Читати книгу - "Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття"

100 тисач копій, то значно дешевше буде вдатися до використання комерційного принтера. Тривимірний друк порівняно з традиційним виробництвом означає такий же самий вибір між легкістю процесу та його високою вартістю. Річ у тому, що тимчасом як самі принтери швидко здешевлюються, те ж саме не можна сказати про матеріали, які використовуються в процесі друку, особливо тоді, коли потрібна не пластмаса, а якась інша сировина. До того ж принтер — машина повільна: на будівництво вельми великого твердого предмета на споживацькому тривимірному принтері може знадобитися кілька годин. Більшість тих продуктів, якими ми користуємося, не обов’язково ви́грають від їх повномасштабної індивідуалізації, тобто підгонки під конкретного клієнта; навпаки — часто саме стандартизація забезпечує вагомі переваги. Може, тривимірний друк і є чудовим способом виготовити оригінальний футляр для вашого айфона, але навряд чи вам коли-небудь вдасться надрукувати сам айфон.[36]

А якщо дешеві настільні принтери дійсно набудуть великого поширення, то це неодмінно призведе до руйнації ринку готових виробів, створених за допомогою таких машин. Натомість усяка цінність міститиметься винятково у файлі, де конструкція самого виробу зберігатиметься в цифровому вигляді. Деяким підприємцям вдасться розбагатіти на продажах таких схем, але ринок майже безсумнівно еволюціонуватиме за тим самим принципом «переможець отримує все», що характеризує й інші цифрові продукти та послуги. З’явиться також велика кількість безкоштовних схем, або ж схем з відкритих джерел (можливо, для майже кожного мислимого продукту), призначених для подальшого завантаження. Основна ідея цього полягає в тому, що персональний тривимірний друк невдовзі стане дуже схожим на інтернет: маса безкоштовного або дешевого матеріалу для споживачів, але значно менше можливостей для більшості людей отримати хоча б якийсь істотний прибуток.

Це не означає, що тривимірний друк не зможе стати революційною технологією. Найімовірніше, дійсно значущий процес почнеться на промисловому рівні. Замість витіснити традиційне виробництво, тривимірний друк буде інтегруватися в нього. Фактично, це вже відбувається. Тривимірна технологія вже здобула значних успіхів у галузі аерокосмічної промисловості, де її часто застосовують для виробництва полегшених компонентів. Авіаційний відділ компанії General Electric планує застосувати тривимірний друк для виробництва щонайменше 100 тисяч деталей на 2020 рік, що в результаті може забезпечити потенційне зменшення ваги кожного авіаційного двигуна на 450 кілограмів [1]. Для того, щоб усвідомити, скільки пального можна зекономити, знявши майже півтонни ваги з кожного двигуна, зважте на те, що 2013 року компанія American Airlines замінила паперові інструкції з експлуатації повітряного судна, які зберігалися в пілотській кабіні, їхніми цифровими варіантами, завантаженими в Apple iPads. Це зекономило 16 кілограмів ваги на кожному літаку — і 12 млн доларів щорічно у вигляді економії на пальному [2]. Якщо зменшити вагу кожного літака в середньому на 1360 кілограмів, то це може забезпечити щорічну економію мільярда доларів або навіть більше. Один із компонентів, який General Electric планує друкувати, а саме паливна форсунка, зазвичай потребує монтажу двадцяти окремих деталей. Тривимірний принтер дасть змогу надрукувати весь цей компонент одним вузлом, вже повністю складеним [3].

Як уже йшлося в розділі 1, процес виробництва неодмінно стане гнучкішим, і в багатьох випадках фабрики будуть розташовуватися ближче до споживчих ринків. І в цій трансформації тривимірний друк зіграє свою роль. Ця технологія буде застосовуватися там, де вона забезпечуватиме найбільшу економію: приміром, для виробництва тих деталей, які потребують індивідуалізації на потреби конкретного клієнта, або для друку складних компонентів, для яких в іншому разі знадобилося б виконувати великий обсяг робіт монтажу. Там, де тривимірний друк не можна буде застосувати для безпосереднього виробництва великорозмірних деталей, йому часто знаходитиметься робота для швидкого виробництва шаблонів та інструментів, необхідних для традиційних виробничих технологій. Іншими словами, тривимірному друку, скоріш за все, судилося, в підсумку, стати ще однією формою фабричної автоматизації. Промислові ро́боти і промислові принтери працюватимуть в унісон — і дедалі більше без участі працівників.

Тривимірні принтери можна використовувати практично з будь-яким типом матеріалу, і ця технологія дедалі ширше знаходить способи застосування поза межами виробничого процесу. Мабуть, найбільш екзотичний спосіб її застосування — це друкування органів людського тіла. Organovo, компанія з Сан-Дієґо, що спеціалізується на друкові органічних тканин, уже спромоглася витворити експериментальну людську печінку і кісткову тканину з матеріалу для тривимірного друку, що містить людські клітини. Ця компанія сподівається до кінця 2014 року виготовити повністю друковану печінку. Ці початкові зусилля мають на меті виробництво органів для дослідів або для випробування ліків. Органи, придатні для трансплантації, з’являться в майбутньому щонайменше років за десять, та якщо тривимірна технологія досягне успіху в цій галузі, то для тих майже 120 тисяч осіб, які очікують на пересадку органів в одних лише Сполучених Штатах, наслідки можуть бути вражаючі [4]. Окрім усунення дефіциту органів для трансплантації, тривимірний друк дозволить також виробляти органи зі стовбурових клітин самого пацієнта, абсолютно усуваючи загрозу відторгнення органа після його трансплантації.

Друкування їжі є іще одним поширеним способом застосування цієї технології. В своїй книзі Fabricated: The New World of 3D Printing («Фабрикація: Новий світ тривимірного друку»), опублікованій 2013 року, Год Ліпсон висловлює припущення, що цифрова кухня може виявитися «функцією-приманкою» тривимірного друку — іншими словами, тією функцією, що спонукне величезну кількість людей піти й купити домашній тривимірний принтер [5]. Харчові принтери нині використовуються для виробництва дизайнерських солодощів, печива та шоколадних виробів, до того ж вони мають потенціал поєднувати інгредієнти унікальним способом, синтезуючи таким чином неповторні смаки та текстури. Можливо, колись тривимірні харчові