Читати книгу - "За лаштунками в музеї"

екзаменів, щоб прийти попрощатися із бабусею. Їм ось-ось виповниться шістнадцять, я їх уже давно не бачила. Патриції скоро буде сімнадцять, і до її Улюблених Речей належать: Говард, Кампанія за ядерне роззброєння і «Бітлз», які зайняли місце Елвіса у наших мінливих серцях. (Патриція познімала зі стін його глянцеві чорно-білі фотографії й замінила їх радісними усмішками Великої Четвірки. Бідний Елвіс). Патриція примудряється за 15 хвилин нахамити всім — двом тітонькам, двом дядькам, двоюрідному брату й навіть собаці (здається, це якось пов’язано з її планом вступити до Компартії), тож мені перепадає на три шоколадних яйця більше, адже всі такі обурені, що віддають її гостинці мені. Та яка ж користь дівчині, що здобуде три шоколадних яйця, а сестру свою занапастить?

Джордж, дядько Тед і Кліффорд збираються на кухні за пляшкою віскі, яку приніс Тед, і проводять жваву дискусію у трьох частинах: (а) про те, чи варто Джорджеві будувати патіо за домом; (б) про нову сусідку, місіс Роупер, яка груддю годує немовля в оранжереї прямо по сусідству, що провокує вигуки «От чорт!» — почасти захоплені, почасти збриджені; і (в) найкращий маршрут до Скотч-Корнер.

Я кидаюся нагору, шукаючи прихистку від дорослих розмов, але у спальні Нелл на мене чекає ще гірше видовисько. Банті, тітонька Ґледіс і Нелл, якій просто нікуди дітися, стають свідками похмурого стриптизу для жінок із тітонькою Бебс у головній ролі. Повертаючись до глядачів, як статуя на платформі, вона відтягує свій темно-синій кардиган і білу блузку, щоб показати, з одного боку, обвислу грудь, якою вигодувала двох дітей, а з іншого — гладку пошрамовану шкіру. Банті й тітонька Ґледіс хапають ротом повітря, як риби на суші, а Нелл тихо стогне. Я поквапцем тікаю з кімнати. Я ще навіть не знаю, як це — завести груди, не те що їх втратити. Я сиджу на сходах і проштовхую шоколадні цукерки з великодніх яєць у дірки, які лишилися після втрати молочних зубів, доки врешті нудьга не змушує мене знайти Патрицію й потай віддати їй ті яйця, які по праву належать їй.

Наші нові сусіди — це містер Роупер, місіс Роупер і їхні діти: Крістіна, Кеннет і немовля Девід. Містер Роупер — Клайв — під час війни був командиром ескадрильї в Королівських повітряних силах, а тепер обіймає якусь відповідальну посаду на Британській залізниці. Саме про такого чоловіка мріяла моя мати.

Роупери в’їжджають у сусідній дім на Новий рік, і вже кілька тижнів після того Банті, коли впадає в апатію, сипле коментарями штибу:

— Чому ти не можеш бути таким, як Клайв Роупер?

Ці зауваги припиняються десь на Трійцю: тепер їй уже не треба, щоб Джордж був схожий на містера Роупера, бо вона допалася до оригіналу.

Моя дружба з Крістіною Роупер заснована виключно на територіальній близькості: подітися від неї нікуди. Вона на рік старша за мене й любить покомандувати. Певною мірою, вона більше схожа на Джилліан, ніж була сама Джилліан, тільки Джилліан, на відміну від неї, була гарненька (але визнати я це можу лише тепер, коли сестра вже мертва). Молодший за мене на два роки Кеннет виглядає як дистилят усіх хлопчиків на світі, такий собі еталон — від спущених шкарпеток до облизаного льодяника в кишені. Він мене дратує, але бодай шкоди не завдає. Не те що немовля Девід, у якого тече з усіх отворів, а лице вічно червоне — як не від крику, то від того, що «сходив по-великому», як неелеґантно висловлюється місіс Роупер. Місіс Роупер (Герріет) геть не схожа на нашу матір. Власне, ця кремезна і дуже гучна жінка міцної статури, що просто-таки випромінює певність, більше схожа на начальника ескадрильї, ніж її чоловік, і видається мені втіленням усіх англійських рис. Мені легко уявити, як вона копирсається у своєму войовничо неохайному домі в пошуках стіка для гри в лакрос чи стека для верхової їзди, але частіше вона знаходить негарне немовля Девіда чи його неминучий аксесуар, пишну грудь, вкриту блакитними венами й тому схожу на тривимірну карту річкової дельти.

Від цього огидного видовиська неможливо відвести погляд. До місіс Роупер я ніколи не бачила, щоб хтось годував дитину груддю (у нашій родині так не прийнято). Водночас це становить прикрий контраст із відрізаною повністю груддю тітоньки Бебс, яка зараз лежить, блідіша за простиню, у лікарні святого Якова у Лідсі, а ми з Банті навідуємо її по суботах, коли квитки з поверненням продають зі знижкою (Патриція лишається вдома: вона голодує за Індію).

Це було невдовзі після того, як я вперше побачила Банті з містером Роупером. Ми з Банті пішли в мобільну кооперативну крамницю й застрягли серед молочних пудингів, нездатні вибрати між рисом і манкою, коли туди заскочив містер Роупер у пошуках прального порошка — чоловік, що випередив свій час.

— Аж ось хто тут! — сказав він моїй матері.

На ньому були елегантні штани в діагональну риску, спортивний піджак в орнамент «гусячі лапки» і краватка. Банті вручила мені свій гаманець, щоб я оплатила наші покупки, доки вона поговорить із містером Роупером у вантажівці. Я автоматично відтарабанила наш членський номер, а сама спостерігала у відображенні в лобовому склі, як містер Роупер драматично дарує матері червоний пластиковий тюльпанчик, який додавали до пачок прального порошку «Даз».

Я бачила це на власні очі, тож повірте мені: тюльпанчик у містера Роупера взяла не моя мати, а хихотлива дівчина, чарівна, грайлива, натхненна, як Деббі Рейнолдз до того, як Едді Фішер її полишив.

Я боюся за матір. Вона входить у глибокий космос, де на неї чекають несподівані метеоритні дощі та, як ми знаємо, смертоносні кільця Сатурна.

Невдовзі після того, під кінець червня, стається диво — Джордж і Банті отримують листа, який сповіщає, що я ходитиму в школу імені королеви Анни. Фух, — як сказав би дядько Тед. А ось Патриція ганебно провалила свої екзамени, бо з більшості просто вийшла. (Коли Банті в люті питає, чому, та стенає плечима:

— Не знаю).

Через неминуче наближення смерті Нелл ми цього року нікуди не ідемо на літні канікули, тож Патриція натомість веде нас із Кетлін у кіно на фільм «Літні канікули». Патриція — не фанатка Кліффа Річарда: вона нещодавно повернулася додому, розмахуючи платівкою на 45 обертів у конверті в оранжеву й білу смужку.

— «Роллінг Стоунз»! — каже вона із шаленим блиском в очах.

Довелося діяти хитрістю, щоб Крістіна не пронюхала про