Читати книгу - "Любов & Рукавичка, Стейсі Мур"

Розділ 46: Проєкт, що об'єднав нас

Стів

Аудиторія гуділа в очікуванні. Професор стояв перед класом, склавши руки на грудях, його погляд ковзав по студентах. Це була остання пара перед літніми канікулами, і всі ми знали, що зараз щось оголосять.

"Ваше фінальне завдання", — почав він, — "передбачає командну роботу. Ви самі обираєте тему проєкту, який має не просто відповідати навчальним вимогам, а й демонструвати вашу креативність та вміння працювати в команді. Презентація відбудеться на початку нового семестру, тому використайте літо з розумом".

По аудиторії прокотилася хвиля тихих розмов. Я повернувся до Мері, яка задумливо постукувала ручкою по блокноту. Через прохід Макс та Емма перезирнулися, наче обмінялися мовчазним розумінням.

"Яка у нас буде тема?" — прошепотів я до Мері.

Вона злегка стиснула губи, але відповісти не встигла.

"У мене є ідея", — нахилилася до нас Емма, її голос бринів від хвилювання. — "А що, якщо ми розробимо проєкт розвитку ферми моєї сім'ї? Ми зможемо проаналізувати землю, запропонувати екологічні покращення і навіть створити маркетингову стратегію".

Очі Макса загорілися. "Це справді круто. І кожен із нас може зробити свій внесок. Стів знається на бізнесі, Мері чудовий організатор, Емма знає всі нюанси фермерства, а я можу допомогти з технічними аспектами".

Я поглянув на Мері. Вона мовчки дивилася перед собою, а потім її губи розтягнулися в легку усмішку.

"Мені подобається", — сказала вона. — "Це не просто теорія. Це реальна справа, яка може щось змінити".

Ми представили свою ідею професору. Він задумався, потім кивнув.

"Чудовий вибір. Якщо ви зможете реалізувати це якісно, проєкт може стати не просто навчальним завданням, а справжньою інвестицією у майбутнє".

І в цей момент щось змінилося. Це вже не було простою оцінкою.

Мері

Щойно ми вийшли з аудиторії, хвиля енергії накрила нас. Ми були не просто студентами, що виконують завдання — ми справді захопилися.

"Отже, перш за все", — я відкрила блокнот. — "Яка основна мета? Ми просто робимо аналіз чи намагаємося впровадити реальні зміни?"

Емма захоплено закивала. "Чому б не поєднати обидва варіанти? Ми можемо дослідити ефективні методи й випробувати деякі з них за літо. Ферма моїх батьків — ідеальне місце для експериментів".

Макс провів рукою по волоссю. "Нам треба розподілити обов’язки. Стів займеться фінансовим аналізом, Мері буде координатором, я відповідатиму за логістику та інфраструктуру, а Емма буде нашим гідом".

Я кинула погляд на Стіва. Він не жартував, не скептично усміхався — він був зосередженим. "Це буде багато роботи", — сказав він. — "Але, можливо, це найцінніше, що ми коли-небудь робили".

Його слова змусили мене затримати подих.

Стів

Літо мало бути часом для відпочинку. Натомість я поринув у дослідження: екологічне фермерство, прибутковість, стратегії розвитку бізнесу. Але мене це не обтяжувало. Навпаки, мені це подобалося.

Ми постійно обмінювалися ідеями у груповому чаті. Макс скидав креслення розміщення полів, Емма надсилала поради від своїх батьків, а Мері підтримувала всіх у тонусі. Вона вміла мотивувати, не будучи нав’язливою. Це вражало.

Одного вечора телефон завібрував. Повідомлення від Мері: "Зустрінемося? Хочу дещо обговорити".

Через кілька хвилин я знайшов її на лавці біля кампусу, вона гортає блокнот, списаний нотатками.

"Я думала", — почала вона, не підводячи очей. — "А що, якщо ми не просто аналізуватимемо ферму Емми? Що, якщо ми створимо справжній бізнес-план, який можна реалізувати?"

Я сів поруч. "Ти маєш на увазі зробити з цього щось більше, ніж проєкт?"

"Так". Вона нарешті глянула на мене. Її очі світилися рішучістю. "Що, якщо ми будуємо не просто студентську роботу, а реальну можливість?"

Я повільно посміхнувся. "Тоді зробімо це".

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍