Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Світ Білого дракона, Аманді Хоуп"

Глава 63

Цікаво, де та вредна тітка, що минулого разу розпоряджалася у спальні принца? Її серед тих, що зустрічали, я не побачила.

Віддавши останні розпорядження, Його Високість у супроводі стражників віддалилися, а ми залишилися посеред двору в розгубленості.

Даремно я про тітку згадала, варто було тільки принцові зі свитою зникнути за поворотом, як вона з'явилася перед нашими ясними очима. Впізнала мене ця дама чи ні, не зрозуміло, але поводилася знову зарозуміло з ґрунтовною часткою снобізму.

- Пройдіть за мною! - наказним тоном заявила вона, глянувши на нас зверхньо.

Як їй це вдавалося - не зрозуміло, я росту не маленького, та й Ванька не підкачав. Тільки ми відчули себе поряд з нею дітьми нерозумними.

Вчити економку Його Високості манер я поки застеріглася, ще не зрозуміло в статусі кого я тут. Та й хвилювало зараз зовсім не це. Серце стискалося тривожно за принца. Чи повернеться він назад? Як би у в'язницю не загримів? Чи зможе спростувати всі чутки? І взагалі, що діється нині у «Датському королівстві»?

Ми з братиком мовчки пройшли за тіткою. Чому Асгард залишив брата при мені теж питання. Ванька ж вважається одним із його воїнів, міг би просто відправити до казарм, а він його визначив як гостя. Можливо, принц набагато передбачливіший, ніж мені здається. І приставив брата мене охороняти?

Щоб він там собі не думав, я була вдячна, компанія зараз дуже доречна. Сама б я розпереживалася вся, а поруч із брательником не так лячно.

Поселили нас у невеликих кімнатках, мабуть, для незначних гостей.Насамкінець я окинула гримзу, що не послухалася господаря, зневажливим поглядом. Даремно вона так погано з нами.

«Отримає тітка за таку самоврядність, коли Дракон повернеться» - зловтішилася злегка, коли за нею зачинилися двері.

Мені принесли невеликий тазик і глечик з водою, причому холодною, та скромною вечерею. Ось вам і гаряча ванна і вечеря з вином при свічках. Переодягнутися доставили скромне плаття, незрозумілого сірого відтінку. Мда… Не любить ця місцева фурія гостей.

Якось нашвидкуруч обмилася, повизгуючи від холоду. Натягла на себе непривабливу одежу, і зібралася вже простягтися під ковдрою, як зупинилася. Що це я поводжуся, як служниця? Час звикати до манер пані. Хоч ситуація і не дозволяє, треба відповідати.

Тому кинувши ганчірки гіркою посеред кімнати, подалася провідати брата, сподіваючись, що родич розвіє мою тугу. На місці мені не сиділося, не дивлячись на пізню годину.

Ванькина кімнатка нічим від моєї не відрізнялася, хіба що настрій у нього був радісніший. Він теж закінчив з вечерею і сидів на підвіконні, дивлячись у сад. Побачивши мене зрадів.

Щоправда, розглянувши одяг, насупившись, запитав:

- Що це на тобі?

- Економка, схоже, видала стареньке плаття прислуги, що завалялося в скрині.

- Ну і відьма вона, - погодився Ванька. – Як ти з нею уживатимешся – не уявляю.

- Ти в мені сумніваєшся? – усміхнулася зловісно.

- Впізнаю сестричку! - розреготався він. - Вона ще глибоко пошкодує, що так непривітно тебе зустріла.

- І не тільки цього разу, - додала я загадково, і швидко перевела розмову на іншу тему.- Спати зовсім не хочеться, незважаючи на втому, не можу розслабитися. Знати б, що діється з принцом.

- Упевнений, Його Високість себе образити не дасть, - відповів на це Іван і я з ним погодилася.

Дракон не з тих людей, які можуть так легко потрапити в халепу. Тільки спокійніше від цього не ставало.

- А що коли ми теж підемо до палацу, може, вдасться у вікно під глянути? З твоїми магічними здібностями – це не складно? - полестила трохи хлопчику, щоб швидше погодився.

- Ні, - мотнув головою він. – Там стражників стільки, що й пару метрів непоміченими не пройдемо та не пролетимо. Минулого разу розвідував обстановку, поки ти з принцами шашні крутила.

- Нічого я не крутила, - вдала, що образилася, але на нього я останнім часом ніяк не могла ображатися. Після всіх пригод братець ще ріднішим став, навіть не уявляю, як би я без нього з усім упоралася.

Він мав рацію, у палац краще нам не потикатися, чого доброго, можемо нашкодити Дракону.

- Вань, а давай проберемося до бібліотеки? – спала мені на думку шалена ідея. - Все одно я зараз не засну.

- Хочеш взяти книжечку на сон прийдешній почитати? – задумався братик і за мить прийняв правильне рішення. - Гаразд! Пішли ловити пригоди на твої дев'яносто.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍