Читати книгу - "Талановитий містер Ріплі"

записку: сюди приходив Вен Гоустон. Він сам написав повідомлення, близько десяти хвилин тому:

Прочекав на тебе півгодини. Невже ти ніколи не виходиш на прогулянку? Мене не пропустили нагору. Зателефонуй мені в «Гесслер».

Вен

А що, як Вен і Мардж знали одне одного, випадково зустрілися у вестибюлі й тепер разом чекають на нього «В Анджело»?

— Передайте, будь ласка, усім, хто буде питати про мене, що я покинув місто, — сказав він службовцю на рецепції.

— Va bene, signore.

Том вийшов до таксі, що вже чекало на нього.

— Попрошу вас зупинися біля «Американ Експресс», — сказав він водієві.

Таксист оминув ту вулицю, на якій заходився бар «В Анджело». Том розслабився і похвалив себе за винахідливість. Та найбільше він хвалив себе за острах залишатися у своїй квартирі, який спонукав його перебратися до готелю. Йому б нізащо не вдалося уникнути Мардж, якби він був у квартирі. Вона прочитала його адресу в газетах. Якби він спробував надурити її, як зробив це щойно, вона б будь-що увірвалася до його квартири, щоб чекати на Дікі там. Удача була на його боці!

В «Американ Експресс» для нього було три листи, один з яких від містера Ґрінліфа.

— Як у вас справи? — запитала молода італійка, простягаючи йому листи.

Вона теж читала газети, подумав Том. На її наївно-зацікавленому обличчі з’явилась легенька посмішка, і Том посміхнувся у відповідь.

— Усе добре, дякую. А у вас як справи?

Він уже йшов до виходу й раптом подумав про те, що не зможе використовувати римське відділення «Американ Експресс» як адресу Тома Ріплі. Три або чотири службовці знали його в обличчя. Поки що для Тома Ріплі він послуговувався неаполітанським відділенням, хоча ні разу не звертався з проханням переслати йому щось, бо й не очікував для себе жодної важливої кореспонденції, навіть чергового невдоволеного послання від містера Ґрінліфа. Коли вся ця метушня навколо Фредді трохи заспокоїться, він спокійнісінько зайде до неаполітанського відділення «Американ Експресс» і з паспортом Тома Ріплі забере всю свою не отриману пошту.

Він не міг використовувати римське відділення «Американ Експресс» як адресу Тома Ріплі, але мусив усюди носити Тома Ріплі з собою — його паспорт і одяг — на випадок таких непередбачуваних подій, як сьогоднішній дзвінок Мардж. Чорт забирай, вона була за крок від його номера. Доки поліція сумнівається у невинності Дікі, годі й думати про те, щоб покинути країну під його іменем. Адже, якщо йому раптом доведеться знову стати Томом Ріплі, у його паспорті не буде позначки про перетин італійського кордону. Якщо він хоче покинути Італію — і вирвати Дікі з лап поліції, — йому треба виїхати як Том Ріплі, за якийсь час повернутися під іменем Тома Ріплі, а тоді, коли поліція закриє цю справу, знову стати Дікі Ґрінліфом. То був єдиний вихід.

Такий план здавався легким і безпечним. Усе, що йому треба, — пережити без пригод наступні кілька днів.

19

Корабель повільно й розмірено наближався до гавані Палермо, обережно розсуваючи своїм білим носом шкірки апельсинів, солому та шматки поламаних кошиків з-під фруктів. Том почувався як той корабель. Він провів два дні в Неаполі, і за той час у газетах не з’явилося жодних цікавих відомостей про справу Майлза чи знайдений у Сан-Ремо човен. А може, поліція не завдавала собі клопоту шукати його в Неаполі й уже чекала в готелі в Палермо?

Утім, на пристані полісменів не було. Він шукав їх очима, але не побачив жодного. Він придбав кілька газет, узяв таксі й разом із валізами поїхав до готелю «Палма». У вестибюлі поліції теж не було. То був ошатний старий вестибюль з міцними мармуровими колонами й пальмами у великих горщиках.

Службовець повідомив йому номер зарезервованої кімнати й передав посильному ключі від неї. Тому відлягло від серця, він підійшов до відділу кореспонденції і сміливо запитав, чи, бува, немає повідомлень для синьйора Річарда Ґрінліфа. Службовець відповів, що немає.

Тепер він точно міг розслабитись. Це означало, що навіть Мардж не намагалася з ним зв’язатися, хоча він був упевнений, що вона зверталась до поліції, аби вивідати, куди він подівся. Ще на кораблі Том уявляв собі різні прикрі несподіванки: ніби Мардж випередила його та прилетіла до Палермо літаком або залишила йому в готелі повідомлення, що припливе наступним кораблем. Він навіть шукав її на кораблі, на якому сам вирушив з Неаполя.

А тепер йому здавалося, що після того випадку в Римі Мардж вирішила облишити свої спроби домогтися уваги Дікі. Може, вона нарешті докумекала, що Дікі уникав її і хотів бути тільки з Томом. Може, навіть її курячі мізки змогли дійти до такого висновку. Того вечора, сидячи в гарячій ванні й щедро намилюючи плечі, він роздумував, чи варто написати їй листа з підтвердженням її ймовірних здогадів. Листа має написати Том Ріплі, вирішив він. Давно вже час. Він напише, що увесь цей час намагався бути тактовним і не хотів повідомляти їй таке по телефону, коли вона була в Римі, та й узагалі, він думав, що вона вже давно все зрозуміла. Вони з Дікі були щасливі разом, і нічого тут не вдієш. Том почав нестримно хихикати і, щоб заспокоїтись, занурився