Читати книгу - "Холодна байдужість, або Дракони вмирають на світанку, Лариса Бондарчук"

- Захистіть мене, - попросила вона Аріана, червоніючи від його слів, погляду, поцілунку. – Я ж ніяка не принцеса.

Вона схопилася на ноги й роззирнулася. Аріан і собі піднявся, обтрушуючись. Неподалік стояв Елім. Побачивши Софійку разом з Аріаном, він округлив очі від здивування.

- Аріане, як ти?.. Та дарма! Не важливо! Я вже покликав усіх. Скоро тут буде король. Як же він зрадіє вашій появі, моя принцесо! – скрикнув маг.

- Де ми? - спитала Софійка, роззираючись навколо.

- Рифи, Небесні Рифи! Наша батьківщина, Ясінеє! Як же давно я не вдихав найчистішого повітря в світі!

Елім радів, як дитина. А Софійка нарешті побачила, що вони знаходилися на великому широкому острові, де росла висока, схожа на волосінь трава, та шуміли неподалік дерева, високі й кремезні. Трохи вище над деревами знаходився ще один острівець, менший за розмірами, який пропливав над ними, наче хмара. Ген вдалині купчилися ще і ще острови! Літаючі острови! Що за диво! Аріан і собі з цікавістю розглядав дивний світ, у який вони потрапили.

Ось чому Небесні Рифи! Вони перебували в небі, як острови в морі!

Аж раптом удалині Софійка побачила кілька великих птахів, які швидко наближалися. Верхи на птахах сиділи люди. Скоро вони приземлилися на їхній острів і вершники спішилися. Їх було троє. Низький приземкуватий чоловік з довгою бородою та сивим волоссям, яке спадало йому на довгі ризи, вишиті різноманітними квітами. Невисока вродлива дівчина з довгим розпущеним волоссям, таким білим, що аж сліпило очі. І статна висока жінка з гордою поставою та владним поглядом. У всіх одяг був в зелених кольорах різних відтінків.

- Еліме, синку! Невже це ти? – радісно скрикнув чоловік і поспішив до мага.

Вони обнялися.

- Ваша Величносте! – тремтячим від хвилювання голосом проговорив Елім. – Я знайшов Срібну принцесу! Я зміг, нарешті, повернутися додому разом з Ясінеєю!

Він вказав на Софійку, яка мимоволі притислася до Аріана, а той обняв її за плечі, насторожено чекаючи, що буде далі.

- Але ж... – король розгублено закліпав очима. - Ясінея вже давно вдома!

Дівчина, яка стояла за спиною короля, ступила крок до Еліма й промовила:

- Вітаю тебе, Еліме, мій загублений наречений! Нарешті ти повернувся!