Читати книгу - "Час великої гри. Фантоми 2079 року"

території. Це зрозуміло всім присутнім? Слідство веде ЦУК, і прошу всіх сприяти конфедеративним спецслужбам.

Засідання закінчили, так ні до чого конкретно не домовившись. Воля попросив залишитись Богошитську, Чаленка і Гайдука і спитав безпомічно, коли інші члени Вищої державної ради покинули кабінет:

— Що будемо робити?

— Пане президенте, — перервав мовчання Гайдук. — Ви читали доповідну Ольги Гудими, адресовану вам?

— Гудими… Гудими… — затуманено перепитав Воля, наче не пригадуючи таку комашку — Ні, не бачив. А що там?

— Я дуже шкодую, що цей документ не дійшов до вас. Нагадаю, що Оля Гудима — заступник міністра соціальної опіки, колишній ваш заступник по ЦКР. Моя дружина.

Богошитська виявила більшу ніж дотепер, нервову рухливість.

— Ця доповідна в мене, Василю Маркіяновичу Але я не думаю, що вона гідна високої уваги президента України–Руси. Вона цікава лише тим, що написана дружиною шя–я-новного Ігоря Петровича.

— Вона цікава тим, — відчуваючи приступ непогамованої люті, вимовив Гайдук, скандуючи слова й копіюючи Богошитську — шя–я-нов–на Ерно Еріхівно, що торкається нового, трагічного соціального явища XXI століття — зростання суспільств групускул, руху який набув особливої сили після Великого Вибуху і під час Великої Темряви.

— Ви б краще розповіли, шя–я-новний Ігорю Петровичу про успіхи вашого Розвідувального комітету в пошуках терористів, які, на думку Василя Маркіяновича, яку я повністю поділяю, заслані з‑за кордону.

— Не перебивайте мене, — тихо, з погрозою в голосі сказав Гайдук так, що Богошитська застигла з чашкою кави в руці. — Так ось, Гудима в доповідній описує масовий рух під назвою «Країна без держави», що поширюється серед молоді. Державу зневажають, державу ненавидять, державі не довіряють. Якщо колись революціонери боролися проти поганої, на їх погляд, держави, щоб збудувати добру державу — врешті–решт і ви, пане президенте, боролися проти держави гетьмана за державу більш справедливу — то тепер цей новий рух становить значну небезпеку їхнє гасло: «Не віримо, не хочемо, не будемо».

— Ви думаєте, що саме учасники цього руху підривають Україну–Русь? — нарешті Василь Воля взяв ініціативу розмови на себе.

Гайдук поклав копію Олиної доповідної на стіл президенту.

— Тут ідеться про цей рух. Він дуже неоднорідний, є Біле братство, куди входять наркомани, хворі на СНІД, геї, так звані вампіри та інші асоціальні групи. Білі — менш політизовані, але не приймають державу в її традиційних формах. А є червоні та чорні бригади — радикальний антидержавний рух, куди також входять як праві, так і ліві екстремісти — нацисти, ісламські фундаменталісти, комуно–анархісти — так званий КОМАН. Не виключено, що…

— КОМАН? Ми перевіримо, — стрепенувся Чаленко. — Негайно. В баранячий ріг скрутимо мерзотників. Я давно казав, що цих покидьків суспільства треба безпощадно винищувати.

— Не поспішайте, — скривився Воля. — Спочатку прочитаймо доповідну.. потім порадимось. Правильно, Ігорю Петровичу?

Він знесилено махнув рукою, даючи знак Чаленку та Богошитській залишити його сам на сам з Гайдуком.

— Вибачте, Ігорю Петровичу що не прочитав доповідної. До всього просто руки не доходять. Ерна старається, але… Шкодую, що Оля зі мною не працює. Не все залежить від мене, — він зітхнув. — Так ви думаєте, що ці червоно–чорні й білі становлять загрозу?

— Ще нічого не можна сказати. Але треба до них уважно придивитись. Це робота Чаленка.

— Добре, — щось занотував на лептопі Воля. — Розповідайте, що було в Локарно.

Гайдук передав Волі протокол, привезений з Локарно.

Воля уважно перечитав документ, ніяк не прокоментував, тільки зітхнув тяжко й витяг із сейфа якийсь пакет.

— Прочитайте.

Гайдук побачив на цупкому жовтуватому бамбуковому папері китайські ієрогліфи. Вгорі яскраво сяяв барвами рельєфно викарбуваний незнайомий герб: на червоному овальному тлі була зображена блакитна земна куля, на якій стояла золота триярусна пагода — Храм Неба (Гайдук одразу впізнав цю споруду яку колись бачив у Пекіні). Рожеве колосся оточувало медальйон, у верхній частині якого виднів напис: Global government — Світовий уряд. Під ієрогліфами надрукований був англійський переклад листа:

«Вітаючи Його Високоповажність президента України–Руси з відродженням дружньої нам держави, пропоную негайно провести переговори щодо добровільного приєднання України–Руси до Піднебесної народно–демократичної імперії, яка забезпечить братньому народу мир, безпеку і процвітання.

Командуючий центральноєвропейським військовим особливим округом Піднебесної імперії, віце–прем'єр Світового Євразійського уряду

Маршал ZhangJiong (ЧжанЦзюн).

Переговори пропонується провести в Стамбулі 10 — 15 квітня ц. р.»

Після тривалої паузи Василь Воля тихо (і де поділася його патетика?) сказав:

— Угоду з Голдстайном я підпишу Але що робити з цим? Доведеться вам їхати.

Використовуючи рідкісну нагоду побути сам на сам з Волею, Гайдук накинувся на президента:

— Чому не призначено міністра закордонних справ? Чому досі не створено міністерство оборони? Палій був добрим кандидатом на міністра. Чому ви його не затвердили?

Василь Воля прикрив долонею обличчя, помовчав. Потім глянув на Гайдука:

— Міністром закордонних справ проситься стати Ерна Еріхівна Богошитська. Це вас ощасливить? Міністерство нацбезпеки і оборони без вас — не міністерство. Всі кадрові й організаційні рішення відкладаються до виборів. Ми повинні діяти тихо і обережно, щоб не дратувати виборців. І сусідні країни. Тому почекайте. Але щоб не гаяти час, створіть військовий комітет при своєму РОК, очолюйте його — і створюйте Збройні Сили. Беріть вашого Палія у перші заступники… Невже, Ігорю Петровичу ви не розумієте, що я довіряю тільки вам?

Він забрав зі стола бамбукове послання і сховав до сейфа.

51

— Сьогодні ми повинні зробити дитину — оголосила за сніданком Оля, в якій, на радість Гайдуку прокинулася давня енергія молодості, сексу, жадоби життя, що останнім часом пригасла. Гайдук помітив, що Оля підкоряється якимсь незбагненним ритмам припливів і відпливів, які визначають її внутрішній стан.

— Пане генерале, ви почули, що я сказала? В мене всередині все булькає, аж кипить і пищить: благаю вас, зробіть дитину..

Гайдук, що пригублював гарячу каву, думаючи про незчисленні наради, зустрічі й поїздки, які чекали його сьогодні, вирішив послати все до бісової матері, бо роблення дитини — справа набагато серйозніша, яка вимагає свободи і особливого стану душі: звільнення від темряви, від сірої буденності.

— А можна послухати, як там булькає? — вийшовши з‑за столу він став на коліна перед дружиною, приклав голову до живота. Оля охоче розстебнула джинси, щоб легше було притулити вухо.

Він відчув, як хвиля ніжності огортає його.

— Вибач, я дуже завинив перед тобою, — він поцілував