Читати книгу - "Мій бос тиран, Елісса Фенікс"

Глава 21: Нові горизонти

 

З того часу, як Дмитро і Аліна разом прийшли до офісу, вони відчували зміни. Кожен день був новим випробуванням для їхніх стосунків, які ставали все глибшими, але й водночас складнішими. Всі навколо помічали, що між ними відбувається щось більше, ніж просто професійне співробітництво.

Дмитро вже давно перестав контролювати свої почуття до Аліни. І хоч він намагався тримати дистанцію через свої принципи, це було складно. З кожним днем він помічав більше її унікальних рис, які йому подобались: її впертість, розум, почуття гумору, здатність знаходити рішення навіть у найскладніших ситуаціях. Він почав розуміти, що вона стала для нього чимось більшим, ніж просто колега.

Аліна ж, з іншого боку, намагалася знайти баланс між своїми почуттями та страхом перед наслідками. Її страхи стосувалися не тільки професійної етики, а й того, як зміниться їхнє життя, якщо хтось дізнається про їхні стосунки. Вона не хотіла, щоб це зашкодило її репутації чи кар'єрі, але все частіше помічала, що на неї важко впливати, коли Дмитро був поруч.

Вони зустрічаються після роботи

Того вечора Дмитро запропонував Аліні зустрітися після роботи. Він вже розумів, що не може залишити ситуацію на тому рівні, на якому вона була. Аліна відчула, що в його словах була певна тривога, але погодилась. Вони домовились зустрітися у невеликому кафе на околиці міста, де могли б бути наодинці, подалі від очей колег.

Коли Аліна прийшла, вона побачила, як Дмитро сидить за столиком, дивлячись на її підхід. Він виглядав серйозно, але в очах був якийсь прихований спокій. Коли вона сіла навпроти, він відразу звернув увагу на те, як вона виглядала: її легке пальто, усмішка, яка затмила всю кімнату. Він не міг не помітити, як важливою вона стала для нього.

Коли Аліна прийшла, вона побачила, як Дмитро сидить за столиком, дивлячись на її підхід. Він виглядав серйозно, але в очах був якийсь прихований спокій. Його погляд був затриманий на ній, і це було більше, ніж просто увага. Він дивився на неї так, як ніколи раніше.

Аліна відчула це, коли підходила до нього. Вона вже знала, що її присутність змінює атмосферу навколо, але сьогодні це відчувалося особливо гостро. Кожен її крок, кожен рух, здавалося, притягували його погляд.

Вона сіла навпроти нього, і він відразу звернув увагу на те, як вона виглядала. Легке пальто, яке не приховувало її стрункої фігури, і усмішка, що затмила всю кімнату. Її очі, сповнені ніжності і впертості водночас, привертали всю його увагу. Вона була не просто гарною, вона була чудовою — природною, без зайвих зусиль, і саме в цьому її краса була найбільш захоплюючою.

"Ти чудово виглядаєш," — сказав він, і в його голосі прозвучала щира захопленість. Дмитро не міг приховати, як важливою вона стала для нього. Кожен її погляд, кожен рух відлунювали в його серці, і тепер він точно знав, що ніколи не зможе забути ці миті, коли вони були разом.

Аліна трохи розгублено посміхнулась і трохи знизила очі. Вона відчувала, як тепло розливається всередині, і хоча завжди була вперта, зараз, з Дмитром, вона готова була відкритися. Вона вже не боялася показувати йому, що важливо для неї. І навіть цей погляд, що зустрічав її, знову змусив її серце битися трохи швидше.

"Дякую, Дмитре," — сказала вона, намагаючись не виглядати занадто смущеною. Але в її голосі звучала теплота, яку вона не намагалася приховати.

Він не відповів нічого, лише посміхнувся, і цей погляд був усе, що їй було потрібно, щоб зрозуміти: між ними більше, ніж просто робочі стосунки. Між ними була щирість, розуміння, і щось більше, те, що давно проросло, але вони лише почали це усвідомлювати.

Вони розмовляли про все на світі — роботу, життя, мрії. Спочатку було трохи ніяково, але з кожною хвилиною вона відчувала, як напруга зникає.

Дмитро і Аліна сиділи за столиком у затишному кафе, яке було майже порожнім в цей час доби. Легке світло ламп, що м'яко розсіювалося по кімнаті, створювало атмосферу спокою і затишку. Тихі розмови за сусідніми столами лише підкреслювали їхній комфорт, наче цей момент був створений тільки для них двох.

"Ти знаєш, я завжди мріяла поїхати в Італію," — почала Аліна, поринувши в роздуми, і м'яко, без поспіху, поверталася до теми відпочинку. "Є одне місце, я його побачила на фотографії — маленьке селище на узбережжі. Там майже немає туристів, але я впевнена, що це саме те місце, де можна відчути себе насправді живим."

Дмитро уважно слухав, в його очах було щось м'яке і тепле, коли він дивився на неї. Він ніби замітив кожен вигин її губ, кожен зітхання, коли вона говорила про це місце.

"Італія, кажеш?" — прокоментував він, посміхаючись. "Я завжди хотів поїхати на Сицилію. Там, де виноградники, місцеві винороби. А ти ще думала про якісь інші місця? Може, ще й не відкриті туристами?"

Аліна задумалася. Вона завжди була людиною, яка любила дивуватися новим місцям, а не відвідувати переповнені популярні курорти.

"Ммм… можливо, Коста-Ріка. Це звучить екзотично і чудово, правда? Я б із задоволенням побачила природу, джунглі, водоспади... А ще хочу побувати на Гавайських островах. Але це вже, мабуть, зовсім інша історія," — сміялася вона, розгублено рухаючи плечима.

Дмитро тримав її погляд, і його голос став більш м'яким, коли він сказав:

"Я б із задоволенням поїхав туди з тобою. Але знаєш, я думаю, що будь-яке місце буде чудовим, якщо ти поруч. Ми можемо поїхати куди завгодно. Головне — разом."

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍