Читати книгу - "Спадок з бонусом, Інна Земець"

Глава 22

 

Ох, добре, коли медсестричка така поруч! Лікувала відчайдушно, і як треба, спочатку, а потім і як люблю. Героєм бути добре, виявляється. Спочатку чесно пообіцяв їй бути чемним та приязним сусідом, та як під вечір майже голою побачив – всі думки про дружбу у фортку вилетіли зі свистом. З такою мотивацією одужаю швидко, а це зараз вкрай необхідно, бо хоч і довго в темряві блукав, а нарешті розвиднюється. «Умбру» з «Семисом» напряму зв’язали, тож вся інтрига, чи разом Марк та Ігнат гралися і гроші через неї виводили, чи лиш один з них. Хоча, то вже суто з впертості так кажу. Якби Ігнат замазаний був, то навіщо б мене шукав? Ні, то не його гріх. Маркова та фірма, через неї гроші на хобі витягував. Щодо шантажу теж все просто виявилось, бо ще раз в минуле Навроцького занурився і знайшов запис, що колись він працював на тому заводі, який нині до бетонного скелету роздягнутий. От тобі і відповідь про вибір місця. Коли я не погодився йому гроші для шантажиста віддати, призначив зустріч там де все знав. Звісно, в ту шпарину не сам лазив, бо і в лікарню ж когось підсилав, але лялкар тут один – сумнівів нема. Нащо взагалі всю історію з фото заварив теж не складна тригономертрична задачка, банально грошей хотів. Чи вже заборгував, чи надумав вкластися в клубний браслет потрібного кольору, то вже зайві деталі. Для переконливості ще й половину сам собі докинув. На перший погляд ніби і постраждала сторона, а нічого і не втратив – витрачай собі і чекай коли Яра борг поверне. Цікаво мені, чого одразу у неї так багато попросив. Може дійсно думав, що вона володіє такими ресурсами? Головне, що вже довести можна, як час від часу машини фірми на маршрути до клубу відправляв. Тепер, коли адреса сконалої клятої «Умбри» відома, то їх вже не приховати в купі інших поїздок, а зважаючи, що останній рейс буквально днями відбувся – Марк на гачку і вже не зіскочить. Лише братове вбивство напряму з ним зв’язати не вийшло. Мотив мені очевидний – дізнався Ігнат щось зайве про партнера, мені повідомлення скинув, та не встиг головне сказати – Марк спритнішим виявився. Так, мушу визнати - за смерть брата по закону не відповість. Як не крути, а це вже закрита справа та і під Марка в цьому питанні досі не підкопатися. Одних мотиву та можливості замало. Та і за решту ігрищ вихопить скільки треба. Принаймні, я на це дуже сподіваюся.

В голові все в схему склав, лиш Ярославі було складно все викласти. Та вона не дурна, сама вже все зрозуміла, але деякі деталі поки приховав, хай слідство спочатку саме шлях знайде, а потім підкину всім трохи інформації. А зараз найрозумніше для нас – перечекати ці бурхливі часи. Можна і тут, та є в мене непереборне бажання відправити Яру подалі, краще б за кордон і не абикуди, а до того, кому беззастережно довіряю, бо найціннішим ризикую. З другом побалакав, запрошення від нього отримав, тепер лиш її намовити і переконати. Звісно, разом з нею виїхати не зможу, тому розмова буде складна – відклав її до вечора. А поки про Богуслава згадав. Скоро тут ще веселіше стане і правовий безлад почнеться в конторі. А як інакше? Марка присадять, конкуренти стрепенуться. По хорошому б домовитись  із Браницьким. Як хотів собі братів бізнес, то хай тепер вигадує, як оформити співпрацю і пережити ці часи. І справу цю він добре знає і дійсно, потім Ярі то комусь продати треба буде. Розм’як від думок про майбутнє – обох нас там бачив. Та лише спочатку, потім і втрьох і вчотирьох. Звісно, міг би довго рахувати – і не спиниш, та щоб мрії реальністю стали, треба часу зараз не гаяти.

Домовився з Богуславом про зустріч за кілька годин, а Ярославі сказав що в офіс потрібно. Майже правда, бо спочатку туди заїхати і планував. Цей раз домовились на нейтральній території побачитись. Обрали місце, наче на побачення зібрались, цей раз в заміському ресторані побалакаємо. Справ у мене багато не було, тому лиш на годину до себе на роботу заскочив і поїхав до Браницького, лиш Ярі дорогою зателефонував і попередив, що за кілька годин вже повернусь. Наче і не запізнювався, а вирішив зрізати кілька кілометрів через селища. Вже майже і дістався місця призначення, як запримітив автівку, що занадто довго у дзеркалі заднього вигляду виднілася. Трохи прискорився і приглядатись почав, чи то параноя у мене, чи справді «хвіст» виріс. Обидві здогадки і вірні і хибні, як подалі від будинків за селище проїхали, джип різко прискорився і наздогнав. Спробував відірватись, та з-за рогу назустріч ще один виїхав і дорогу перекрив. Ніяких грунтовок обабіч не було, а прослизнути обочиною не війшло, той джип що позаду був, тепер зі мною порівнявся і різко зіштовхнув мене з асфальту. Швидкість невелика була, та авто не втримав – полетів так, аж на дах приземлився. Поки від паску звільнявся і в бардачок поліз, мене вже за шкибари з салону витягнули. Сам Ярі божився, що вже оклигав, а досі неповороткий був, тому коли в чотири руки висмикнули і по голові стукнули - світло і згасло.

 

Оклигав на задньому сидінні із зав’язаними очима. Спробував покрутитись – вдруге по голові дістав, лише встиг зрозуміти, що зв’язаний. Лайно Браницький, а я дурко. Повівся на обіцянку його, що сам приїде як цивілізована людина. Судячи з того, що мене мов копченого окуня зверху донизу пов’язали, хоче переговорів у стилі олд-фешн, як вже давно не заведено. Пізно себе лаяти, та чим ще зайнятись? Поки везли, сам собі пригадав і як Марк в дурні неодноразово пошив, хоч інтуїція і кричала, що не варто йому довіряти. З Богуславом ще принизливіше – повівся на чесне слово людини, яка з погроз почала. Вже і звинувачень по саму маківку і вирок собі виніс, аж раптом машина гальмувати почала. Мене як новорічну ялинку кудись понесли і на холодну підлогу негостинно прилаштували. Може потім і замерзну, а поки ребрам і голові та прохолода за компрес приємний стали. Та довго не кайфував, почув, як повертєються до мене невідомо хто. Не знімаючи з очей липкої стрічки усадили на стілець, старі зашморги не зняли, нових поверх накидали, щоб міцно у сидячому положенні закріпити. Цей раз як в клубі не пощастить – стілець металічний, як і наручники, якими додатково зафіксували. Нарешті, кімнатою поплив аромат дорого парфуму, мабуть господар цієї вечірки до нас приєднався.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍