Читати книгу - "Реальна загроза"

345
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 61 62 63 ... 113
Перейти на сторінку:

— Так, — промовив він. — Адмірале Павлов, адмірале Біргоф, ґенерале Григоров. Всі троє отримуєте догану за службову недбалість. Ґенерале Гакслі, вам саме час писати рапорт про відставку. Капітане Шнайдер, я мушу скасувати вашу відпустку. Ви відбуваєте на Вавілон уже завтра.


Розділ шостий
Вавілон 1

Вавілон був найдивнішою планетою з-поміж півтора сотень світів, освоєних і населених людьми. Тутешніх чиновників зовсім не цікавило, хто ти, звідки прибув і з якою метою. Їм було байдуже, що ти привозиш з собою і що вивозиш, що продаєш і що купуєш, звідки в тебе гроші і яким родом діяльності збираєшся займатися на планеті — якщо тільки це не пов’язано з незаконним заволодінням чужою власністю, матеріальною або інтелектуальною, насильством над особистістю чи завданням шкоди довколишньому середовищу.

На Вавілоні не існувало мита, акцизу й податку на прибуток. Місцеве економічне законодавство було таке ліберальне, що часом складалося враження його цілковитої відсутності. Тут панував капіталізм у його чистому, первісному вигляді; тут був дикий розгул вільного підприємництва і приватної ініціативи. Завдяки всьому вищенаведеному, Вавілон віддавна утвердився як центр міжпланетної торгівлі, через нього проходили такі потужні фінансові потоки, які й не снилися іншим світам, за винятком хіба що Землі з її тридцятимільярдним населенням. Незначного в процентному відношенні збору з банківських операцій — чи не єдиної, окрім земельного податку, дохідної статті бюджету, — цілком вистачало, щоб планета жила й процвітала. І навіть купалася в роскошах…


По прибутті в локальний простір Вавілона, борт нашого корабля відвідала лише група військових інспекторів, яких цікавило винятково озброєння „Оріона“. Оцінивши нашу боєздатність, вони встановили страхову надбавку до плати за перебування на орбіті планети і забралися геть, не зробивши навіть спроби з’ясувати статус корабля й екіпажу — чи належали ми до збройних сил якоїсь держави, а чи були членами „космічного братства“, тобто найманцями. Лише один з інспекторів, наймолодший серед них, запитав:

— Навіщо вам аж три пари емітерів? Хіба це збільшує швидкість?

— Ні, — відповів я. — Зате дозволяє глибше пірнути в інсайд.

— А що це дає?

— Власне, нічого… Крім гострих відчуттів.

На цьому запитання вичерпалися.

А для оренди окремого анґару на одній з орбітальних станцій цілком вистачило вказати назву корабля та ім’я капітана. Втім, навіть це було чистою формальністю, я мав повне право назватися як завгодно, а свій корабель охрестити хоч „Титаніком“. Проте я вказав як є — корвет „Оріон“ і капітан Александр Шнайдер. Час для конспірації вже минув, незалежно від того, здійснив свій задум зять ґенерала Гакслі, чи екіпаж корвета „Нью-Оґден“ по дорозі викрив зрадництво свого командира. Все одно це лише на якийсь тиждень відкладало розголошення таємниці Ютланда. Земний уряд був надто бюрократичний, щоб зберігати чужі секрети (свої вони ще так-сяк зберігали), тому в ході перемовин з офіційною ютландською делеґацією, яка от-от мала прибути на Землю, інформація про розташування нашої планети неодмінно стане відома широкому загалу.

Проте я рахував відведений нам час, виходячи з найгіршого варіанту: капітан Вільямс вступає в контакт з фармацевтичним консорціумом, швиденько передає йому відомості про Ютланд, а консорціум, своєю чергою, негайно сповіщає про це ґенерала Чанґа. Хоча „негайно“ — умовне поняття, оскільки від Землі до Тянь-Ґо шість тижнів шляху на найшвидшому кораблі. Потім ґенералові Чанґу знадобиться як мінімум два тижні на організаційні заходи — спорядження велетенської армади на бойове завдання вимагає чималих зусиль, надто ж коли йдеться про тривалий переліт на дві тисячі сто світлових років — саме така відстань розділяла Тянь-Ґо та Ютланд. А далі — майже сім місяців у дорозі. Як відомо, жоден флот не може рухатися швидше, ніж найповільніші з його кораблів — лінкори, десантні транспорти й авіаносці. Певна річ, тяньґонці можуть вислати вперед аванґард з легких суден, але наша оборона впорається з ними без проблем.

Отже, виходить сім з половиною місяців, від яких слід одразу відняти два — мінімальний термін, за який можна долетіти від Вавілона до Ютланда на швидкісних корветах. Мінус іще місяць — новопридбані кораблі мають пройти капітальне техобслуговування, для них треба укомплектувати екіпажі, а завербованим найманцям слід дати час, щоб вони призвичаїлися до нового оточення.

Таким чином, у нашому розпорядженні залишалося чотири з половиною місяці. Дев’ятнадцять тижнів, щоб зміцнити обороноздатність Ютланда. Так мало…


Коли „Оріон“ пришвартувався в анґарі, я через систему внутрішнього сповіщення подякував екіпажу за успішний політ, а заодно нагадав, що за умовами нашого завдання відпусток для членів команди не передбачено. Хоча це було не зовсім так: заборона на відпустки мала чинність доти, доки розташування Ютланда залишалося таємницею, але я розважливо промовчав про це, щоб зайве не напружувати своїх людей.

Передавши командування старпому Куперу і вже вкотре повторивши йому свої інструкції, я залишив борт корабля в супроводі лейтенанта Вінтерса і п’яти космічних піхотинців. Ще перед відльотом, обговорюючи з батьком план дій, ми вирішили, що першу висадку на Вавілон слід здійснити в мінімальному складі, невеликою мобільною групою, здатною діяти швидко і злагоджено. На цьому етапі я не потребував ні фінансистів, ні спеціалістів з кораблів та озброєння, ні представників Кадрового управління ВКС. Наразі моя задача полягала в тому, щоб забезпечити нас надійною штаб-квартирою на планеті, створити всі умови для ефективної роботи.

Я відчував певний неспокій, залишаючи Елі й Ліну на кораблі. Жодних об’єктивних причин для цього не було, просто мені не хотілося розлучатися з ними навіть на кілька годин. Але поки що вони перебували в більшій безпеці на „Оріоні“, який у разі нападу міг здійснити екстрене занурення прямо з анґару. Власне, таке розпорядження я й залишив.

На пропускному пункті митників не було — такої служби на Вавілоні взагалі не існувало;

1 ... 61 62 63 ... 113
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Реальна загроза», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Реальна загроза"