Читати книгу - "Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів, Еліот Хіггінс"

У середині грудня 2020-го ми готувалися публікувати результати розслідування і робили потрійну перевірку даних із нашими медіапартнерами — CNN і німецьким виданням Spiegel. Нарешті, після напруженого очікування, Навальний мав дізнатися те, що ми вже знали. Останній тиждень розслідування Хрісто провів у німецькому селищі в Шварцвальді — в орендованому помешканні неподалік місця, де відновлював сили Навальний. Вони зустрілися і переглянули результати. Згідно з новими принципами Bellingcat, в обвинувачених мало бути право на відповідь. Ми мали їхні номери і планували подзвонити перед публікацією.

А що як їм подзвонить сам Навальний? Зрештою, міркував Хрісто, він ледь не втратив життя, але навряд чи колись матиме шанс поговорити з людьми, які намагалися його вбити. Треба дати йому цей шанс, вирішив Хрісто. CNN та Spiegel підтримали ідею: важливо, що обвинувачені матимуть можливість відповісти.

За кілька годин до оприлюднення матеріалу Хрісто почав набирати номери учасників «ударної групи» зі свого мобільного. Він умикав гучний зв’язок і передавав телефон Навальному 398. Усе це фіксували на відео. Ми хотіли встигнути поговорити з оперативниками, перш ніж вони прийдуть на роботу, тож телефонувати довелося рано-вранці. Московський час випереджає німецький на дві години: щоб додзвонитися о 6:30, ми мали дзвонити о 4:30 за місцевим часом. Слідча група майже не спала, адже ми закінчили перевірку даних о 1:30 ночі, після чого Навальний поїхав до себе, щоб уже через три години повернутися.

Більшість підозрюваних відповідали на дзвінок, лише щоб почути, як Навальний представляється і просить прокоментувати замах на його вбивство. Один за одним вони переривали розмову 399. Тому Навальний придумав представлятися російським посадовцем. Може, тоді вони стануть відвертішими.

Хрісто був проти. Ці люди щойно намагалися вбити найпомітнішого російського опозиціонера — звісно, вони знають його голос. Але Навальний був налаштований рішуче. Як свідчить історія, він справді рішуча людина. «Як гадаєте, хто з тих, що лишилися, найтупіший?» — запитав він у Хрісто.

Можливо, науковці у ФСБ менше заглиблюються в політику, тож із меншою ймовірністю впізнають голос Навального. Хоча все одно сумнівно. Хрісто неохоче запустив спуфінг-додаток, який мав підмінити його номер, щоб той відобразився в абонента як стаціонарний телефон ФСБ, що був серед контактів учасників групи. Залишалося двоє оперативників, і Навальний назвався високопоставленим чиновником «Максімом Устіновим» — мовляв, йому доручили написати рапорт про невдале отруєння.

З першим ФСБ-шником це не спрацювало. «Я точно знаю, хто ви», — сказав він і відбив дзвінок.

Останнім був Кудрявцев, який після отруєння літав до Омська, саме коли з лікарні зникли речі Навального. Він відповів на дзвінок. Навальний звернувся до нього тоном нетерплячого чиновника, наслідуючи зверхню манеру, в якій спілкувався з підлеглими його батько-підполковник.

Кудрявцев перебував на домашньому карантині з ковідом і спочатку був обережним. Чи варто говорити через незахищений зв’язок? Навальний запевнив, що на це є дозвіл. Чоловік почав говорити. Слухаючи розмову на гучному зв’язку, Хрісто було подумав, що Кудрявцев просто хоче якнайдовше протримати Навального на лінії, поки група захоплення ФСБ не винесе їм двері. Невже таємний агент ФСБ поведеться на пранк? Минуло п’ять хвилин розмови, потім десять. Хрісто трясло він нервів і кави, він слухав і ледь тримав себе в руках. Вражений, він затулив рота долонею і міряв кімнату кроками. Навальний тим самим холодним, владним тоном ставив навідні запитання, витягуючи інформацію.

Розмова тривала сорок дев’ять хвилин. Кудрявцев підтвердив, що керував операцією полковник Макшаков, а Алєксандров і Осіпов були головними виконавцями в Томську. Він детально розповів, як намагався усунути сліди отрути з одягу. Навальний запитав, де була найбільша концентрація речовини. «На трусах», — відповів Кудрявцев. Він прояснив, що метою було саме вбити Навального, а не лише зашкодити.

Навальний (в óбразі). У чому причина провалу операції?

Кудрявцев. Ну, я сам про це думав не раз і не два... Вони пішли на аварійну посадку, ситуація розвивалася... не на нашу користь. Я думаю, якби минуло трохи більше часу, все було б інакше.

Між собою ми дискутували, чи етично отримувати інформацію в такий спосіб. Зрештою вирішили, що така виняткова ситуація — коли видний політичний діяч викриває державний замах на своє життя — виправдовує сама себе з огляду на суспільний інтерес. Здається, громадськість із нами погодилася: резонанс був шалений. Кореспондентка CNN Кларисса Ворд доповнила розслідування, коли прийшла в страшненьку кількаповерхівку на околиці Москви і сміливо постукала у двері ФСБ-шника з групи отруйників. Той ненадовго відчинив, а потім захряснув двері у неї перед носом 400.

Наближалася щорічна пресконференція Путіна, тож ми опублікували першу статтю про групу ФСБ, але притримали запис розмови Навального з оперативником. Ми хотіли спершу побачити, як зреагує російський президент. Коли його запитали про доповідь Bellingcat, Путін визнав, що російські агенти стежили за Навальним, але глузливо відкинув можливість замаху на вбивство 401. «Спецслужби, звісно, за ним будуть наглядати. Але це не означає, що хтось його труїтиме, кому він треба? — сказав Путін журналістам. — Якби вже хотіли, то довели б діло до кінця».

На противагу цьому ми опублікували запис із зізнаннями оперативника ФСБ. Водночас ми продовжували копатися в даних про переміщення. Ми оприлюднили маршрути десяти співробітників підрозділу ФСБ із хімічної зброї та залучили добровольців, щоб перевірити, чи котрісь із дат і місць пов’язані з нерозкритими випадками смертей і захворювань. Ми отримали сотні відповідей і кожну перевірили за доволі жорсткими критеріями, аби виключити випадкові збіги.

Зрештою залишилося три випадки, коли активісти в Росії гинули за дуже сумнівних обставин, і в усіх причиною смерті було названо «зупинку серця» 402. Також ми виявили ознаки причетності ФСБ до замахів на помітних опонентів Путіна, які вижили після отруєнь. Один із них — активіст Владімір Кара-Мурза 403, який мало не помер від токсичних речовин двічі, 2015-го та 2017-го. Другий — безкомпромісний поет Дмітрій Биков 404, який 2019-го важко захворів від невідомої отрути. Спостерігалася закономірність: спершу таємні агенти ФСБ із підрозділу