, після чого промінь розпався на десятки маленьких пучків, які далі розійшлися смертоносним віялом. Варто такому пучку було наблизитися до шарга, як від нього одразу відділявся джгут енергії та спопеляв шарга на місці Частину смертоносних пучків зупинили дерева, але більшість успішно оминула їх, про що свідчив чутний вдалині жахливий вереск кабанчиків.

Закінчивши із першим заклинанням, Алія, на додачу, повторила трюк із камінням, тільки тепер воно було сконцентроване не в одному місці, а навпаки, розосереджене навколо нас, створюючи разом із деревами, подобу лабіринту, котрий повинен був не дати шаргам одразу навалитися на нас усією юрбою.

— Я, все, — вимучено промовила дівчина, —  більше чудес від мене не чекайте, скоро тут буде дуже гаряче. Тепер, усі шарги наші.