Читати книгу - "Після кави, Абдул Рашид Махмуді"

шукав допомоги в Часу, благаючи його пришвидшити свій хід. Однак, він звинувачував Час у всьому, ніби не усвідомлював, що це скорочує життя з кожною прожитою годиною. Він казав собі, що не може піти шляхом відлюдників і святих. Оскільки кожен бажав насолоди чи щастя, а він був задоволений життям у сьогоденні, попри його недоліки. Чи не краще було жити день за днем, отримуючи насолоди, незважаючи на їхню сповільнену отруйність? Маріка стверджувала, що секс — це ще не все ... але вона наситилася сексом і мала багато задоволення від кохання, а він нічого не знав, крім позбавлення...

Усе, що він знав про жіноче кохання — це поцілунки Сальви. Санія лише неохоче підносила йому губи. Вона дуже любила цілуватися, але не вміла цього добре робити, що врешті-решт відвернуло його. Вона змусила його забути, що рот має функції більші ніж просте кусання, жування та розтирання, що зустріч губ іноді могла бути обітницею. Вона не визнала його так, як коханець визнає іншого коханця. Тож чи справедливо було для нього залишити цей світ із порожніми руками, за винятком кількох поцілунків? Деякі з них були солодкі, а інші — гіркі.

Коли нарешті подали каву, Мідхат продовжував міркувати про те, як йому насправді пощастило. Незважаючи ні на що, він одружився й став батьком. Його старша дочка була заміжня, а молодша невдовзі поїде до університету. Він так чи інакше виконував свій обов’язок щодо покійної дружини — без будь-якої любові чи бажання, — і практикував терпіння Йова до своєї долі. Йому дуже пощастило, адже зазвичай жінка успадковує все від чоловіка, знищивши його. Але він був одним із небагатьох дивовижних винятків. Ось він живий, утік цілий і здоровий, не став жертвою діабету, високого кров’яного тиску чи серцевих захворювань. Як це могло статися, коли він був схильний до всіх цих хвороб протягом усього свого подружнього життя? Єдине, на що він хворів з сімнадцяти років, була застуда, а ще виразка дванадцятипалої кишки, що розвинулася під час шлюбу з Санією й тепер була вилікувана, як він сподівався, назавжди. Він також опублікував низку романів і користувався певною славою, незважаючи ні на що, і тепер міг насолоджуватися достроковою пенсією у віці сорока п’яти років, оскільки в нього не було керівника чи підлеглих, а також не було підвищення чи пониження. І це все завдяки Маріці.

Хвиля щастя відступила, а за нею прийшов смуток і печаль, викликані думками про те, як жінка успадковує стан чоловіка. Коли Маріка приїхала з Ісмаїлії, щоб жити коло нього, вона домовилася, що він спадкоємець Салема. Але, сидячи в кутку вітальні перед його від’їздом до Відня, жінка випустила деякі деталі, створивши враження, ніби спадок Салема зійшов на нього з небес або його добровільно передав Салем. Вона не згадала, як під час своєї останньої тривалої хвороби Салем намагався догодити їй будь-яким можливим чином, аби дружина не отруїла його їжу чи пиття. І він вирішив, чи за власним бажанням, чи за її пропозицією, усе залишити дружині, хоча його брати й сестри мали право на спадщину, оскільки він ніколи не мав дітей. Вона, мабуть, керувала ним або тиснула так, що він залишив їй усе в такий обхідний спосіб, аби його брати й сестри не змогли оскаржити це в суді. Маріка продала все своє майно посереднику, якого знайшла в сільській місцевості. Юристи переконалися, що договір купівлі-продажу був повністю легальним з юридичного погляду. Так чи був то час, який обманював людей, чи всі вони обманювали одне одного? Хто б міг повірити, що всі речі Салема перейдуть до молодого осиротілого незнайомця, якого Маріка привезла з села? Наче Салем передбачив це тоді, коли повернувся до свого дому й знайшов малу незнайому дитину у своєму ліжку й роздратовано вигукнув: «Хто це? Що це за лихо, яке ти привезла?» Усміхнувшись, він зробив ковток кави. Ні Салем, ні його дружина ніколи не знали, що він усе чув, і що він пам’ятає це донині, бо не спав глибоко. Це правда, що його прибуття в дім Салема було великим лихом, яке могло трапитися з чоловіком, оскільки ця дитина, що вторглася, повністю забрала увагу його дружини і, зрештою, його майно, відповідно до шахрайського договору купівлі-продажу. Чи може існувати більш відразлива форма іронії? Тепер він став неймовірно багатим, не зробивши для цього жодних зусиль. А Маріка приїхала жити до нього, і тепер була в його милості, бо він володів усім. Вона хотіла втекти з грошима Салема, то чому вона та багатство опинилися в руках приймака? Може через це з’явилось її хвилювання, якщо він поїде до Відня й не повернеться, а чи повернеться з дружиною, яка буде змагатися з нею за нього і яка переможе й усе забере? Тепер він був сам собі господар, і не було кому притягнути його до відповідальності. Чи не була його присутність перед цими високими вежами та лагідними мирними голубами благословенням, якого ніхто не міг оцінити? Це може бути благословення, але отруйним... Завдяки цьому він зміг достроково піти на пенсію й звільнитися для письменництва — розкішшю, яку мало хто в Єгипті має, — і прожити решту свого життя незалежно, заможно й вільно. Але це благословення тиснуло на нього. Коли його попросили підписати договір «купівлі-продажу», він зробив це тремтячою рукою, він не міг повірити, що відбувається, бо спадок дістався до нього таким спотвореним чином, що, можливо, він цього не заслуговував. Нехай Бог дарує вам добрий день, пане Алі Абделазім, де б ви не були. Ви, ймовірно, уже покинули це життя і світ. Учитель із Каїра, що любив принижувати своїх учнів із сільської місцевості або тих, хто на них був схожий, і іноді закінчував свій урок, співаючи відомий вірш із поезії:

Опусти голову, бо ти нумаїрі,

ти не досягнеш ні Кааби, ні Кілаби.

Але студентам нічого не подобалося так, як сатира вчителя, і вони з нетерпінням чекали того моменту, коли він відірветься від викладання й знайде якусь причину зайнятися своїм улюбленим хобі. Він часто декламував першу половину цього вірша й залишав паузу для студентів, щоб вони декламували другу. Якби ви тільки могли піднятися з могили, пане, і побачити свого учня Мідхата біля собору Святого Стефана в центрі австрійської столиці, ви б не повірили своїм очам і подумали, що це маячня. Ваш учень дивом уникнув смерті й донині не розуміє, як йому вдалося вислизнути з її лап. Усі обставини, пов’язані з його