Читати книгу - "Син Начальника сиріт"

Командир Ґа заплющив очі.

- А те, що кораблі горіли, - це фільм «Далекі тирани»?

Командир Ґа починав провалюватися в сон, але я не відступався.

- А люди в лазареті стогнали, бо то був табір, так? Ви були в’язнем, правда?

Відповідь мені потрібна не була. Та й, звичайно, де ж шукати справжнього командира Ґа, міністра тюремних шахт, коли не біля тих шахт? То він зустрічав там їх обох - і чоловіка, і дружину.

Поправив ковдру командирові, щоб вона накрила його татуювання. Мені він уже уявлявся саме під цим ім’ям - командир Ґа. Коли ми нарешті встановимо його особу, це буде ганьба, бо мала рацію К. Кі - його тоді розстріляють надворі. Не можна ж убити міністра, утекти з в’язниці, убити сім’ю міністра й потім просто піти працювати в колгосп. Уважно придивився до цього чоловіка.

- Що зробив вам справжній командир Ґа? - спитав я. Його руки висунулися з-під ковдри й стали друкувати на його животі. - Що таке міг зробити міністр, щоб ви спочатку вбили його, а потім - його жінку й дітей?

А він усе друкував, і я дивися на його очі, на те, як вони рухаються під повіками. Він не записував те, що бачив уві сні. Може, він друкував те, що чув: його, схоже, вчили друкувати з голосу.

- На добраніч, командире Ґа, - сказав я й побачив, як його руки надрукували чотири слова й зупинилися, чекаючи продовження.

Випив і собі снодійне й лишив командира Ґа досипляти.

В ідеалі, снодійне не спрацює, доки я не повернуся додому. Якщо все розраховано правильно, воно прийде саме тоді, коли я підіймуся на двадцять другий поверх.

Командир Ґа намагався забути про слідчого, хоча запах огірка, що йшов від нього, провисів у повітрі ще довго після того, як цей чоловік випив таблетку й вийшов. Розмова про Сан Мун викликала нові о`брази в уяві командира Ґа, і більш нічого його не хвилювало. Він тепер майже бачив той фільм, про який ішлося, - «Істинна дочка Батьківщини», а не «Далекі тирани». Сан Мун там грала роль дівчини з південного острова Чеджудо, яка залишає свою сім’ю й пливе на північ, щоб воювати з імперіалістами в бухті Інчхон. Чеджудо, дізнався він, відомий своїми пірнальницями за морськими вушками, і фільм відкриває сцена, де три сестри пливуть на плоті. Непрозорі хвилі з піною кольору пемзи гойдають трьох жінок на їхньому суденці. Вугільна хвиля накочується в кадр, і вони зникають із поля зору, а грубі хмари труться боками об вулканічний берег. Сан Мун - найстарша сестра. Вона змочує морською водою руки й ноги, готуючись до холоду, і поправляє маску, а сестри тим часом обговорюють сільські чутки. Сан Мун бере великий камінь, глибоко вдихає й спиною скочується в море, таке темне, що, певно, усе відбувається вночі. Сестри змінюють тему розмови: говорять про війну, про хвору матір, про свій страх, що Сан Мун їх покине. Вони лежать на спині, їх видно згори. Сестри знову заговорюють про життя в селі, про те, хто з ким і як, але вони втрачають легковажність, і стає зрозуміло: вони втримуються від розмови про війну й про те, що, коли вони самі нічого не зроблять, ця війна прийде на їхній поріг.

Він дивився цей фільм разом з усіма: його показували на стіні лазарету - єдиної білої будівлі на весь табір. Був день народження Кім Чен Іра, 16 лютого, єдиний вихідний день у році. В’язні сиділи на поставлених сторч полінах, з яких пооббивали лід, і він уперше побачив цю жінку - вона просто світилася красою, а тоді пірнула в темряву і, здавалося, зникла назавжди. Сестри говорили й говорили, хвилі здіймались і падали, люди в лазареті кволо стогнали, поки наповнювалися пакети з кров’ю, а Сан Мун усе не виринала. Він, заломивши руки, виглядав її, і всі в’язні теж, і навіть тоді, коли вона врешті виринула, усі відчули, що до кінця фільму вони в її владі.

Тієї ночі, він тепер згадав, Моннан удруге врятувала його життя. Був лютий мороз, холодніше ще не бувало, адже від роботи цілий день грієшся, а від перегляду кіно під снігопадом тіло небезпечно вихолоняло.

До його койки підійшла Моннан, розбудила, торкнувшись його грудей і ніг.

- Уставай, - сказала вона. - Нам треба йти швидко.

Ідучи за старою, він насилу переставляв ноги. Інші в’язні, коли вони проходили, трохи ворушилися, але ніхто навіть не сів: часу на сон було обмаль. Вони разом побігли в той куток двору, де зазвичай яскраво горів прожектор на вишці з двома охоронцями.

- Перегоріла лампа в головному прожекторі, - прошепотіла Моннан на бігу. - Вони якийсь час ходитимуть, поки принесуть нову, то нам треба встигнути.

У темряві вони присіли й зібрали всю ту нетлю, що загинула в прожекторі, доки перегоріла лампа.

- Набери повний рот, - сказала вона. - Шлункові байдуже.

Він зробив, як вона сказала, і невдовзі вже жував жменю комах: їхні волохаті боки сушили йому рот, незважаючи на липкі нутрощі, що видавлювалися з тілець, і гострий хімічний, аспіриновий смак крилець. Він не їв досита від часів Техасу. Вони з Моннан утекли з повними жменями комах із трохи обпаленими крильцями: це дасть життя ще на тиждень.

Доброго ранку, громадяни! Удома, в цеху, збирайтеся навколо гучномовців, слухайте останні новини: команда КНДР із настільного тенісу всуху перемогла команду Сомалі! Із чим нас вітає президент Роберт Муґабе й вітає нас із днем заснування Трудової партії Кореї. Нагадуємо: сидіти на ескалаторах, що спускаються в метро, не можна. Міністр оборони нагадує, що найглибші у світі тунелі метро створені для вашої безпеки та цивільної оборони на випадок нових підступних нападів американців. Не сидіть на ескалаторах! І скоро на нас чекає сезон збирання морської капусти! Час стерилізувати банки й кришки. І нарешті, ми знову маємо честь відзначити найкращу північнокорейську повість року. Торік сумна історія про південнокорейських місіонерів мала стовідсотковий успіх. Цей рік обіцяє ще грандіознішу оповідь: справжню історію кохання і печалі, віри, стійкості й нескінченної відданості Великого Керівника навіть найскромнішим громадянам нашої великої держави. На жаль, вона буде трагічна. Але буде в ній і спокута! І тхеквондо! Не відходьте від ваших гучномовців, громадяни: повість передаватиметься з продовженням кілька днів.

Зранку в голові стояв туман після снодійного. Проте все одно швидко дістався до 42-го підрозділу, де ми допитували командира Ґа. За відомим законом природи,