Читати книгу - "Вушко голки"

офіцер, що міг зберігати спокій на цьому етапі війни, точно був дурнем. І навіть їхній обід — французька телятина з південним вином — не міг слугувати виправданням для такого спокою.

Роммель поглянув у вікно. З листя липи стікали великі краплі дощу. Ґудеріан ніяк не починав свою промову. Зрештою він заговорив — вочевидь, шукав найкращий спосіб висловити свої думки, тому вирішив зайти здалеку.

— У Туреччині, — почав він, — Дев'ята та Десята британські армії разом із турками збирають сили на кордоні з Грецією. У Югославії партизани теж підтягують сили. Французи в Алжирі готуються до наступу з Рив'єри. Росіяни планують масштабний наступ на Швецію. В Італії союзники вже готові вирушити на Рим. Є і менш помітні ознаки: на Криті викрали генерала, в Ліоні вбили офіцера розвідки, в Роді атакували радіолокаційний пункт, в Афінах саботажники знищили літак, у Сагвазі десантно-диверсійний загін влаштував рейд, у Булоні на кисневій фабриці стався вибух. В Арденнах поїзд зійшов із рейок, а в Буссені спалахнуло сховище пального... Цей список можна продовжувати ще довго. До чого я веду: на окупованих територіях процвітає саботаж і зрадництво. Усюди на кордонах ворог готується до наступу. Немає жодних сумнівів, що влітку на нас чекає масштабний наступ союзників, і наразі ворог робить усе можливе, щоб спантеличити нас і не дати зрозуміти, звідки саме нам чекати атаки.

На цьому генерал на мить спинився. Така лекція в стилі шкільного вчителя почала дратувати Роммеля, тому він скористався цією паузою.

— Саме для цього в нас і діє генеральний штаб. Щоб обробляти всю інформацію, вивчати активність ворога та передбачати його плани.

Гудеріан посміхнувся:

— Однак усі наші здогади доволі обмежені. У вас, мабуть, є і власні думки щодо можливого напрямку наступу ворога. Я певен, що в усіх нас є певні ідеї. Тому наша стратегія завжди має враховувати те, що ми можемо помилитися у своїх здогадах.

Роммель зрозумів, до чого хилить генерал, але подолав бажання негайно висловити свої заперечення.

— Ви очолюєте чотири танкові дивізії, — продовжив Ґудеріан. — Другу — в Ам'єні, Сто шістнадцяту — в Руані, Двадцять першу — в Кані й Другу дивізію СС — у Тулузі. Генерал фон Ґайр уже пропонував вам відкликати війська від узбережжя та розташувати їх так, щоб можна було швидко реагувати на атаку. Ця пропозиція була обумовлена основними принципами вермахту. Однак ви не тільки проігнорували думку фон Ґайра, але й перевели Двадцять першу дивізію просто на узбережжя Атлантики.

— Три інші також треба відправити на узбережжя якомога швидше, — не витримав Роммель. — Коли ж ви хоч чогось навчитеся? Наразі небо контролюють союзники, тому, як тільки вони почнуть наступ, ми не зможемо перемішувати війська. І якщо ваші дорогоцінні танки в цю мить будуть у Парижі, то там вони і залишаться, бо літаки союзників не дадуть їм навіть поворушитися. І стоятимуть вони там, поки їхні солдати маршем не пройдуть бульваром Сент-Мішель. Союзники вже двічі це повторювали, тому я точно знаю, що роблю, — він на мить замовк, щоб вдихнути повітря. — Якщо ми переведемо нашу бронетехніку в мобільний стан, то, вважайте, в нас її немає. Не буде ніякого контрудару. Або ми зустрічаємо їх на узбережжі та відбиваємо назад у море, або це кінець, — Роммель зблід і почав пояснювати власну стратегію оборони. — Я поставив підводні перепони, посилив укріплення на узбережжі, заклав мінні поля. Я стежу за кожним полем у нашому тилі, яке хоч якось підходить для посадки літака. Усі мої солдати або тренуються, або копають окопи. І я збираюся перемістити на узбережжя всі свої танкові дивізії. Французькі резервні війська теж краще перемістити. Дев'яту та Десяту дивізії СС терміново потрібно забрати зі східного фронту. Уся наша стратегія полягатиме в тому, щоб не дати ворогові закріпитися на берегах. Якщо ми не встигнемо, то програємо. Може, навіть усю війну.

Ґудеріан нахилився вперед із мерзенною посмішкою.

— Ви хочете, щоб ми захищали все узбережжя від Норвегії до Риму, так? А де ви плануєте взяти стільки військ?

— А про це треба було думати в 1938 році, — пробурмотів Роммель.

Повисла незручна тиша. Такого від зазвичай аполітичного Роммеля не чекали. Фон Гайр насмілився перервати мовчанку:

— Фельдмаршале, а як ви вважаєте, звідки наступатимуть союзники?

Роммель замислився.

— Ще донедавна я був переконаний, що з Па-де-Кале. Але на минулих зборах фюрер навів досить переконливі аргументи. Його інстинкти рідко підводять. Тож наразі я вважаю, що війська треба розміщувати на Нормандському узбережжі. Можливо, одну дивізію варто розташувати в гирлі річки Сомма — з підтримкою з тилу.

Ґудеріан повільно похитав головою.

— Hi-ні-ні, це надто ризиковано.

— Я готовий викласти свої думки фюрерові, — зауважив Роммель.

— Ваше право, — відступився Гудеріан. — Але я ніколи з цим не погоджуся. Хіба що...

— Хіба що?.. — Роммеля здивувала можливість переконати його.

Ґудеріан не міг всістися на стільці, не бажаючи повідомляти щось своєму суперникові.

— Можливо, ви знаєте, що фюрер чекає доповіді від свого найкращого агента, який зараз перебуває в Англії.

— Знаю. Від Die Nadel, — кивнув той.

— Саме так. Голка отримав завдання вивчити сили Першої групи армій під командуванням генерала Паттона, що в Східній Англії. Так ось, якщо агент повідомить, що армія вкрай сильна (я в цьому переконаний), то я не братиму до уваги вашу стратегію. Але якщо з'ясується, що Перша група — це маячня, то я визнаю, що ви маєте рацію. Тоді можете робити, що вам заманеться. Вас це влаштовує?

Роммель кивнув, погоджуючись:

— Тобто чекаємо на слово Голки.

— Саме так. Усе залежить від нього.

Частина п'ята

25

Люсі раптом усвідомила, що їхній будиночок надзвичайно маленький. Уранці вона заходилася займатися звичними справами — розпалювати піч, готувати кашу, чепуритися й одягати Джо, — коли відчула, як навколо неї наче стискаються стіни. Та й справді, увесь будиночок — це лише чотири кімнати та коридор зі сходами. Тут неможливо кудись пройти так, щоб нікого не зустріти. Якщо на мить завмерти, можна точно почути, що роблять усі інші: нагорі чути шум води в раковині — це Генрі вмивається; Девід спускається сходами; Джо у вітальні за щось сварить свого іграшкового ведмедя. Якби тільки в неї була можливість хоч трохи побути на самоті, перш ніж зустрітися з кимось, щоб спогади про минулу ніч потихеньку вляглися й відступили