Читати книгу - "Постріл із глибин"

1915 p., а також телеграма Stockton to Admiralty, 5 травня 1915 p.; обидві зберігаються у «Внутрішні води: робочі телеграми», 1—5 травня 1915 р., документи Адміралтейства, ADM 137/112, Національний архів Великої Британії. ">[408]. Він також наказав організувати супровід «Оріону» до відкритого океану чотирма есмінцями: «Laertes», «Моогеот», «Myngs» та «Воупе».

В Адміралтейство послідовно надходили детальні доповіді про перехід «Оріону», включно навіть зі змінами у швидкості[409]. За жодним кораблем у відкритому морі не спостерігали так уважно, як за «Оріоном».

Серед записів телеграфних повідомлень в Адміралтействі немає жодної згадки про «Лузитанію», яка на той час уже чотири дні перебувала в морі та перетнула половину Атлантики.

До Лондона в командний пункт Адміралтейства надходили повідомлення про нові субмарини, які бачили в морі, а також про нові атаки. Уранці в неділю, 2 травня, французький корабель «Європа» був торпедований та затонув недалеко від островів Сіллі[410]. Десь іще в іншому місці доглядач маяка повідомляв, що бачив «пароплав, який переслідувала субмарина». Вугільник Адміралтейства «Fulgent» був торпедований біля скель Скеллінг на заході Ірландії — його команду з дев’яти осіб урятували та висадили в Ґолвеї ввечері в понеділок. Рано-вранці у вівторок, 4 травня, один спостерігач повідомив про субмарину на поверхні води на північний захід від скелі Френчменз-Рок, що на островах Сіллі. Він бачив, що, перш ніж зануритися, субмарина рухалася на схід. Того ж ранку О 3:15 береговий спостерігач повідомив про «велику стіну вогню»[411], що здійнялася з моря біля берегів графства Мейо.

Але в Кімнаті 40 командир Хоуп та його дешифрувальники нічого не чули про капітан-лейтенанта Вальтера Швіґера. Його субмарина була надто далеко від Німеччини, щоб спробувати надсилати повідомлення бездротовими каналами зв’язку. У Кімнаті 40 могли лише припустити, що Швіґер і досі прямував у зону патрулювання в Ірландському морі, яку йому призначили.

Той момент став дуже цікавим з точки зору історії морської війни. У Кімнаті 40 знали, що підводний човен прямує на південь до Ліверпуля, а також знали історію того човна; знали, що він на той момент був десь у північній Атлантиці й мав наказ топити транспортні кораблі, які можуть перевозити війська, а також будь-які інші британські кораблі, які зустрінуться; знали, що підводний човен достатньо озброєний снарядами та торпедами, щоб затопити дюжину кораблів. Можна порівняти: уявіть, що поліція знає, що на свободі по вулицях Лондона гуляє вбивця, ім’я якого теж відоме; знає, чим саме він озброєний, і знає, що в найближчі дні він здійснить напад у певному районі, — не знає тільки, коли саме.

Але тиша ще нічого не означала. Колись U-20 мала проявити себе.

U-20.
Розчарування

О 19:40 у вівторок Швіґер нарешті побачив узбережжя Ірландії: на горизонті з’явився маяк, майже прихований серпанком, що підіймався з води[412].

День приніс суцільні розчарування. На морі була велика хвиля, і команді було некомфортно на борту. Швіґерові не трапилися ніякі цілі, які було б варто атакувати. Одного разу в полі зору на якусь хвилину з’явився озброєний траулер, але все одно в нього була настільки неглибока осадка, що торпеда, найімовірніше, пройшла б під кілем. Більшу частину дня видимість була дуже погана, і лише ввечері стало можна розгледіти далекі об’єкти. Проте надвечір на поверхні води знов почала збиратись імла, віщуючи туманну ніч.

За п’ятнадцять хвилин з’явився пароплав, який рухався в напрямку U-20. Він був ще далеко, але відразу було зрозуміло, що це корабель значного тоннажу. Швіґер розпорядився зануритися на глибину перископа та приготувався до атаки. Він розташував U-20 під кутом у 90° до курсу корабля та приготувався до пострілу, який називав «чистим пострілом у ніс», знов обравши бронзову торпеду.

Наближаючись, корабель наче меншав. Сутінки та легкий туман створювали оптичну ілюзію, і корабель лише на перший погляд здавався великим. Швіґер пересвідчився, що тоннаж цього судна не перевищував 1500 тонн, але це вже щось. Він розташував субмарину так, щоб їхні курси перетнулися точно на відстані 300 метрів. До цілі була ще миля.

Трохи пізніше Швіґер знов подивився в перископ та побачив, що корабель відхилився від курсу й на такій відстані його тепер не наздогнати.

Розчарування Швіґера видно навіть у формальних фразах журналу: «Неможливо, щоб із пароплава нас могли побачити», — писав він. Корабель, за його записами, був шведським судном «Гайбернія» «з нейтральними знаками, без прапора».

Швіґер знов вивів U-20 на поверхню та продовжив свій курс на південь крізь ніч, яку він описав як надзвичайно темну.

Лондон; Берлін; Вашингтон.
У спокої відмовлено

У середу, 5 травня, високий військовий посадовець Британії Вінстон Черчилль, Перший Лорд Адміралтейства, вирушив з Лондона до Парижа. Він міг подорожувати відносно безпечно завдяки комбінації захисних заходів: морських мін та сіток проти субмарин у східному кінці Ла-Маншу, а також щільного патрулювання всієї довжини каналу. Субмаринам було надто небезпечно ходити через ці води постійно. Хоча