Читати книгу - "Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів, Еліот Хіггінс"

боротьби з екстремізмом стежили за жертвою; потім долучалася група отруйників з Інституту криміналістики ФСБ, щоб власноруч здійснити напад. Схоже, вони воліли робити це в провінції, де складніше вчасно отримати належне лікування.

Почувши про напад на Навального, спочатку ми сумнівалися, що кремлівські спецслужби могли так пуститися берега, щоб убивати найвідомішого Путінового опонента. Тепер сумнівів не лишилося. Замах на Навального не був одиноким: отруєння стали звичним ділом.

У січні 2021 року Навальний із неабиякою відвагою повернувся з Німеччини в Москву, знаючи, що на нього може чекати. Його негайно заарештували, а потім ув’язнили в колонії загального режиму 405, звідки він скаржиться на постійні знущання. Про посилення утисків у Росії свідчить також ситуація нашого близького колеги Романа: у липні 2021 року в нього вдома провели обшук після того, як видання Insider було визнано «іноземним агентом». Паралельно проти нього відкрили безглузду справу про наклеп 406. Коли Нобелівську премію миру 2021 року отримали двоє журналістів, зокрема російський редактор Дмітрій Муратов, Кремль розширив визначення «іноземного агента»: тепер під нього підпадає і Bellingcat 407, хоча в нас немає представництва в Росії.

Кілька місяців до того одне з наших джерел у справі Навального — «постачальник даних» із невеликої республіки Чувашія на заході Росії, який був посередником між корумпованими чиновниками, охочими продати дані, і тими, хто готовий платити за них онлайн, — зв’язалося з Хрісто і розповіло, як на ньому відбилася наша діяльність. Прийшовши до свого бізнес-партнера, він виявив, що в того вибиті двері. Він одразу написав Хрісто й повідомив, що перед будівлею стоїть заведене авто без номерних знаків. Раптом переписка обірвалася.

Наступного дня він знову з’явився онлайн і описав, що відбулося: з’явилися люди у формі та балаклавах і запхали його партнера в машину. Нашого співрозмовника теж схопили, обох повезли за місто. По дорозі авто зупинилося, і «нашу» людину випхали на вулицю. Його партнера передали головорізам у лісі, які влаштували імітацію страти, а коли той був цілковито зламаний морально — повернули силовикам. На той момент постраждалий був готовий зізнатися в чому завгодно; нині йому світить тривалий термін ув’язнення. Наш співрозмовник утік із Росії. Цей колишній ділок чорного ринку, переконавшись у важливості нашої справи, тепер допомагає Bellingcat на добровільних засадах.

 

Група стає командою

Підсумковий матеріал у справі Навального, за який ми разом із CNN 408 отримали дві премії «Еммі», був знаковим розслідуванням у знакові часи: усе відбувалося на тлі ковіду. Загалом пандемія не надто вплинула на нашу роботу, адже нам і доти було звично «працювати з дому». Ба більше, саме в цей період ми помітно розширилися. Bellingcat зустрів 2022 рік командою з близько сорока людей — штатних працівників і основних дописувачів 409.

Через ковід ми були змушені перенести свої семінари в онлайн, але це мало свої переваги: тепер долучитися міг хто завгодно звідки завгодно. У 2020 році ми навчали понад 800 нових учасників, зокрема правозахисників і репортерів, які не мали змоги заплатити й отримали вільний доступ. За період пандемії у нас як ніколи зросла кількість партнерів і донорів. На наш сайт заходили мільйони унікальних відвідувачів щороку, а охоплення у твітері сягнуло пів мільйона підписників — сумарно для акаунтів Bellingcat і мого особистого.

Щоб покращити свої статті, ми запросили нових головних редакторів — Іона Макґвайра та Максима Едвардса. Ми додали юридичний аналіз і умову про право обвинувачених на відповідь. Паралельно ми розробили «Редакційні стандарти і методи Bellingcat» 410, де прописали правила доказовості й прозорості, якими мають керуватися і наші штатні працівники, й інші розслідувачі за відкритими джерелами.

Сформувалася нова технічна команда, яка зосередилася на передових інструментах Bellingcat Github (платформи для співпраці розробників програмного забезпечення): наприклад пошук інстаграм-дописів за певними геолокаціями; визначення дати завантаження тікток-відео; пошук безхмарних супутникових знімків у Google Earth. Проте в більшому масштабі найрадикальніших змін зазнала структура самого Bellingcat. Тепер нас ніяк не назвеш «збродом».

Цю трансформацію очолила наша нова виконавча директорка Дессі Ланґе-Дам’янова, яка вклала свій досвід із медіаіндустрії та безмежну енергію в те, щоб вивести нас на професійний рівень. Дессі, яка приєдналася до нас у березні 2019 року, раніше була журналісткою, працювала у Всесвітній службі BBC — редакторкою в Лондоні, кореспонденткою в Амстердамі, — а потім допомагала розвивати новинні ресурси від Південної Азії та Східної Європи до Латинської Америки.

Дессі зауважила, що Bellingcat пройшов звичний шлях навспак. Зазвичай організація спочатку вибудовує структуру, а потім намагається на щось впливати. Натомість ми вже мали неабиякий вплив, а от до структурної частини ще не дійшли. Тому перед нею постало завдання впорядкувати нашу агенцію і водночас зберегти те, що так добре працювало у вільному режимі.

У листопаді 2019 року Дессі організувала триденний виїзд усієї команди до Нідерландів. Багато наших працівників ніколи не зустрічалися особисто, і не всім такі зміни давалися легко. Раніше розслідувачі працювали над власними проєктами за власними графіками. А тепер що, якісь корпоративні правила?

Дессі зміцнила статус Bellingcat як нідерландського благодійного фонду, запровадила чітку систему адміністрування й управління кадрами, вдосконалила процеси збору коштів. Ми створили раду директорів у складі Дессі, Аріка і мене, а також надійну фінансову систему з прописаними ролями й комунікаціями. Але водночас ми дбали, щоб усі могли й далі працювати над своїми проєктами без усяких «важливих начальників». Ми підтримували дух рівності, коли всі залучені й усі можуть висловлювати свою думку.

Раніше команда Bellingcat спілкувалася в Slack. Тепер ми регулярно збираємося у відеоконференціях: щотижнева розмова про дослідження й навчання; що два тижні — редакційна нарада з питань етичних стандартів і журналістських підходів; що два тижні — розмова про безпеку, щоб бути певними, що команда належно захищена; що три тижні — загальні збори працівників. Хтось може наминати сніданок, хтось — мружитися в екран на пляжі, але всі мають вмикати камеру, щоб бути залученими і взаємодіяти. Хай які в тебе завдання — вистежувати шпигунів чи вести переговори з донорами, — кожен учасник має розуміти, з чого складається наша спільна справа.

У вересні 2021 року, пропустивши рік у зв’язку з ковідом, ми провели другу зустріч