Читати книгу - "Згадай, Мері Горн"

- То ти знав що я не сплю?

Той посміхнувся.

- Схоже в мене виходить краще вдавати.

Я не стрималася і штовхнула його ногою. Катя з іншої сторони почала більш зручно вмощуватися. Чорт, не вистачало ще її розбудити. 

- Котра година? - спитала я згадавши про школу Дениса та універ Каті.

Макс глянув на телефон кортрий був з моєї сторони. Я посміхнулася та взяла його передаючи йому. Пригадала, як ми випадково їх були переплутали і на обличчі зявилася посмішка.

- Що? - спитав він вмикаючи його.

Я ледь помітно знизила плече. Мовляв, нічого. Макс розблокував телефон та посміхнувся.

- Чудово. Батько написав, що їх і сьогодні не буде цілий день. 

Я різко піднялася.

- Чому?

- Вночі був сильний вітер. Дерева по дорогах попадали, а іще він напевно хоче побути зі своєю дружиною. 

Макс відставив телефон і поставив руку назад під мене. Він опустив свою голову та потягнув ковдру вгору.

- Що? Лягай і спи, - сказав він мені.

Я ж повільно опустилася назад на його плече і за декілька хвилин знову заснула.