Читати книгу - "Його заборонене кохання. По той бік прокляття., Делісія Леоні"

Розділ 25.

— Ти ж сам висловлювався за наш шлюб з Алією, - насупившись, говорив Деніель.

Рано вранці ми з ним вийшли на прогулянку імператорським парком. Я вислизнув зі спальні Еріел, поки вона спала. Зізнатися, я мало пам'ятав учорашній вечір чи краще сказати ніч. Голова розколювалася, і я вкотре проклинав себе за випиту пляшку аренті. Я сам напросився на цю розмову з імператором, бо сьогодні вранці, прокинувшись, я все більше розумів, що ні про яке одруження не могла йтися розмова!

— За твій шлюб, Деніеле, за твій, а не мій! Ти, зрештою, імператор!

— Не з власної волі, — докірливо помітив чоловік і поглянув на мене. - Ти ж сам розумієш, що моє бажання врятувати свій народ – безмежне, але от закувати себе в кайдани шлюбу... бажання не маю.

— Але ти був готовий зробити це. Так що змінилося, Деніеле? Я не повірю, що ти закоханий в Еріел! Це безглуздо…

— Чому ж? - зупинившись і вдивившись у моє обличчя, сказав з якоюсь... блаженною усмішкою Деніель. - Дівчина дуже гарна, ніжна, слухняна. Чому раптом ти вважаєш, що я не можу закохатися в неї? І що власне тебе дивує: моє кохання чи кохання саме до Еріел?

Я прикусив язика, щоб не сказати, що ця дівчина належить мені. Все ж таки це не той аргумент, з яким потрібно звертатися до імператора. Навіть до такого, як Деніель.

— Мені відома твоя пристрасть до жіночої статі, Деніеле. Не думаю, що ти різко змінився. Але навіть не це має значення. Як я тобі вже доповідав, на неї було скоєно напад. Еріел вже намагаються позбутися. Вона в небезпеці, перебуваючи тут щохвилини!

— Тільки тому, що бояться втратити підтримку Алії, - знизав плечима чоловік і продовжив прогулянку. - Коли всі дізнаються, що ми не втрачаємо армію принцеси, всі відразу заспокояться, і їм буде все одно кого я виберу собі за дружину. Тейрене, я вже оголосив членам Ради про своє рішення. І більшість заспокоїлася і підтримала моє рішення.

Мій останній аргумент мав спрацювати, але всі боги повернулися до мене спиною сьогодні.

— Ти забув, що я проклятий?

— Еріел тобі допоможе. Вона – фахівець із всіх видів прокляття. Мені здається, з її допомогою нам вдасться зняти з тебе все це.

— Деніеле! – зупинив я чоловіка. - Я не збираюся наражати на небезпеку ні Еріел, ні Алію. Моє прокляття не зміг зняти жоден маг і чародій! До того ж, Еріел ослабла.

— Вона набереться сил…

— Чому ти не попросив мене допомогти тобі? Навіщо ти наражав на небезпеку Еріел для заклику сил Л’архая?

Деніель підозріло на мене подивився.

— Тобі Еріел розповіла?

— Я - маг, Деніель. Мені не важко було просканувати її думки.

Чоловік невдоволено скривився і його настрій змінився.

— То ти даси мені відповідь? – у нетерпінні чекав я.

Ми підійшли до озера, біля якого зовсім недавно відбувалося свято вогню.

— Я хворий. І мої дні пораховані, Тейрене. Мені не допоможеш ні ти, ніхто інший. Так, сумно, але не кажи мені жодного слова співчуття. Не люблю жалість. Я намагався приховати від усіх, але хіба можна щось сховати в цьому гадюшнику під назвою «палац»? – сумно посміхнувся чоловік. - А тепер зрозумій мене, Тейрене. Ти потрібен мені і потрібен знову імперії. Я ніколи не засуджував тебе за минуле. Але я будь-якої хвилини можу померти. Мені справді потрібний спадкоємець і я не хочу віддати імперію в чужі руки. А тим більше не можу віддати її Півночі. Я все прекрасно розумію. Розумію кожну з двох сторін у Раді та їхні мотиви. З усіх запропонованих варіантів – цей мені найбільше подобається. Якщо ти відмовишся...

— Ваша Величносте! – ми різко озирнулися в бік слуги, що біг до нас. – Перепрошую, Ваша Величносте, термінова новина! Ось тримайте!

Худорлявий чоловік простягнув аркуш паперу імператору. Деніель швидко провів очима.

— Пробач, Тейрене, але в тебе більше немає можливості відмовитися. Північ розпочала наступ.

Він передав мені папір, а сам швидким кроком подався до палацу, на ходу віддаючи вказівки слузі. Я також прочитав термінову доповідь кілька разів. Притулився до дерева і поглянув у блакитне, хмарне небо.

Еріел, Еріел, Еріел! Я згадав той єдиний день, який провели разом за її бажанням. Чого ж ти досягла, дурненька? І як тільки я міг потрапити на твої хитрощі? Тому що вона надто схожа на мою дружину? Моя слабкість мала надто високу ціну. Мені начхати на імперію… але спогади знову і знову повертали мене в минуле. В ті часи, коли я вважав себе відповідальним за імперію. І моя дружина вважала себе відповідальною за цю прокляту країну!

Деніель зібрав термінову нараду. Оголосив про ухвалене ним рішення щодо мого шлюбу з принцесою. Алія була задоволена. Вона також була запрошена на ці збори. На її землі також напали, і тепер вона просила допомоги та захисту.

Поки що наші армії могли б упоратися самі. Мабуть, північна співдружність побачила в наших неспішних діях певну невпевненість і вирішила подивитися на результат. Нові війська були негайно відправлені до кордону. Мені все здавалося кошмарним сном. Все відбувалося так швидко, що я навіть не встиг усвідомити, як було призначено дату весілля. Через тиждень.

— Я бачу, Тейрене, Вас наші заручини і майбутній шлюб не радує, - після наради, Алія виявилася поряд і пішла за мною.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍