Читати книгу - "Мертві квіти"

193
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 63 64 65 ... 78
Перейти на сторінку:
припускає статистика. I при апендицитi ймовірна смертнiсть. Якась десята доля вiдсотка. А буває ще простiше. Абсолютно здорового пацiєнта з дрiбничкою, яку потрiбно видалити, вводять у наркоз. Серце здорове, анестетики якiснi, анестезiолог досвiдчений. Нiчого не свiдчить про небезпеку. От тiльки раптово i з незрозумiлих причин стається зупинка дихання, а потiм серця. Реанiмацiя — усе марно. Кiнець. Бiльш анiж несподiваний, i нiхто не може пояснити чому — нi тi, кого потiм розпинають, нi тi, хто розпинає. Медицина — наука неточна. А статистика — рiч уперта. За роки роботи Стас i сам бачив такi випадки. Чому не зараз?

Позаду клацнули дверi — Нагiрний.

— Ми тебе кругом шукаємо, а вiн курить… То що?

— А що?

— Я не в'їхав… Оперувати будемо? Я так розумiю, ти усiм розпоряджаєшся? То кажи! Ситуацiя якась невизначена. Усi ходять одне поза одним i нiхто не починає. До ранку товктимемось? Давай рухатись. Як на мене — вiн уже трiснув. Чого чекати?!

Оленку потрiбно брати на операцію чимшвидше, не зважаючи на тi iдiотськi думки. Зрозумiло стопудово. Iнакше i без втручань мiстики не сьогоднi-завтра на той свiт загримить. Але як брати?

Зараз. Ще секунду. Вiн обiзве сам себе iстеричною бабою, вiзьме себе в руки i усе пiде як по накатаному. Зараз. А тим часом…

…Усi зображенi випадки вiд низу догори були прив'язанi до лiкарнi. Усi вiдбувалися у суворiй послiдовностi. Черга тепер була за «дiвчинкою iз суницями». I для неї надiйшов слушний момент. Може, навiть критичний момент. Що такого мiг пiдказувати килим, аби допомогти їй уникнути гiршого?

Стоп. Спокiйно. Ця закономiрнiсть остаточно вималювалася лише зараз, пiд хаотичним рухом його думок. Увесь ланцюжок загиблих, усi вони були зображенi наче як у момент своєї смертi. Точнiше ж, хотiлося сказати iнакше — поруч iз кожним з них була причина смертi. Наприклад: першi — хлопцi-призовники iз Закарпаття. Усi по частинах, руки-ноги окремо, адже їх переїхав поїзд. Другий — бомж, який помер вiд сказу. I собака, що покусав його, зображений поруч. I вус вiдкушений. Далi «iндiанець». Летить, розкинувши руки. От вам i причина. Тепер — стара Мурашевичка. Її фiгура заламана пiд кутом дев'яносто градусiв. Якраз там, де низ грудної клiтки i живiт, де i була травма. А поруч «морозиво», тому що таку етикетку мав фургон-убивця. Усе i далi вiдповiдає. I ось зрештою «дiвчина з суницями». Вона взагалi наче як посмiхається. I навiть «пирiг» перед собою тримає. I жодних зображень iз натяком на причину смертi. Здавалося, чого хотiти?

Наступна здогадка перелякала. Вiн побачив зв'язок, що шукав. Ще тодi, коли Стас намагався провести паралель мiж зображенням «дiвчини» на килимi i Оленкою, акцент ставився на суницях. Подруга спочатку не могла збагнути його запитань, а потiм несподiвано сама запропонувала пирiг, вказавши таким чином, що «дівчина із суницями» — це все-таки вона. Та й дивакувате зображення чогось жовтого якнайкраще пiдходило для пирога. Витвiр вдався. Їлося з апетитом. А потiм, перед сном Оленка зненацька зауважила, що чула, наче апендицит буває, якщо з'їсти багато ягiд iз дрiбними кiсточками, таких як суниці. Стас тодi лише посмiявся. Сьогоднi ж знову, дiзнавшись про перспективи, вона зауважила: «Навiщо я стiльки суниць з'їла?»

От i приїхали. От i причина, зображена поруч iз дiвчиною — пирiг iз суницями. Принаймнi, з Оленчиних позицiй вiн був причиною операцiї. Операцiя iнодi буває причиною смертi. Саме такий хiд подiй пророчив килим. Це була цiлковита маячня, але як же усе лягало у належнi мiсця! Руки слизали поруччями балкона i вiд цього метал ставав вологим. А позаду бiля Нагiрного вже стояла шефиня, ставлячи йому тi ж самi цiлком закономiрнi у цiй ситуацiї запитання.

— Станiславе Iвановичу, що з вами? Я так зрозумiла, ви претендуєте на хвору як хiрург? Ви будете оперувати?

— Нi, я не можу, — насилу вимовив Стас. — Ситуацiя неординарна.

— Зрозумiло, — вiдповiла Павловська. — Тодi я? Давайте, ми з Богданом Петровичем. I не треба хвилюватися. Я, загалом, не розумiю причин. Звичайний апендицит.

— Пацiєнтка не звичайна… — хитро буркнув Нагiрний.

— Так воно й на краще, — зрадiла шефиня. — Усе по блату зробимо. Може, i вдячнiсть колеги заслужимо. То я кажу нехай беруть…

Павловська взялася за дверi.

— Дiано Василiвно… — Стас ледве прокашлявся, аби видобути голос. — Дiано Василiвно, постарайтеся мене зрозумiти i не образитися. Я… не хочу, щоб хвору оперували ви.

У Нагiрного, що стояв поруч, впала щелепа.

— Як скажете… — остовпiла Павловська. — Хоча… не логiчно. Завiдую службою я, а не ви. I то нiколи не висловлювала подiбних побажань.

— Все правильно, — згодився Стас. — Але у даному випадкуя… завiдую цiєю пацiєнткою, якщо можна так сказати. Це моя подруга. Окрiм мене у неї нiкого немає, принаймнi тут. То ж вважайте, що я родич. Близький.

— Гаразд, — знизала плечима шефиня. — Тодi Богдан Петрович. I Гащака кличте. Я — додому. Удачi.

— Ти що, дурний? Зовсiм?! — накинувся на нього Богдан, щойно зачинилися дверi. — Що ти виробляєш? Нахрiна її образив? А хто має оперувати? Я?! Тепер i я не наважуся. Ти розумiєш, яку ситуацію створив? Будемо з обласної бригаду викликати. На звичайний апендицит. Нехай скажуть, що ми тут зовсiм дурнi. Так?!

— Не так, — твердо вимовив Стас. — Оперуй, не бери до голови. Звичайний апендицит. А у мене… Справдi були причини. Потiм з шефинею порозумiємося, не переживай. Все, вперед. Я дзвоню Гащаковi.

Стас вiдчував, що не мiг би чiтко сформулювати отих причин. Навiть сам для себе. Оленка була однiєю з небагатьох складових цього мiста, що прийняли його. Мiста, яке в основному не хотiло його приймати. Павловська була на тому, протилежному боцi. Досi вона не зробила йому нiчого поганого, проте її зв'язки з Мамчуром насторожували. Можливо, вона таки була у близьких стосунках з людиною, що посягнула на його особисте, з людиною, що не бажала приймати його у цьому мiстi i навiть намагалася знищити. Тому нехай краще не заходить до операцiйної.

Уже вдягнутий в операцiйну пiжаму, Стас провiв каталку до столу i допомiг Оленцi пересунутись.

Їй встигли зробили премедикацiю, i дiя наркотичних препаратiв уже сховала отой переляк в очах, який був пiвгодини тому. Рука ж була зовсiм холодною i слабкою.

— Не бiйся, усе буде гаразд.

— Ну, ти ж зi мною…

Загудiв наркозний апарат, розправляючи ємкостi. Брязкiт iнструментiв на столi. Скупi реплiки колег, доведених ним самим до цього неприродно напруженого стану. Якого типу сьогоднiшня операцiя?! На кiлька порядкiв гiрша, анiж остання у Вiнницi. Стас вiдвернувся до вiкна, вдивляючись у темряву. В операцiйнiй горiло яскраве свiтло, тому плями квiтiв

1 ... 63 64 65 ... 78
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мертві квіти», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мертві квіти"