Читати книгу - "Хранителі"

найняв чужого кілера, який взагалі був поза політикою. Розслідування, здавалося, зайшло у глухий кут. Але Волту він про це нічого не сказав.

Волт випрямився і вже хотів було зачинити двері, але потім знову нахилився до Лема.

— Ще одне. Ти помітив, що в нього є певна ціль?

— Ти про що?

— Після втечі з Банодайна воно постійно рухається на північ або на північно-північний захід, — сказав Волт.

— Чорт забирай, ніхто не втікав із Банодайна.

— З Банодайна до каньйону Святого Джима, потім — до Ірвайн-парку, а сьогодні вночі — у будинок Кішенів. Постійно рухається на північ або на північно-північний захід. Гадаю, ти знаєш, що це може означати і куди воно прямує, але, звісно ж, я не насмілюся запитати, бо ти одразу ж запроториш мене до в’язниці.

— Я тобі розповів усю правду про Банодайн.

— Це ти так говориш.

— Ти нестерпний, Волте.

— Це ти так гадаєш.

— Так усі вважають. Тепер можна мені поїхати додому? Я геть втомлений.

Посміхаючись, Волт нарешті дав зачинити двері.

Лем виїхав з лікарняного гаража на Мейн-стріт, а потім повернув на автомагістраль, яка вела до Пласентії. Він сподівався лягти спати до світанку.

Поки Лем вів седан вулицями, безлюдними, як відкритий океан, то думав про те, чому Аутсайдер рухався на північ. Він теж це помітив. Лем був упевнений, що знає, кого Аутсайдер шукає, хоч і не визначив його точного місцезнаходження. По-перше, пес та Аутсайдер знають одне про одного. Вони могли якимось містичним чином відчувати настрій і вчинки один одного на рівні інстинкту, навіть перебуваючи на значній відстані. Дейвіс Везербі майже на повному серйозі стверджував, що між цими двома істотами існує телепатичний зв’язок. І тепер Аутсайдер, найімовірніше, керуючись оцим шостим відчуттям, переслідує пса.

Лем сподівався, що це не так і що пес у безпеці.

Ще в лабораторії було очевидно, що пес боїться Аутсайдера, і на це існували свої причини. Вони були як інь і янь проекту «Франциск», його успіхом та поразкою, світлою і темною сторонами. Пес був настільки чудовим, правильним і хорошим, наскільки жахливим, порочним і злим був Аутсайдер. Дослідники помітили, що Аутсайдер не боїться пса, але всім серцем ненавидить його. Ніхто не міг зрозуміти чому. Тепер, коли обидві істоти опинилися на свободі, Аутсайдер тільки тим і займався, що шукав пса, бо єдиним його бажанням було розірвати ретривера на шматки.

Нараз Лем зауважив, що, розхвилювавшись, не помітив, як занадто сильно прискорився. Автомобіль мчав автомагістраллю, неначе ракета, тому він трохи зменшив швидкість.

Де б пес на знайшов собі прихисток, він перебував у смертельній небезпеці, як і той, хто прихистив його.

Розділ 6

1

Упродовж останнього тижня травня і першого тижня червня Нора, Трейвіс і, звісно ж, Ейнштейн кожен день проводили разом.

Спочатку Нора боялася Трейвіса, але не так, як Арта Стрека; втім, скоро цей напад параної минув. Тепер їй було смішно через свої страхи, адже Трейвіс був добрим і милим, хоча тітка Вайолет і стверджувала, що добрі та милі — це не про чоловіків.

Коли страх Нори розвіявся, вона вбила собі в голову, що Трейвіс зустрічається з нею лише із жалю. Мовляв, будучи людиною жалісливою, він не міг відвернутися від того, хто потрапив у біду, і не допомогти. Більшість людей, з якими стикалася Нора, не помічала її розпачу, хіба що вважала її, можливо, занадто дивною і сором’язливою, але не нещасною. Насправді ж вона була у відчаї (принаймні до цього часу), бо не могла пристосуватися до світу поза чотирма стінами, дуже боялася майбутнього і почувалася страшенно самотньою. Трейвіс, який був не лише доброю, а й проникливою людиною, помітив її розпач і відгукнувся на нього, намагався допомогти. Поступово, з настанням червня, у Нори з’явилася думка, що він допомагав їй не з жалю, а тому, що вона йому справді подобається.

Проте вона ніяк не могла зрозуміти, що чоловік на подобу Трейвіса міг такого знайти в ній. Вона вважала, що нічого не може йому дати.

Звісно, у Нори була занижена самооцінка. Можливо, насправді вона не була такою безнадійно сірою і нудною, якою себе вважала. Але, без сумніву, Трейвіс заслуговував на кращу жінку, ніж вона, і легко міг її знайти.

Нора вирішила не розпитувати його про це, а просто розслабитися і насолоджуватися життям.

Оскільки Трейвіс після смерті дружини продав свій бізнес із торгівлі нерухомістю і, по суті, був безробітним, а в Нори теж не було роботи, то при бажанні вони могли бути разом майже весь день. Так вони й робили: ходили по галереях, книгарнях, довго гуляли і їздили подалі від міста у мальовничу долину Санта-Інез або вздовж прекрасного узбережжя Тихого океану.

Двічі, зібравшись ще на світанку, вони відвідали Лос- Анджелес, де провели цілісінький день. Нора була вражена як самими лише розмірами міста, так і пропонованими тут розвагами — екскурсією кіностудією, походом в зоопарк і на денний сеанс нового мюзиклу.

Одного разу Трейвіс умовив Нору підстригтися і зробити зачіску. Він повіз її в салон краси, де часто бувала його покійна дружина. Нора так нервувала, що запиналася, говорячи зі стилісткою — веселою блондинкою на ім’я Мелані. Вайолет завжди стригла Нору вдома, а після її смерті Нора