Читати книгу - "Контракт на любов, Дарина Міс, Уля Сер"

Глава 28

Емілія

Весь минулий день ми провели з Денисом разом. Розмови про все і ні про що, прогулянка наодинці, та сотні питань «Чому?». 

Мені так легко не було давно. Так, спочатку, на першій зустрічі, здалось що ми чужі, але зараз я переконана, що ми дуже споріднені душі. Ми обоє поранені цим життям, але не зламані. Я сумувала за такими безтурботними днями. Так, безумовно, ми говорили не лише про позитивні та щасливі моменти, адже окрім цього в нашому житті присутня біль, яку нічого не погасить. І я дуже виню себе в тому, що він про це дізнався лише зараз, і в такий спосіб. Було б набагато краще, якби я сама розповіла про це. Я старалась завжди виправдовувати свій вчинок тим, що він не хотів, ніби так мені буде легше. Якби там не було, та минуле не повернути, єдине що залишається це пам'ять, спогад, який не викинути з голови, не забути.

— Я дуже щасливий, що провів вчорашній день з тобою. Впереді у нас ще ціле життя, ми точно наздоженемо все що пропустили, — промовляє Денис та бере мене за руку. — Я обіцяю тобі, щоб там не було, я більше ніколи не відпущу тебе. Нізащо. Ми пройшли через біль та образи окремо, але тепер всі проблеми будемо вирішувати пліч-о-пліч. 

Від цих слів стає так тепло і затишно. Я відчуваю, що більше моя душа не буде самотньою. Він подарував мені легкість. Я згадала, чому все-таки покохала його. Цьому вина — його щирість, рішучість та зрілість. Він саме та людина, яку я завжди шукала, хоч і боялась признатись в цьому собі.

— Тепер, коли я нарешті знову і остаточно віднайшов і повернув своє Щастя, думаю варто поговорити з тіткою, — промовляє Денис, а мене кидає в піт. Тільки не це!

— Що? Ні, це точно буде недоречним. Вона ж ненавидить мене, — заперечно хитаю головою, а Денис торкається руки. Заспокоює!

— Емі... Вона мені як мама. Вона виховала, і повинна знати, що я нарешті тримаю за руку не фальшиву жінку, а дійсно людину, яку кохаю понад усе, — пояснює чоловік, а я намагаюсь заспокоїти своє хвилювання. Адже він правий! 

— Добре, але тоді і розмови з батьками не уникнути, — хочу теж налякати його, але Денис сприймає це не як виклик, а як щось просто необхідне. 

— Ми впораємося. Тепер, ми разом, — відповідає Денис, а я посміхаюсь. Він ніжно цілує мою руку і моє серце робить кульбіти. 

Знаєте, я вкотре переконалась, наскільки ж все-таки життя непередбачувана річ. Я поверталась в це місто з такою ненавистю, а зараз знову стою в обіймах чоловіка, який, здавалось, був таким далеким та чужим. Я винила його в своєму коханні, адже була впевнена, що почуття не були взаємними. Чи боюсь я? Однозначно, так. Страшно, адже я не знаю що буде далі, можливо я знову обпечусь, але це вже буде моїм свідомим вибором, а не просто побічним ефектом від незапланованої гри.

Ми вирішили спочатку поговорити з Оленою, адже ця розмова буде надто емоційною, тому тут треба мати стальні нерви, і бути спокійним.

Під'їхавши до будинку спочатку вийшов Денис, аби підготувати тітку до такої важливої розмови, а я просто вийшла щоб почекати у дворі. Варто зібратись докупи. Щоправда те, що я побачила мене не те що спантеличело, я була просто шокована. 

З будинку в прямому сенсі цього слова вилітає Христина, з криками, типу :"Коханий, нарешті. Я так хвилювалась. Цієї ночі було так холодно без тебе. А вечір здавався таким довгим!".

Просто, що? Вона кинулась йому в обійми, а він стояв так, ніби вчорашнього дня взагалі не було. Ще декілька годин тому він клявся, що я та сама єдина, і що я бачу зараз? Ненавиджу лицемірство. Ну, і стояти мов стовп і просто дивитися я не збираюсь, тим паче тітка теж вийшла з будинку через жахливі воплі дурної принцески. 

Після цієї сцени мене просто почало нудити від цих людей, і я мовчки розвенулась іі попрямувала куди очі ведуть. Як можна бути такою наївної дурепою?

— Емілія, стій, — раптом я чую вслід голос Дениса, проте зупинятися не збираюсь. Це не те, що плювок в душу, це знущання, емоційна та психологічна каторга. 

Він наздоганяє та зупиняє мене. Чорт, та мені навіть в очі йому противно дивитись.

— Не займай мене. Яка ж я дурепа. Знову повелась і повірила тобі. Ще й так відверто розповіла все, що відбулось за два роки. Вкотре переконалась, що не варто наступати на одні і ті ж граблі, в кінцевому результаті боляче буде лише мені. Тільки не розумію одного, навіщо знову треба було це починати? Щоб що? Показати моє місце? Розбити? Повністю знищити? Самозаконий егоїст, який любить тільки себе. Нарцис, — просто випалюю це все на одному подиху, дивлячись прямо у вічі людині, яка знову плюнула в душу. — І це твоя відповідь? Тиша? Хоча стоп, а що я очікувала від брехуна. Пардоньте, більше таких тупих питань не буде.

— Хочеш відповідь? — гарчить Денис. — Тоді ось вона. - Він просто притягує мене до себе і цілує. Там, як давно не цілував. З бажанням, ненаситною потребою. Вгризається в мої губи, не жаліючи. 

— Що ти в біса робиш? Думаєш це якось змінить ситуацію в якій ти опинився? — на видиху запитую, проте чоловіку байдуже. Він ніби не чує, і знову цілує, але на цей раз з більшою пристрастю та напором. Цілує так, ніби востаннє, але насититись так і не може. Мій опір врешті стає марним, і я просто розчиняюсь в ньому.

— Заспокоїлась? — запитує, задоволено посміхаючись. — Тепер послухай. Між нами з Христиною нічого немає, добре? І не було нічого, окрім тримання за руку перед камерами на весіллі. Передбачаю твоє питання. Так, вона живе з нами, але не зі мною, розумієш? Ми спимо окремо, та навіть раніше, ми ніколи не спали разом. Я не провів жодної ночі з нею, хоча вона намагалась спокусити всіма способами, навіть якось додумалась зайти до мене в ванну, коли я був у душі, але це не спрацювало. Після тебе я не хотів нікого. Ти була, є і будеш. Тільки ти.

— Чому ж вона досі поруч? Чому є в твоєму житті та будинку? — добре хоч ліжко не зуміла окупувати, стерва.

— Такою була її умова. Вона погодилась на фейкове одруження тільки взамін на проживання зі мною в одному домі. Для тітки вона щось типу компаньйона. Підтримує всі забаганки та примхи. Але вівця вона і в Африці вівця, розумієш? Вона оточує мене своїми хворими фантазіями, і вважає, що якщо називатиме мене "коханий" щось зміниться.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍