Читати книгу - "Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Пошелестімо сторінками великої російської літератури і з подивом виявимо наявність зброї у всіх наших улюблених героїв. Думкою-блискавкою пронісся-прогуркотів по нетлінних творіннях Толстого і Купріна, Лермонтова і Чехова, Пушкіна і Достоєвського, Лєскова і Салтикова-Щедріна. Подиву не стримати: ось у «Дубровському», наприклад, є епізод про те, як репетитора-французика заштовхнули заради потіхи в кімнату з величезним страшним ведмедем. Мишко принюхався, став на задні лапки й пішов на бідного мусью. Той, не будь дурнем, дістав з кишені маленький пістолет, вставив Мишку у вухо та як бабахне. Мишко як стояв на задніх лапках, так і перекинувся. Збігся люд, але ні в кого питання не виникло: так звідки у тебе, мусью, шпалер у кишені? Чи на кордоні не шманали? Чи тут, у нас, зброєю придбав?
А в Радянському Союзі викрили б. І дали б термін.
Так от, панове, товариші та братці, так повелося з найдавніших часів: вільна людина - це той, хто озброєний. У багатьох країнах мати зброю заборонялося божевільним, інородцям і рабам. А в царській Росії навіть інородці зі зброєю ходили, як той мусью зі шпалером. Тільки рабам у будь-яких країнах і в усі часи забороняли мати зброю.
І радянським громадянам мати зброю не належало. І громадянам вільної Росії - теж.
Громадяни вільної Росії, до якої категорії себе віднесете? До інородців або божевільних?
Відповідаю: вас вважають божевільними й інородцями у вашій власній країні.
А ще - рабами.
Розділ 19
1
Отже: для чого ж ракети на Кубі?
Відповідь проста: для вирішення проблеми Берліна та Німеччини в цілому.
Задум полягав у тому, щоб у вересні та жовтні 1962 року таємно розгорнути потужне угруповання радянських військ на Кубі, перенасичене ядерними боєприпасами. А 12 листопада 1962 року товариш Хрущов мав прибути на Кубу з офіційним візитом. Зрозуміло, на крейсері. І повинен був підписати договір з Кубою про розміщення радянських військ на цьому благодатному острові. І оголосити всьому світу: он скільки тут у нас усього! А в Радянському Союзі - іще більше! Якщо у вас, панове, таке сусідство викликає занепокоєння, давайте мінятися: ви виводите американські війська з Західної Німеччини (а заодно - британські та французькі), ми виводимо свої з Куби.
А інакше...
Але Джон Кеннеді знав, що інакше нічого страшного не трапиться. Немає в Радянського Союзу ракет, щоб стріляти по Америці зі своєї території, а ті, що на Кубі, є гранично вразливими. Кеннеді був попереджений, що радянські генерали і маршали добре знають про жахливе радянське відставання в ракетах і зарядах, тому війну не почнуть. А тому нема чого боятися грюкоту хрущовського каблука по трибуні ООН, і поступатися його вимогам нічого. Нехай Хрущов грає надувними м'язами.
Заради того, щоб остаточно не заганяти Хрущова в кут, Кеннеді міг легко погодитися на вивіз 15 ракет з Туреччини, бо вони вже були непотрібні, бо рішення про відмову від цих ракет і так було прийнято.
Джон Кеннеді знав, що все радянське угруповання на Кубі - це обмінний фонд.
І полковник Пеньковський це довів американським і британським розвідникам на найпростішому прикладі. Зараз, знаючи повністю розклад сил, ми й самі можемо це вирахувати й переконатися в тому, що угруповання на Кубі створювалася саме для обміну.
2
Отже, на Кубу доставили 164 ядерні боєприпаси.
Готувалися перекидання на Кубу додатково бригади ракет 8К11 (18 пускових установок, на кожну з яких півтора комплекти ракет і ядерних зарядів для них). Туди ж був готовий відправитися цілий флот, у складі якого, крім усього іншого, задумувалося мати 7 дизельних ракетних підводних човнів і два ракетні есмінці. У цьому випадку кількість зарядів на Кубі звернула б за дві сотні.
І можна було б починати переговори, показавши американським контролерам: дивіться, скільки зарядів! Перевіряйте: вони справжні! Хочете обмінюватися? Ви забираєте одну дивізію з Німеччини, ми один заряд з Куби. Ну, добре, - два заряди за дивізію!
Три! Та хоч п'ять!
Однак президент Кеннеді знав точний розклад. І готував удар по позиціях радянських ракет на Кубі.
Уявімо собі наслідки, якби удар був нанесений у жовтні 1962 року. Найпростіший варіант - удар по позиціях радянських ракет легкими палубними штурмовиками А-4 «Скайгок».
Удар по позиціях радянських ракет на Кубі можна було нанести легкими палубними штурмовиками А-4 «Скайгок». «Скайгок» був простою, компактною і фантастично надійною машиною. Максимальна швидкість біля землі 1000 км/год, бойовий радіус 1000 км. Дві 20-мм автоматичні гармати і 3720 кілограмів бомб, напалмових баків, керованих і некерованих ракет. Уявіть собі удар декількох сотень цих маленьких, вертких і злих хижаків. «Скайхокам», які діють на малих і надмалих висотах, радянські ракети комплексу С-75 не страшні: мінімальна висота ураження С-75 - 500 метрів на рівній місцевості. А ось зенітно-ракетним комплексам від «Скайгоків» могло дістатися.
Літачок легенький, крайнє простий, компактний, при базуванні на авіаносцях навіть не треба було складати його крила. «Скайгок» був фантастично надійний. У разі відмови шасі міг здійснювати посадку на двох підвісних паливних баках. При цьому максимальна швидкість коло землі - 1000 км/год. Бойовий радіус - 1000 км.
Кабіна пілота броньована. Дві 20-мм автоматичні гармати і 3720 кілограмів бомб, напалмових баків, керованих і некерованих ракет.
«Скайгок» надійшов на озброєння в жовтні 1956 року; останній літак побудований в лютому 1979 року. Знаходився на озброєнні американського флоту майже півстоліття, до 2003 року. В інших країнах перебуває на озброєнні й понині.
І от уявімо удар цих маленьких, вертких і злісних хижаків.
Всього на Кубі 60 стратегічних зарядів - півтора боєкомплекти для 40 пускових установок ракет 8К63 і 8К65. Це страшна зброя. Один вибух заряду мегатонного класу над великим містом - це мільйони жертв.
Однак два полки ракет 8К65 ще не прибули. Американський флот блокував підходи до Куби. Судна з цими ракетами повернули додому.
16 зарядів по одній мегатоні і 8 зарядів по 2,3
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)», після закриття браузера.