Читати книгу - "Хранителі"

стригла себе сама. Для неї похід до стилістки був таким же випробуванням, як і перший обід в ресторані. Мелані, за її словами, «профілірувала» і підстригла волосся, але якимось чином зберігши його об’єм. Тревіс і Мелані не дозволили Норі глянути в дзеркало навіть на мить, поки не висушили волосся і не причесали її. Відтак крісло крутнули — і вона побачила себе у дзеркалі. Нора була вражена.

— Ти неперевершена, — промовив Трейвіс.

— Зовсім інша людина, — додала Мелані.

— Просто чудово, — сказав Трейвіс.

— У вас дуже гарні риси обличчя, — промовила Мелані. — Але пряме довге волосся робило його занадто видовженим і гострим. Тепер ваша зачіска найкраще підкреслює його риси.

Навіть Ейнштейну сподобалася зміна в ній. Коли вони вийшли з салону, пес чекав на них, прив’язаний до паркометра. Побачивши Нору, він по-собачому уважно подивився, а тоді стрибнув на неї передніми лапами і обнюхав обличчя та волосся, радісно підвиваючи при цьому та метляючи хвостом.

Проте Норі не сподобався її новий образ. Коли її повернули до дзеркала, то вона побачила жалюгідну стару діву, яка намагається перетворитися на гарненьку і жваву дівчину. Ця зачіска не личила їй, оскільки лише підкреслювала, що вона всього лише проста і непримітна жінка. Вона ніколи не стане сексуальною і чарівною, як би не намагалася це зробити за допомогою нової зачіски чи інших речей. Це було, по суті, те саме, якби індичці встромити в задницю яскраву мітелку і видавати її за паву.

Оскільки Нора не хотіла образити почуття Трейвіса, то вдала, що їй сподобалася зачіска. Але ввечері вона помила голову і розчісувала волосся до тих пір, поки не вибавилася від так званої «зачіски». Через філірування волосся вже не було таким прямим і рівним, як раніше, але вона зробила все, що могла.

Наступного дня, коли Трейвіс заїхав за нею, щоб разом пообідати, він щиро здивувався, побачивши, що вона стала колишньою Норою, проте нічого не сказав і ні про що не розпитував. Норі було так ніяково через те, що вона образила почуття Трейвіса, що вона кілька годин не могла глянути йому в очі довше, ніж на пару секунд.

* * *

Незважаючи на постійні й відчайдушні заперечення Нори, Трейвіс умовив її поїхати з ним до магазину і купити нову яскраву літню сукню, яку б вона могла вдягти на обід у «Ток оф зе таун» — розкішному ресторані на Вест Ґутьєррез. Трейвіс стверджував, що там можна зустріти кінозірок і кінематографістів, які замешкували в цьому районі, що в цьому сенсі поступався хіба що Бель-Ейру в Беверлі-Гіллз. Вони пішли в дорогий магазин, де Нора переміряла з десяток суконь, спостерігаючи за реакцією Трейвіса і водночас аж палаючи від сорому. Продавчиня від щирого серця розхвалювала все, що Нора вдягала, повторюючи, що в неї прекрасна фігура. Але Норі постійно здавалося, що та кепкує з неї.

Найбільше Трейвісу сподобалася сукня з колекції Діани Фрайс. Нора одразу погодилась, що сукня чудова: сміливе поєднання з домінуванням червоного і золотого (в цьому й полягала особливість дизайну Фрайс). Сукня була надзвичайно жіночною. На якійсь вродливій жінці вона б виглядала просто вражаюче, але не на ній. Її стиль — це темні кольори, безформні плаття з простої тканини і без візерунків. Нора намагалася пояснити Трейвісу, що їй найбільше личить і чому вона ніколи не зможе вдягнути таку сукню, але Трейвіс на те зауважив:

— Ти в ній неперевершена. Повір мені.

Не вірячи самій собі, Нора дозволила Трейвісу купити їй сукню. Вона розуміла, що зробила велику помилку і ніколи не носитиме її, тож поки сукню запаковували, тільки те й думала, чому дозволила себе вмовити, а відтак зрозуміла, що, попри сором, їй було приємно, що чоловік купує їй одяг і цікавиться її зовнішністю. Вона раніше навіть мріяти про таке не могла і зараз була просто приголомшена.

Нора зашарілася, серце гупало в грудях. Їй паморочилося в голові, але це було приємне відчуття.

Коли вони залишили магазин, то Нора дізналася, що за плаття він заплатив п’ятсот доларів. П’ятсот доларів! Навіть якби сукня коштувала п’ятдесят, Нора повісила б її у шафі й замріяно милувалася нею. Її б цілком таке влаштовувало. Але сукню за п’ятсот доларів доведеться носити, навіть якщо вона виглядатиме в ній, як остання дурепа, як Попелюшка, котра вдає із себе принцесу.

Увечері наступного дня, за дві години до приїзду Трейвіса і подальшого вояжу в «Ток оф зе таун», Нора кілька разів приміряла сукню. Потім вона кілька разів перебирала вміст свого гардеробу, в паніці шукаючи щось скромніше, проте так нічого і не знайшла, оскільки в неї ніколи не було годящого одягу для походу в розкішний ресторан.

Незадоволено дивлячись на себе у дзеркало у ванній, Нора промовила:

— Ти схожа на Дастіна Гоффмана з «Тутсі»[41].

Нора раптом засміялася, бо зрозуміла, що занадто самокритична. Але по-іншому вона не могла, позаяк почувалася чоловіком у сукні. В таких ситуаціях почуття перемагали правду, тому сміх швидко урвався.

Потім у неї було два напади фрустрації, вона плакала і навіть хотіла скасувати побачення, проте бажання побачити Трейвіса перемогло, і вона подумки змирилася із принизливим вечором, що чекав на неї. Закрапавши очі «мурине»[42], щоб приховати почервоніння, Нора знову одягнула сукню, щоб за якийсь час зняти її.

Трейвіс приїхав на початку восьмої. Чорний костюм надавав йому елегантного вигляду. Нора була вдягнута у безформне синє плаття і темно-сині черевики. Трейвіс промовив: