Читати книгу - "Ти — мої крила, Вікторія Франко"

Розділ 23

Ярослав

На щастя, з моменту свого останнього візиту, батько Мілени більше не надокучав нам. Тож, схоже, мої побоювання щодо Юрія виявилися марними. Цей факт став приємним бонусом до інших хороших подій, що відбувалися в нашому житті. Адже, на мою думку, останнім часом все складалося якнайкраще. Все ж таки вирішивши продовжити своє навчання, Мілена у вільний час займалася дизайном нової сукні. І важко було не помітити, що ця справа приносила коханій масу задоволення. Я теж не пас задніх і впевнено розвивав свій бізнес. Тому що, зміг підписати вигідний контракт з великим сервісним центром, що обслуговував автомобілі класу “Люкс”. І таким чином отримав змогу підняти свою майстерню на новий рівень.

Але не приховуватиму, що все ж таки був один неприємний момент, що не давав мені спокою. А саме — відсутність з Мілениної сторони будь-якої підготовки до майбутнього весілля. Можливо, я був заручником стереотипів. Але чомусь мені здавалося, що для більшості дівчат цей день мав особливе значення. А з огляду на те, що Мілена була ніжною та творчою натурою, я вважав, що вона завжди мріяла про гарне свято з усіма його атрибутами. Та, на мій подив, кохана не виявила жодного ентузіазму в цьому питанні. І запитавши в неї про причину такої байдужості, я відразу ж пошкодував про це. Тому що отримав відповідь, яка неприємно дряпнула моє серце.

— Ярику, раніше, уявляючи своє весілля, я мріяла, що мама назве мене найгарнішою нареченою, крадькома змахуючи щасливі сльози з очей. А тато гордо супроводжуватиме мене до вівтаря і передасть в руки моєму майбутньому чоловіку, — важко видихнувши, промовив мій янгол. — Без їхньої присутності я не уявляла цей день. І наші спільні моменти здавалися мені дуже важливими та особливими. Але тепер, через очевидні причини, я розумію, що такий сценарій неможливий. І, мабуть, саме тому я не хочу організовувати пишне весілля.

Опустивши очі додолу, Мілена виглядала так, ніби чимось завинила переді мною. Хоча я зовсім на неї не ображався. Скоріше за все, це я мав перепросити за своє дурне питання. Мені варто було б подумати про те, що для Мілени її батьки, всупереч усім подіям, все одно залишалися близькими людьми. І їхня відсутність на весіллі однозначно негативно позначилася б на її настрої. Навіть не зважаючи на те, що дівчина сильно на них ображалася. 

— Як би ти хотіла провести цей день? — пригорнувши Мілену до себе, я схилився до її обличчя і невагомо торкнувся губами вилиці.

— Лише з тобою, — пошепки відповіла моя маленька, міцно обійнявши мене у відповідь.

— Гаразд. Так і зробимо, — відповів, навіть не задумуючись. — Але, мені здається, що на реєстрацію нам ще доведеться взяти з собою двох свідків. Чи зараз це вже необов'язково?

— Не знаю, — дівчина невпевнено знизала плечима. — Але в принципі я не проти їхньої присутності. І, можливо, не тільки на реєстрації.

Отже, погодивши цей момент, ми з коханою запросили на весілля Макса та Анжеліку. А ще вирішили найняти професійного фотографа, щоб він влаштував для нас гарну фотосесію на пам’ять. Окрім того, нам вдалося завчасно забронювали авіаквитки та готель на Кіпрі. Тому що саме там ми вирішили провести свій медовий місяць.

Тож мені залишалося залагодити лише одне питання. Подзвонивши батькам, я пояснив їм, що ми з Міленою не хочемо влаштовувати гучне весілля. І тому вирішили скромно узаконити наш шлюб, нікого не запрошуючи на святкування. Навмисно приховавши від них правду про Мілениних батьків, я пообіцяв своїм рідним приїхати в гості разом з дружиною, відразу ж після повернення з нашого медового місяця. 

А далі, поринувши з головою у трудові будні, я й не зчувся, як нарешті настав один із найважливіших днів у моєму житті. Прокинувшись вдосвіта, я з обожнюванням поглянув на свою наречену, що мирно спала, поклавши свою маленьку долоньку мені на груди. А потім обережно звільнившись від її обіймів, я невагомо поцілував Мілену в чоло і пішов у душ. Відчуваючи на собі теплі потоки води, я намагався усвідомити, що це був не сон. І сьогодні я дійсно збирався одружитися з коханням мого життя, навіки поєднавши наші долі. 

*

Одягнувши костюм та сорочку, я сів на дивані у вітальні й терпляче чекав, поки моїй прекрасній нареченій завершували робити зачіску та макіяж. Монотонно постукуючи черевиком по підлозі, я відбивав незрозумілий ритм і намагався впоратися з мандражем, що змушував мої руки тремтіти. А коли почув, що двері у спальню відчинилися, миттєво підвівся на ноги й повернув свій погляд в той бік. І вже через мить завмер від прекрасного видовища. Тому що мені назустріч йшла без перебільшення найгарніша у світі дівчина, яка своєю красою та чарівністю засліплювала усе навколо. Милуючись Міленою, я онімів, в прямому сенсі цього слова. Мій язик присох до піднебіння і зовсім не слухався мене. Тому усе, що мені залишалося — це витріщатися на свого янгола і відчувати, як моє закохане серце роздувалося від щастя та гордості. Адже з усіх чоловіків світу, Мілена обрала саме мене.

Лагідно посміхнувшись, кохана ніжно обійняла мене за шию та притулилася чолом до мого чола. Обійнявши Мілену зі спини, я невагомо провів пальцями по гладкій білосніжній тканині, що огинала її ідеальні форми. А потім захопивши в полон медові вуста, не міг змусити себе відірватися від них. Й отямився лише тоді, коли кохана обережно відсторонилася від мене.

— Любий, якщо ми продовжимо — макіяж зіпсується, — дівчина спробувала зупинити моє божевілля, лагідно торкнувшись своїм носиком до моєї щоки.

— Вибач, — промовив з хрипотою в голосі, намагаючись загасити вогонь, що встиг розпалитися в жилах. — Просто побачивши тебе, я трохи втратив самоконтроль… Ти неймовірно гарна! Ця сукня, зачіска та макіяж — усе це так тобі личить, що я навіть слів не можу підібрати, щоб описати свої враження.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍