Читати книгу - "Притулок пророцтв"

склала пальці пірамідкою. Губи рухалися, коли вона прошепотіла:

– Добре. Один. Два, – стиснула щелепи. – О Господи! Т-три… Ч-чотири… – плечі розслабилися. – П’ять. Шість. Сім, – на двадцять п’ятій вона розплющила очі. – Не можу повірити.

– Що?

– Я була впевнена, що мені мозок з голови витече. А тоді стало легше. Від вогню перед очима у мене все одно волосся дибки стає, але, здається, я можу витримати.

– Отак це й працює. Тепер – для перевірки. Справжній вогонь.

Рейвен стиснула бильця крісла.

– Пішов ти!

Кайл відкрив шухляду стола, витягнув свічку, підсвічник і поставив їх на стіл. Рейвен зіщулилася. Він дістав запальничку «Зіппо».

– Я хочу, щоб ти наперед знала, що я зроблю зі свічкою. Не зводь з неї очей. Тоді нахилися вперед і подуй на вогонь.

– Я не…

– У нас немає часу розгрібати минуле чи причини твоєї пірофобії. Але за допомогою повторень ми можемо послабити її вплив. Готова?

Вона вагалася. Лікар клацнув коліщатком запальнички. Іскри. Дівчина відсахнулася. Клацнув удруге. Спалахнув вогник. Рейвен подалася назад. Кайл підніс полум’я до ґноту свічки. Воно засичало, скочило вгору. Вона заплющила очі.

– Не відводь погляду. Дивися на вогонь. Видихни. Тоді знову, дихай повільно.

Якщо це не спрацює, про швидку імплозивну терапію можна забути. Можливо, краще, якщо вона не знатиме, хто вона чи що відбувається насправді. Він може сказати судді Родріґес, що йому не вдасться зробити її дієздатною для екстрадиції.

Її тіло розслабилося. Рейвен задула свічку.

– Браво, Рейвен! Це було чудово.

Вона всміхнулася.

– Ні, це ти був чудовим.

Кайл глянув на годинник на стіні позаду неї.

– Наш час вийшов.

– Тобто?

– Кінець сеансу. Ми зустрінемося післязавтра.

– Ти ж не можеш отак просто збудити мене, а тоді відправити геть.

Він підійшов до дверей.

– Нам потрібно встановити часові рамки.

– …до біса часові рамки. ти не можеш просто так лізти мені в мозок, а тоді кинути мене! ти мені потрібен!..

Її голос раптом обернувся на мецо-сопрано. Змінилися також мова тіла і вираз обличчя.

– Рейвен, будь розважливою.

Її очі оскліли. Вона підозріло роззирнулася навколо.

– …я не рейвен, я нікі, і це говорить моє довбане колективне несвідоме, ти сказав бути розважливою, але кидаєш її…

– Я не кидаю тебе, Рейвен. Це тимчасова пауза в цій фазі твоєї терапії.

– …кажу тобі, я не рейвен! вона сидить у тому кріслі! слухай уважно, коли я говорю, виродку!..

– Опануй себе.

– …я це й роблю! спочатку ти розпалив їй розум, а тепер хочеш її лишити!..

– Ти мусиш зрозуміти.

– …зрозумій оце!..

Вона вхопила зі столу ніж для конвертів і шпурнула в нього. Кайл пригнувся, ніж відскочив від стіни і дряпнув йому чоло. Він натиснув кнопку тривоги. Двері кабінету розчинилися. Всередину влетів санітар і схопив її. Дівчина викрутилась і врізала йому в око ліктем. Забігли ще двоє санітарів. Щоб скрутити її, знадобилися всі троє.

– …цей виродок-психіатр підпалив мене…

Поки вони її тримали, Кайл підійшов до медичної шафки, дістав шприц і ампулу седативного препарату. Коли він вводив їй в руку голку, дівчина не зводила з нього розлютованого погляду.

– …ще якась твоя наркота для зґвалтування, мерзотнику?..

– Я намагаюся тобі допомогти.

Її очі заповнилися слізьми. Голос пом’якшав.

– Що зі мною коїться, Марті? Не лишай мене.

– Я не лишаю тебе. Ми продовжимо під час нашого наступного сеансу.

Після того як дівчина пішла, він витягнув з шухляди диктофон і ввімкнув. Поставив на паузу, тоді нарешті спромігся на слова.

«Рейвен Слейд. Межовий розлад особистості. Код ДСП – 301.83. Дисоціація з симптомами деперсоналізації. Несистематична історія розколу і дереалізації. Також симптоми сексуального фліртування істеричного розладу особистості, 301.50, з ознаками високої сугестивності.

Перше випробування наповненням образами викриває пірофобію. Підозрюю, що на поверхню можуть виплисти й інші фобії.

Проблема: література стверджує, що, оскільки швидка імплозивна терапія – дуже агресивний вид лікування, її зазвичай не рекомендують для пацієнтів з межовим чи істеричним розладом особистості. Проте, зважаючи на терміновість ситуації, інших варіантів у мене немає».

Він зітхнув і вимкнув диктофон. Якщо стрімке наповнення образами спрацювало, йому, можливо, вдасться запобігти видачі. Але йому було гидко від думки, що він мусить мучити її, щоб врятувати від інших тортур.

РОЗДІЛ 57

Ашраф, Ірак – Ґібельштадт, Німеччина

Фатіма сказала Рашидові почекати за дверима її квартири, поки вона переодягається. Її єдиним неармійським одягом була чорна спідниця і біла блузка, які вона одягла у день, коли втекла з Афінської психіатричної лікарні. Біла блузка, чорні панчохи і чорні туфлі-човники. Одяг, яким пропащі американки колись зваблювали чоловіків.

Фатіма розгладила оливково-брунатну уніформу й повісила її в гардеробі. Їй не терпілося одягнути її знову після завершення цієї місії. План А: якщо вони перехоплять сибірку до того, як Алексі отримає її в Кенті, штат Огайо, МЕХ прийме пропозицію Пентагону. Якщо Алексі вже її отримав, тоді план Б: співпрацювати з американськими сплячими агентами «Сімнадцятого листопада» і пустити в хід операцію «Зуби дракона».

На відміну від генералки Гассан, Фатіма не вірила полковникові Рашиду Омару. Не надто довіряла й пропозиції Пентагону захистити «Моджахедін-е Халк» після того, як США знову вторгнеться в Ірак. Не лише тому, що Рашид – суніт, а й тому, що вона не довіряє західним капіталістам і політикам. Нафта з Близького Сходу змащує американські коліщатка, а нафтові барони зрадять кого завгодно, тільки б не пищали.

Фатіма відкрила шухляду ліжка й витягла з-під запасної ковдри металеву коробку. Відсунувши медалі, дістала контейнер з порошком. Сховала собі в сумочку. Рашид – це прямий зв’язок МЕХ із Пентагоном. Можливо, їй вдасться скористатися миш’яком, щоб розірвати цей зв’язок.

Вона повернулася в машину, де Рашид сидів за кермом, і зайняла пасажирське сидіння – якомога далі від нього. Він зупинився біля сторожового посту і показав охоронцеві свій пропуск.

– Ви потрапили в Ашраф сам. Хто ця жінка?

– Старша офіцерка МЕХ під прикриттям для таємної місії.

Охоронець відсалютував і потягнув за важіль. Ворота відчинилися.

– Дякую, що не розкрив мене, – сказала вона, коли машина минула контрольний пункт.

Він не зводив очей з дороги.

– Немає потреби викликати зайву цікавість.

– Дякую за обережність.

Омар поліз у кишеню і витягнув пачку сигарет. Запропонував їй, проте Фатіма лише похитала головою. Запалив одну з них своєю золотою запальничкою і глибоко затягнувся.

– Ці штуки вбивають людей, – сказала вона.

– Так само, як і сибірка.

Фатіма витріщилася на нього.

– Ти знаєш, яка в нас зброя?

– Я розгадав другу загадку. Катрен «ЩО» з пророцтва