Читати книгу - "Пробуджені фурії"

що таке до всирачки важливе вона дбала. Але врешті-решт це неважливо. Одному з нас доведеться зникнути, мені чи йому, і для виконання цієї умови їй буде найлегше посилати його по мене, поки він не вб’є мене або я не вб’ю його.

Він глянув на мене, а його зіниці рознесло по всьому оку від суміші порошку і грибів. Він забув про люльку, і та курилася легеньким димком у складеній чашею долоні. Наче всього цього було забагато, щоб прийняти. Наче я був частиною галюцинації від таке, яка не бажала перетворюватися на щось більш приємне або просто розвіятися геть.

Я похитав головою. Спробував ізолювати думки про Сильвиних «Пролаз».

— Отож, як я вже казав, Плексе, мені треба знати. Мені справді треба знати. Ошіма, Аюра і Ковач. Де мені знайти цих людей?

Він похитав головою.

— Не вийде, Таку. Тобто, я скажу тобі. Але це не допоможе. Ти нічого не вдієш. Ти ніяк не зможеш…

— Чого б тобі просто не сказати те, що мені треба, Плексе? Зніми тягар з душі. Залиш логістичні клопоти мені.

Тож він і сказав. А я подбав про логістику і добряче поклопотався.

Всю дорогу до виходу я клопотався нею, як вовк із лапою в лещатах. Всю дорогу. Повз задурманених і вихоплених стробоскопами танцівників, записані галюцинації й хімічні усмішки. Повз напівпрозорі панелі, де оголена до пояса жінка зустріла мій погляд і розмазалася по склу, щоб я роздивився. Повз дешеві м’язи й детектори на дверях, останні подуви клубного тепла й ритмів рифдайву, і геть у холодну ніч району складів, де саме починало сніжити.

Частина третя

А це було раніше

Ця Квелла, дядьку, аякже, щось у ній та було, щось таке над чим треба подумати. Штука така: є таке, що тримається, а є таке, що ні, але іноді воно не тримається не тому, що зникає, а тому, що воно чекає свого часу прийти знову, може, воно чекає на яку переміну. Так воно з музикою і так воно з життям, дядьку, так воно і з життям.

Діззі Чанго в інтерв'ю журналу «Нью Скай Блу»

Розділ двадцятий

Штормове попередження оголосили скрізь аж до дальнього півдня.

На деяких планетах, що я на них бував, ураганами вміють керувати. Для того, щоб побачити, куди вони рухаються, складаються супутникові мапи й моделі штормових систем, а якщо треба, можна використати призначену для цього променеву зброю, щоб видерти з них серце до того, як вони накоять лиха. У нас на Світі Гарлана такої можливості немає — або марсіяни не вважали, що супутники варто програмувати на таке, або самі супутники з тих часів махнули на це рукою. Можливо, вони потай насупилися через те, що їх покинули. В будь-якому разі, через це ми сидимо в Темних віках зі своїми наземними засобами метеорологічного стеження і періодичними маловисотними розвідками на гелікоптерах. Метеорологічні штучні інтелекти допомагають нам прогнозувати, але три місяці й гравітація на рівні 0,8g дають нам по-справжньому безладні погодні системи, а наші шторми відомі тим, що роблять дуже дивні речі. Коли вже на нашому Світі розгуляється ураган, то єдине, що можна вдіяти, це забратися геть з його дороги й сидіти там.

Оцей, наприклад, наростав уже довгенько — я пригадав, що бачив про нього випуск новин того вечора, коли ми вислизнули з Драви — і всі, хто міг кудись перебратися, вже перебралися. По всій Кошутській затоці містоплоти й морські фабрики рухалися на захід на доступній швидкості. Траулери й скатолови, заскочені надто далеко на сході, шукали стоянки у відносно захищених гаванях серед мілин Ірезумі. Потік аероплавів, що простягався від Шафранового архіпелагу, перенаправили вздовж західного узбережжя затоки. Їхня подорож подовжилася на один день.

Капітан «Гайдучої доньки» ставився до цього філософськи.

— Бачив і гірші, — гуркотів він, вдивляючись у прикриті козирками екрани на мостику. — У дев’яностих штормовий сезон був такий ярий, що нам довелося залягти в Новопешті більш як на місяць. Взагалі не було безпечного переходу на північ.

Я нейтрально буркнув. Він перевів примружене око від екрана на мене.

— А тебе тоді десь не було, так?

— Так, гуляв іншими планетами.

Він хрипко засміявся.

— Ага, ясно. Оті твої екзотичні подорожі. То коли я побачу твоє прекрасне личко в Кошут-Неті? У тебе вже заплановане інтерв’ю з Меґґі Суґітою, коли ми прибудемо?

— Дай мені трохи часу, дядьку.

— Ще більше часу? Хіба в тебе не було його вдосталь там, де ти був?

Отак ми гуторили на схожі теми всю дорогу від Текітомури. Як і багато інших капітанів вантажних суден, яких я зустрічав, Арі Джапаридзе був людиною розважливою, але відносно прозаїчною. Він майже нічого про мене не знав, і, за власним зізнанням, саме стільки він і любив знати про своїх пасажирів, але дурнем не був. І не треба бути археологістом, аби допетрати, що коли людина сходить на борт твого пожованого старого вантажника за годину до відправлення й пропонує за койку в тісному кубрику стільки ж, за скільки можна взяти каюту на «Шафрановій лінії» — ну, такий чоловік, певно, наразі не має дружніх стосунків з правоохоронцями. Для Джапаридзе ті діромахи, які він виявив у моїх знаннях про останні кілька десятиліть на Світі Гарлана, пояснювалися дуже просто. Мене не було в перевіреному часом злочинному значенні виразу. Я заперечував це припущення простою правдою про причину своєї відсутності й щоразу чув у відповідь хрипкий сміх.

І це мені підходило. Люди віритимуть у те, в що хочуть вірити — гляньте-но на драних бородатих — і я ясно вловив, що Джапаридзе в минулому точно провів трохи часу на зберіганні. Не знаю, що він бачив, коли дивився на мене, але на другий вечір після виходу з Текітомури я отримав запрошення на місток, і ще до того, як наше судно вийшло з Еркезеша на найпівденнішому краєчку Шафранового архіпелагу, ми вже обмінювалися досвідом на теми «Улюблені Наливайки Новопешта» і «Як найкраще зашашличити стейки з пляшкоспина».

Я намагався не давати часу ятрити мене.

Намагався не думати про Міллспортський архіпелаг і довгу дугу на захід, яку ми від нього малювали.

Спати було важко.

Нічні візити на місток «Гайдучої доньки» давали зручну альтернативу. Я сидів із Джапаридзе й пив дешеве міллспортське мішане віскі, стежив за тим, як вантажник орав море на південь, у бік тепліших морів і повітря, духмяного від