Читати книгу - "Мій бос тиран, Елісса Фенікс"

Глава 22: Неочікувані гості

 

Аліна сиділа на ліжку, дивлячись, як Дмитро стояв на порозі, а його обличчя було виразом повного здивування. Вона ще не зовсім зрозуміла, що сталося, але з кожною секундою, коли її очі знову звернулися до батьків, її внутрішнє відчуття змінилося. Вона почала збирати думки, що відбулося, і зрозуміла — це були її батьки.

«День народження», — раптом подумала вона.

Вона зібралася з силами і встала з ліжка, бистро вдягнула плаття. Відчуття легкого страху та хвилювання охопили її, коли вона наближалася до дверей. Вона відчула, як на серці з’явилося тремтіння. Батьки… вони були тут, і це ставало неочікуваним поворотом подій.

Аліна звернула увагу на їхні обличчя, на їхні емоції. Вони посміхалися, але щось у їхніх очах змусило її відчути дискомфорт. Її батьки, які завжди підтримували її, здавалися настільки не в темі того, що відбувалося з Дмитром і не розуміли його присутності в її житті. Їхнє прибуття було як палець, який втиснувся в найболючішу точку її внутрішнього світу.

Аліна швидко зрозуміла, що їй потрібно було діяти. Вона повинна була щось сказати, щоб уникнути більшого сорому для Дмитра, тому що, якщо все продовжить йти в тому ж напрямку, ситуація може вийти з-під контролю.

Вона вийшла з кімнати і пройшла до Дмитра, який стояв, явно розгублений, не знаючи, як реагувати на несподіваних гостей. Його погляд говорив сам за себе — він був збентежений і, мабуть, незрозуміло, чому це все відбувається саме зараз.

"Дмитро..." — Аліна зробила крок вперед, намагаючись заспокоїти його поглядом. "Це мої батьки. Вони приїхали на день народження. Я не очікувала, що все це так вийде..."

Вона зробила паузу, її серце билося швидше, і вона знала, що їхні стосунки з Дмитром тільки почали набирати обертів, і що таке несподіване переривання може бути занадто сильним ударом для обох. Аліна подивилася на батьків, потім на Дмитра і зрозуміла, що зараз потрібно прийняти рішення. Вона не могла дозволити, щоб це вийшло з-під контролю.

Аліна підходила до батьків із таким виразом обличчя, який спробував приховати всі її внутрішні переживання. Вона глибоко вдихнула і усміхнулася:

"Мамо, тато, це Дмитро. Він… мій начальник. Вибачте, що ми не зустріли вас раніше."

Її батьки, не зовсім зрозумівши контекст ситуації, ще більше розслабилися, виглядали радісно і дружелюбно. Вони навіть не уявляли, наскільки все змінилося, і що їхня поява перетворила цей день на суцільне випробування для Аліни та Дмитра.

Але вона знала: її батьки все одно вимагатимуть пояснень, і їй потрібно було діяти швидко, аби зберегти ситуацію під контролем.

"Може, все-таки вип’ємо каву і відсвяткуємо день народження, донечко?" — запитала її мати, дивлячись на Дмитра з усмішкою.

Аліна дивилася на них, усвідомлюючи, що їй треба було швидше змінювати атмосферу, щоб уникнути будь-яких непорозумінь. Вона зробила крок назад, повернувшись до Дмитра.

"Ми можемо, звісно, провести час разом. І насправді, вибач, що я не сказала тобі раніше про своїх батьків. Я просто не думала, що вони приїдуть так рано," — її голос був спокійним, але серце все ще билося швидше. Вона зробила крок до нього, торкнулася його руки і знову подивилася на батьків, щоб не втратити контролю.

Дмитро на неї поглянув, розуміючи, що не було сенсу бути надто агресивним чи дистанційованим. Він кивнув і зробив крок до батьків.

"Звісно, давайте разом провести час," — сказав він, намагаючись зберегти спокій, але в його очах було видно, що він вже починав відчувати дискомфорт. Аліна знала, що це тільки початок нового етапу в їхніх стосунках, і що їй потрібно бути обережною з кожним своїм кроком.

Їхня взаємодія з батьками мала свої непередбачувані повороти, але Аліна була готова пройти цей шлях разом з Дмитром.

Дмитро стояв у кімнаті, слухаючи, як батьки Аліни радісно вітають її з Днем народження. Він не міг позбутися почуття незручності, яке охопило його, коли він стояв там, не знаючи, що сказати, не знаючи, як правильно поводитись. Він не очікував таких гостей — він навіть не знав, що в Аліни сьогодні був день народження. Йому це здавалось чимось недоречним, як-то неприємною несподіванкою, хоча він розумів, що сам винен у тому, що не помітив цих деталей раніше. Він потрапив у ситуацію, де навіть не знав, як реагувати на привітання батьків і що робити далі.

«День народження… чорт, я ж навіть не підготував нічого…» — думав він, спостерігаючи, як Аліна стоїть перед ними з усмішкою на обличчі, намагаючись контролювати всі емоції. Вона виглядала розслабленою, наче її присутність з батьками була природною. Дмитро ж відчував, як його настрій змінюється від внутрішнього дискомфорту до справжньої невизначеності.

Він відчував себе ніби втрапив у пастку — ніяких попереджень, ніякої підготовки. Якби він знав, що це її день, можливо, він змінив би свої плани, привітав її, підготував хоча б щось символічне. Але тут і зараз він був просто загублений.

Він подивився на Аліниних батьків, на їхні щасливі обличчя, і зрозумів, що вони нічого не підозрюють. Вони сприймали його як частину її життя, як того, хто просто прийшов, щоб зробити їхню дочку щасливою. Дмитро відчував, що це надзвичайно важливий момент, і, можливо, він був єдиним, хто розумів, як все виглядає ззовні.

«Я не знаю, як бути з цією ситуацією…» — думав він. «Але вона і її батьки, мабуть, не бачили жодної проблеми. Вона навіть виглядає спокійною, але чому я відчуваю, що щось пішло не так?» — запитував він сам себе, поки розглядав Алінину усмішку, яка могла бути просто зовнішньою маскою, приховуючи її власне відчуття невизначеності. Вона справді була красивою, і він не міг не помітити, як її вигляд розсіював всю напругу.

Але потім, коли його погляд випадково зустрів її очі, він зрозумів, що вона, мабуть, теж відчуває те саме. Щось важливе змінилося між ними за останні кілька днів, і він тепер був свідомий цього, як і того, що вона могла б бути трохи незручною через присутність батьків. І ще більше це підсилювала її усмішка, яка, хоч і була ніжною, все ж таки видавала хвилювання за нею.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍