Читати книгу - "Інґа"

166
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 62 63 64 ... 198
Перейти на сторінку:

Фейош запевнив Інґу, що на Різдво 1940 року приїде до неї у Нью-Йорк. Коли ж цього не сталося, він пообіцяв приїхати на Великдень. Не приїхав. Він знав, що Інґа гнівалася і написав Ользі, який він вдячний, що його теща намагалася «пом’якшити справу», додаючи: «Не кажіть цього дружині, але я невимовно за нею сумую»{474}.

У перервах між боротьбою із тропічними хворобами і спробами відбити напади тубільців Фейош зміг завершити детальне вивчення індіанців яґуа з верхів’я Амазонки на північному сході Перу[46]. Врешті-решт під час експедиції він відкрив 18 загублених міст інків, а це, на думку Фейоша, мало створити «неймовірну сенсацію» і на короткий час відволікло б увагу преси від війни. Саме так і сталося{475}.

Попри ці відкриття ФБР, якому Франклін Делано Рузвельт доручив слідкувати за активністю Осі в Латинській Америці, наполягало на тому, що «археологічна експедиція Фейоша в Перу несправжня»{476}. Американський уряд був упевнений в тому, що в кращому разі це прикриття зацікавлення Веннер-Ґрена просуванням в Перу бізнесу, пов’язаного зі сталлю й електрикою. У найгіршому — вони вважали — мільярдер готує ґрунт для проникнення у Латинську Америку нацистів.

У 1940 році в приватній розмові біля каміна президент Рузвельт перестерігав, що Вісь націлилася на Америки, які, за його словами, «складають найласіший трофей всього світу»{477}. На доказ цього він показав карту, нібито перехоплену у німецького шпигуна, на якій видно, як Німеччина збирається владарювати у західній півкулі після її захоплення. Насправді ж це була підробка британської розвідки, що намагалася залякуванням долучити американців до спільної справи Антигітлерівської коаліції{478}.

На сполох била не лише адміністрація Рузвельта. Наприкінці 1941 року уряд Аргентини заявив, що півмільйона німецьких військ вже у Південній Америці, розквартировані на секретних базах у п’яти країнах. Щоб тримати їх у таємниці — припускала у своєму розслідуванні аргентинська парламентська комісія, — нацисти навмисно побудували ці бази у віддалених закутках, як-от верхів’я Амазонки — саме там, де працювала експедиція Фейоша, спонсорована Веннер-Ґреном{479}.

Координатор відділу Латинської Америки в Держдепартаменті США Нельсон Рокфеллер відправив професора зі Стенфорду Пола Ханну як свого емісара із завданням з’ясувати, чи є експедиція Фейоша частиною плану проникнення нацистів до Південної Америки. Ханна дійшов висновку, що Фейош ніяк не пов’язаний із нацистами, але його звіт не поклав край підозрам уряду США щодо режисера, Веннер-Ґрена чи Інґи{480}.

Попри те, що у Південній Америці мешкало мільйон людей німецького або японського походження, насправді жодного проникнення нацистів на цей континент не було. Як не існувало і таємних військових баз, аеродромів чи навіть потужної п’ятої колони. Внутрішнє розслідування ФБР після війни зазначало: «По Латинській Америці були взагалі відсутні точні дані або деталі щодо справжньої кількості чи природи диверсійної діяльності, поточної чи потенційної»{481}.

Веннер-Ґрен стверджував, що американський уряд ніколи серйозно не підозрював його в шпіонажі чи навіть у сприянні передачі матеріальних цінностей або потрібних корисних копалин з Латинської Америки до нацистської Німеччини. На його думку, тамтешні бізнесмени радше «обурювалися на нього як на людину, яка порушує промислову монополію в Латинській Америці» — припущення, яке, за матеріалами журналу Time, «видавалося цілком імовірним»{482}.

Був американський уряд щирим у своїх підозрах Веннер-Ґрена чи ні, але коли Southern Cross стояла на якорі у Веракрусі, 14 січня 1942 року в США і Великобританії мільярдера занесли до «чорного списку». Його активи — принаймні на території, підвладній союзникам, — заморозили, і йому заборонили вести бізнес у Сполучених Штатах або у Сполученому Королівстві.

Веннер-Ґрен вимагав надання можливості виправдатися, але суд, де могли б вислухати його скаргу, так і не відбувся. Він намагався подати позови до федеральних судів, але до розгляду справи так і не дійшло. Тож Веннер-Ґрен залишився в Мексиці і став радником тамтешнього президента, подарувавши Southern Cross мексиканським BMC. Навіть опинившись у «чорному списку», він використав обмежені фінансові ресурси і свій бізнесовий геній для спекуляцій на світовому ринку срібла і створив мексиканський телекомунікаційний гігант TELMEX, який є основою багатства одного з найзаможніших людей сьогодення — Карлоса Сліма.

На той час Інґа шкодувала, що взагалі зустрілася з Веннер-Ґреном, особливо, за її словами, після того, як він запропонував їй один мільйон доларів за те, щоб вона стала матір’ю для його дитини.

Розділ 37
Пропозиція на мільйон доларів

Аксель Веннер-Ґрен зіграв провідну роль у тому, що Інґу прийняли до Колумбійського університету. Згодом погодившись на ексклюзивне інтерв’ю, він допоміг їй влаштуватися у Washington Times-Herald. Марґеріт розтягнула перебування Інґи в Шанґрі-Ла на цілий місяць і старанно намагалася прилаштувати її до Елізабет Арден. І при цьому всьому Інґа вкрай не любила обох Веннер-Ґренів.

Частково ця ворожість пояснювалася впевненістю Інґи в тому, що саме через її зв’язок із Веннер-Ґреном, а не через час, проведений посеред нацистів, ФБР продовжує її діставати. Розрив цього зв’язку

1 ... 62 63 64 ... 198
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Інґа», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Інґа"