Читати книгу - "Народження країни. Від краю до держави. Назва, символіка, територія і кордон України"

Цілком імовірно, що символ лева вживався ще раніше, наприклад Романом Мстиславовичем, котрий у 1199—1205 рр. об’єднав Галицьке і Волинське князівства. Розвиток цієї знакової традиції Данилом Романовичем міг утілитися і в імені одного з його синів, а також і в назві міста Львова.

Появу лева в геральдиці Галицько-Волинської держави зазвичай пов’язують із західноєвропейськими впливами. Зрештою, лев був дійсно одним із найпопулярніших геральдичних символів, у тому числі й на сусідніх Галичині землях. Проте не слід відкидати й можливих давньоруських традицій. Так, І. Крип’якевич звертав увагу, що літописці часто порівнювали з левом Романа Мстиславовича[124]. Символ лева з хрестом пізніше також використовувався у Володимирі-Суздальському, і його вважали емблемою князя Андрія Боголюбського[125].

Наступники Казимира III і за його часів, і надалі використовували некоронованого лева: таке зображення маємо на «Монетах Русі» з другої половини XIV ст. короля Людовіка Угорського, князя Владислава Опольського та короля Владислава Ягайла, на маєстатових володарських печатках, на саркофазі Владислава Ягайла, на прапорі Львівської землі під час Грюнвальдської битви та інших пам’ятках. Опис прапора з 1410 р. подає нам колористику символу: жовтий (золотий) лев спинається на скелю на синьому фоні[126]. Таке кольорове рішення підтверджується всіма пізнішими джерелами.

У цей час паралельно функціонують два різновиди герба. Правдоподібно, що лев зі скелею мав би символізувати Львівську землю, а герб без скелі уособлював усю Галицько-Волинську Русь.

Двоголовий орел. Описуючи розбудову Данилом Романовичем холмських укріплень, літопис згадує про кам’яну вежу «за поприще від города», на котрій був вирізьблений орел[127]. На думку А. Петрушевича, яку підтримував й І. Крип’якевич, це зображення являло собою двоголового орла, якого мав би використовувати Данило[128]. На цей час орел — спершу одноголовий, а пізніше двоголовий — застосовувався у символіці Візантійської імперії, а десь між 1410—1433 рр. був оголошений імператором Сигізмундом І гербом Священної Римської імперії німецької нації (також замість одноголового орла)[129]. Хоча окремі джерела фіксують двоголового орла в Центральній Європі й раніше[130]. Після захоплення турками Константинополя 1453 р. цей символ переймає великий московський князь Іван III. Двоголовий орел поширюється і на інші землі, що були під впливом Візантії та вважали себе до певної міри її правонаступниками[131].

Сильні політичні та культурні впливи Візантії на Київську Русь мусили позначитися й на символіці. Не випадково на ктиторській фресці Софії Київської зображення орлів у декоративних картушах прикрашають плащ Ярослава Мудрого[132]. Правдоподібно, що через Київ символ орла був принесений і на галицькі землі. Зрештою, місцеві князі постійно апелювали до київської традиції. Тоді цим можна досить легко пояснити і причини появи такого знака на західних рубежах Русі, і зміст, що вкладався у нього. Дослідник Р. О. Климкевич припускав, що двоголовий орел міг потрапити на ці землі ще за Романа Мстиславовича на початку XIII ст.[133], але ця версія не має належної аргументації.

На прапорі Перемиської землі під час Грюнвальдської битви 1410 р. був зображений жовтий двоголовий орел під однією короною на синьому полотнищі[134]. Проте в «Клейнодах» Длуґоша поле герба вказано червоним[135]. Серед учасників Констанцького собору 1413 р. у «Хроніці» Ульріха Ріхенталя згадується безіменний князь із Червоної Русі, гербом якого мав бути перетятий щит, у верхньому срібному полі три червоні хрести, а в нижньому чорному — половина золотого двоголового орла[136]. Однак усі пізніші джерела також подають зображення золотого орла на синьому фоні. Тому однозначно можна стверджувати, що двоголовий орел на початку XV ст. вже був стабільним територіальним знаком на західноукраїнських землях.

* * *

Геральдична традиція територіального знака в Руському королівстві існувала принаймні з початку XIV ст. Роль земельного герба відігравав символ лева, відомий у двох варіантах — спинаючись на скелю та без неї. Правдоподібно, що традиція цього знака зародилася після отримання Данилом Романовичем королівського титулу 1253 р. або й раніше. Низка інших джерел вказує на можливість використання на той час ще кількох символів для окремих уділів або земель — галки, двоголового орла та хреста. Усі ці знаки могли виникнути на місцевому ґрунті або під впливом культурних контактів із сусідніми народами. У символі двоголового орла простежується традиція візантійської емблематики. Після розпаду Галицько-Волинської держави ці символи вже однозначно на початку XV ст. стали відігравати роль територіальних гербів. Імовірно, ці давні знаки були перейняті новими володарями, включені до групи власних земельних символів і функціонували аж до кінця XVIII ст., зазнаючи протягом цього часу незначних змін, доповнень чи нашарувань.

Земельні символи українських адміністративних територій у складі Польщі й Великого князівства Литовського

Після смерті останнього князя Юрія II Тройденовича (1340) розпочалася тривала боротьба за галицько-волинські землі між Польщею, Угорщиною і Литвою. У цей час земельний герб із левом фігурує на печатках литовського князя Любарга (до якого відійшла частина Волині)[137], опольського князя Владислава (який правив у Галичині в 1372—1378 рр.)[138], на «монетах Русі», карбованих у Львові в 1350—1410 рр. королями Казимиром III і Людвіком Угорським, князем Владиславом Опольським і королем Владиславом Ягайлом[139]. Як уже зазначалося, Казимир III, який титулувався «володарем і спадкоємцем Русі», застосовував зображення лева, увінчаного короною, що можна розцінити як претензію до рідко використовуваного ним титулу «короля Польщі та Русі»[140] та апеляцію до колишнього статусу Галицько-Волинської держави як Королівства Русі. Після остаточного захоплення Галичини Польщею (1387 р.) цей герб стає неодмінним елементом маєстатових і великих коронних печаток польських королів[141]. Уже на середину XIV ст. золотий лев у синьому полі (саме в таких барвах постійно виступає цей герб у пізніших джерелах)[142] однозначно є саме земельним гербом, а не особовим чи родовим, оскільки використовується володарями, які не були прямими кровними нащадками Романовичів. Він відігравав роль державного символу Руського королівства (Галицько-Волинської держави) й увійшов як елемент до герба Львова, що тривалий час був його столицею[143].

Однією з функцій територіальних гербів було їхнє використання на земельних прапорах (хоругвах), які використовували під час військових походів і бойових дій, а також на різних урочистих та жалобних заходах. На той час була поширена практика застосування так званих «гербових прапорів», коли зображення на полотнищі повторювало сюжет із герба, або на хоругву наносився малюнок герба в щиті.

Писемні джерела XV ст. подають уже відомості про колористику гербів окремих земель. Важливими є