Читати книгу - "Калькуляція зірок"

притулилася до стійки і зітхнула, уся напруга стікала з мене. Телебачення було дещо інше, ніж робити розрахунки — хоча тему передачі ми обговорили заздалегідь. Але точність, з якою працювала вся студія, щоб зняти цю пряму трансляцію… це трохи нагадувало мені темну кімнату в день запуску, коли десятки компетентних людей зосереджувалися на одній цілі.

Дон приєднався до мене, спершись на стійку.

— Ви більш природно виглядали у цій передачі.

Я гавкнула сміхом.

— У телебаченні немає нічого природного.

— Хех. Так, я гадаю, що немає. — Він розстебнув краватку і покликав мене, щоб піти з ним на майданчик. — І все-таки. Ви робите математику цікавою наукою.

— Ну, так і є. — Я знизала плечима. — О, я знаю, що це не для більшості людей, але я думаю, що у багатьох просто не було хороших вчителів, які навчили би їх не боятися цифр.

— Це хороша перспектива. — Він притримав для мене двері до звукової сцени, щоб ми могли вийти в лабіринт коридорів назад до роздягалень. — Натаніель затримався?

— Він спостерігав у диспетчерській. — Він, можливо, все ще був там, спостерігаючи, як вони закінчують монтувати епізоди.

— Якщо ви запитаєте мене, МAC повинен зробити щось солідніше, ніж шоу з вами двома — типу "Джон Хопкінс з науковим рев'ю", але для космосу. — Дон зробив паузу біля дверей у свою вбиральню. — Скажіть, як довго ви будете в Чикаго?

— Ми летимо додому завтра. — Я не збиралася навіть віддалено обдумувати його ідею про те, щоб вести якесь шоу. Єдина перевага, яку я могла отримати, полягала у тому, що це була адекватна робота для маскування власного страху.

— Ну, якщо у вас немає планів на вечір, то чому б вам не приєднатися до мене та Маралети?

— Це було б чудово, але у нас заплановане знайомство з планетарієм Адлера. — я з жалем знизала плечима. Коли Натаніель не запропонував поїхати, щоб перевірити програму підготовки космонавтів, я зробила таку пропозицію сама. — Це мають бути міні-канікули, але ми обидва працюємо.

— Тоді наступного разу.

Я втримала посмішку на обличчі, прощаючись, і встигла перенести її до власної вбиральні, перш ніж почати тремтіти. Наступного разу. Це ніколи не закінчиться. Я зачинила двері і сіла на маленький диван. Нічого поганого зі мною не трапилось. Усе було добре. 3.14159… Нахилившись вперед, я вперлася головою у коліна і торкнулася шерсті спідниці, яка огорнула моє обличчя.

Дорога пані, ваше тіло не повинно реагувати на стрес таким чином.

Мені потрібно було зібратися до того, як Натаніель повернеться з диспетчерської, або він буде хвилюватися. Я не була хворою. Усе добре. Глибокі вдихи. Повільні, глибокі вдихи, які заштовхують вглиб вузол напруги в моєму животі. 2, 3, 5, 7, 11… Шоу пройшло добре. Дон був задоволений. Мене не з'їли ведмеді.

Хтось постукав у двері. Я сіла рівно, достатньо швидко, щоб кімната трохи потемніла на краях мого зору. Витираючи очі, я наклеювала посмішку.

— Увійдіть!

Дон відчинив двері. Обличчя у нього було напружене, і від хвилювання стиснулися брови.

— Ельма… вам краще піти зі мною. Схоже, Натаніель отримав погані новини.

У кімнаті стало холодно. Я перейшла з сидячої пози до стояння біля Дона без переходу.

— Що за погані новини?

— Я точно не знаю. — Він повів мене вниз по залу. Мої ноги оніміли, і я не відчувала підлоги. Я думаю, що знала, що сталося, ще до того, як він це сказав. — По радіо говорять, що ракета вибухнула.

Розділ 22

ПРОПАН НАСТІЙЛИВО РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ ПРОТИ АВТОБУСНИХ ВИПАРІВ

Керівник служби контролю за повітрям просить місто використовувати бутильований газ

ЧИКАГО, штат Ілінойс, 4 грудня 1956 р. — д-р. Леонард Грінбург, міський комісар з питань контролю за забрудненням повітря, запевнив вчора, що використання пропану, відомого як «бутильований газ», може усунути шкідливі випари від автобусів. Кажуть, що ці випари сприяють передбачуваному парниковому ефекту, який викликаний падінням Метеорита. Однак мер Чикаго запитує, чи справді потрібна така модернізація автобусного парку.

У кімнаті керівника шоу стояв довгий стіл зі стільцями для десяти людей. Натаніель сидів сам на одній стороні столу, згорбившись над телефоном. Його рука натискала на очі, слухаючи того, хто був на іншому кінці лінії. Зламаний олівець лежав на столі перед ним.

Коли я зайшла, він не озирнувся. Дон зачинив за мною двері. Під час переходу через кімнату мої шпильки стукали неприродно голосно, але Натаніель все ще тримав голову вниз.

— Так… якщо у вас є висота, комп’ютери повинні бути в змозі сказати вам, скільки палива залишилося.

Витягуючи стілець, я намагалася не дати ніжкам пошкрябати лінолеум. І сіла на нього з шелестом криноліну. Поклала руку на спину Натаніеля, щоб дати йому знати, що я поряд. Він наче не зауважив мене. Спина була жорстка і холодна.

— Ні, ні — я розумію. Але це правильно. Принаймні, підкаже пожежникам, наскільки погана справа.

Я могла розчути людину на іншому кінці лінії. Я припустила, що це хтось із МAC, мабуть сам директор Клемонс.

— Ох. О так. Тепер я бачу. — Він зітхнув і нахилив голову ще далі. — Ні. Ми не можемо вираховувати кількість пального на самій фермі.

Моє серце збилось з ритму. Ферма? Шлях польоту ракет ретельно розраховувався, щоб не проходити над жодними містами чи фермами. З того, що сказав Дон, я подумала, що ракета вибухнула на пусковому майданчику. Це відбувалося з тестовими, а не з перевіреними ракетами класу Юпітер.