Читати книгу - "Ти — мої крила, Вікторія Франко"

— І не треба, — Мілена весело посміхнулася у відповідь на моє зізнання. — Твій ошелешений погляд був красномовніший за тисячі слів. Тож я здогадалася, що тобі сподобалося, як я виглядаю.

— Зрозуміло. Ну що, ти готова їхати? — отримавши схвальну відповідь, я швиденько поцілував дівчину в її акуратний носик і впевнено повів до машини. 

На моє прохання, Макс заїхав за Анжелікою і вони разом прибули до РАЦСу на обумовлений час. Помітивши, що ми вже під’їхали, наші свідки відразу ж пішли нам назустріч. І поки дівчата радісно обіймалися, Макс поплескав мене по плечі на знак підтримки.

— Ти — молодець, Яр. Добре, що ти не послухався мене свого часу, — схвально промовив хлопець. — Зрештою, все вийшло так, як ти й казав — тобі вдалося завоювати Мілену. І лише сліпий не помітив би, які ви обоє щасливі. Щиро бажаю вам прожити усе життя разом.

— Дякую, друже, — я міцно обійняв Макса, радіючи, що на моєму життєвому шляху зустрівся такий класний хлопець, якого я з гордістю називав своїм найкращим другом. 

Не знаю добре це чи погано, але наша церемонія одруження пройшла досить швидко. Відповівши на кілька стандартних питань, ми з Міленою почули, що нас оголосили чоловіком та дружиною. І обмінявшись обручками, злилися у поцілунку. Потім фотограф запропонував нам відвідати кілька мальовничих місць, щоб зробити класні кадри. І нарешті виконавши усі пункти обов'язкової програми, ми поїхали разом з Максом та Анжелікою до ресторану.

Впродовж усього вечору, з облич нашої фантастичної четвірки не сходили усмішки. Насолоджуючись прекрасною компанією, ми весело розважалися. І я вже й не пам'ятав, коли востаннє мені було так добре та тепло на душі. Вкотре запросивши дівчат потанцювати, ми з Максом повели їх на середину зали. Гордовито обійнявши свою красуню, я вів її  в танці під неймовірно чуттєву мелодію.

— Тобі все подобається? — прошепотів Мілені на вушко, вдихаючи аромат її шкіри.

— Так. Я дуже щаслива.

— Схоже, не тільки ти, — я жартівливо кивнув на Макса, котрий весь вечір не зводив очей з Анжеліки. 

І цей факт не міг мене не радувати. Тому що останні кілька тижнів мій друг виглядав добряче потріпаним через розставання з Настею. А сьогодні помітно ожив. І хоча Анжеліка поводилася щодо Макса досить стримано, але все ж важко було не помітити її цікавості до його персони.

— В Анжеліки є хлопець, — спокійно відповіла Мілена, зрозумівши мій натяк. — Тому навряд чи у них може щось вийти.

— Це вже їхні справи. Думаю, немаленькі й самі розберуться.

Ну а нам з дружиною вже був час повертатися додому. Тому що, перебуваючи весь день у вузькому вбранні та на високих підборах, Мілена стомилася і захотіла поїхати відпочивати. Тож попрощавшись із друзями, ми покинули ресторан і повернулися у наше сімейне гніздечко.

Знявши піджак, я поклав його на ліжко. А потім неквапливо підійшов до Мілени, щоб допомогти їй звільнитися від сукні. Залишившись в самій білизні, кохана відразу ж пішла в душ, щоб освіжитися. А я збираючись із думками, готувався сказати дівчині весільну обітницю, яку обдумував впродовж кількох останніх днів. І хоча спочатку я планував виголосити її під час церемонії одруження. Але, в останній момент передумав і вирішив вимовити ці слова наодинці. Тому що вони були дуже щирими та інтимними. І я не захотів ділити цей момент зі сторонніми людьми. 

— Мілено, на мою думку, немає нічого важливішого в цьому житті, ніж зустріти свою любов. Справжню. Велику. Вічну… Ти — сенс мого життя. Я люблю тебе усім серцем… божеволію від твоїх очей… тану від твоєї посмішки та приймаю, як благословення твої дотики, — тримаючи кохану за руки, я вкладав у кожне своє слово безмежну теплоту. — Ти наповнюєш моє життя неймовірними емоціями та щодня надихаєш мене ставати кращим. І я щиро сподіваюся, що моя любов — це те, що робить й твоє життя щасливим та осмисленим… Я абсолютно впевнений, що кохатиму тебе до кінця своїх днів. І хочу аби ми разом пройшли наш життєвий шлях, наперекір долі або ж в згоді з нею.

Уважно вислухавши мене, Мілена нічого не відповіла. Вона лише міцно-міцно обійняла мене, і притиснулася головою до моїх грудей так сильно, ніби я був для неї найважливішим в житті. Я відчув, що її серденько шалено билося в грудях, і поглянувши коханій в очі, помітив кілька сльозинок, що стікали по її щоках. Прибравши їх подушечками великих пальців, я почав ніжно заціловувати свою дівчинку і сподівався лише, що це були сльози радості. 

— Твоя обітниця чудова… — ледь чутно звернувся до мене мій янгол через деякий час, лоскочучи своїм ніжним голосом мій слух. — На жаль, я не підготувала свою. Та я хочу, щоб ти знав, Ярику, що я дуже сильно тебе кохаю…

Злившись у чуттєвому поцілунку, ми з Міленою потонули з головою у вирі нашої пристрасті. Й навіть не зчулися, як залишилися без одягу. Нависнувши зверху над дівчиною, я обережно притиснув долоні коханої до ліжка і почав не поспішаючи смакувати кожен міліметр її прекрасного тіла. Не приховуючи своїх солодких стогонів, Мілена шалено збуджувала мене. І стримуючись з останніх сил, щоб максимально подовжити наші пестощі, я мріяв, щоб сьогоднішня ніч ніколи не закінчувалася…

— Ти для мене найдорожча людина у світі… — прошепотіла кохана, тепер вже дружина, уткнувшись носиком в мої груди. — Поруч з тобою я відчуваю себе живою та безмежно щасливою.

— Я завжди тебе кохатиму... Ніколи не забувай про це…