Читати книгу - "Мій бос тиран, Елісса Фенікс"

Він зробив кілька кроків вперед, намагаючись зберегти спокій. Знову глянув на батьків Аліни. Він не міг збрехати собі: він не знав, як поводитись у такій ситуації, і це його нервувало.

"Доброго дня", — сказав Дмитро, подаючи руку її батькові, хоча це все йому видавалося дещо штучним. «Це складно. Якби я тільки знав, що це її день… Я міг би підготувати щось більш, ніж просто присутність», — розмірковував він, хвилюючись через ці дрібниці, які насправді не мали б викликати занепокоєння. Але його внутрішня неприязнь до того, що відбувалося, не давала йому спокою.

Аліна помітила його невпевненість, і, поки її батьки не звертали на це увагу, вона підійшла до нього і прошепотіла на вухо: "Не переживай, все буде добре. Вони просто хочуть зробити цей день особливим для мене".

Дмитро на секунду зустрів її погляд і відчув, як його серце трохи заспокоїлося. Вона була права. Її батьки тут, щоб привітати її, а все, що потрібно — це бути собою, не намагатися нічого приховати. Але внутрішній дискомфорт все ще залишався.

Він відчував, що ця ситуація змусила його зрозуміти ще одну важливу річ: стосунки з Аліною, які тільки починали розвиватися, тепер ставали набагато складнішими, і не все в них буде так просто. Зараз вони мали пройти через ще один етап, і, здається, батьки, які з’явилися знову, ставали тим бар’єром, який викликав у ньому сумніви.

Але він не міг дати цьому контролювати свої почуття. Дмитро був рішучим і знав: час і ситуація самі все розставлять на свої місця. А поки що він просто мусив навчитися рухатися вперед, попри всі незручні моменти, що виникли.

Після короткої паузи, коли всі вітали Аліну і обмінювалися вітаннями, атмосфера почала ставати менш напруженою. Однак, Дмитро відчував, як напруга все ж таки зберігається. Він не був готовий до цього непередбачуваного візиту, і тепер його думки постійно поверталися до того, що йому треба знайти спільну мову з батьками Аліни, особливо з її батьком. Він відчував, що це важливо, якщо вони хочуть, щоб їхні стосунки з Аліною розвивалися далі.

Батько Аліни, Микола, здавався людиною, яка не любить залишати нічого без відповіді. Він був вражаюче уважним і дещо пильним, і Дмитро помітив, як той його оцінював. Це не було ворожнечею, але Микола явно бажав зрозуміти, хто той чоловік, який зараз знаходиться поруч з його дочкою.

Після обіду, коли атмосфера дещо розслабилася, батько Аліни запросив Дмитра на розмову в іншу кімнату, де вони могли посидіти наодинці. Він сидів у кріслі, склавши руки на грудях, і поглядав на Дмитра з легкою, але твердо вираженою увагою.

"Дмитре, я знаю, що для тебе це може бути незручно", — почав Микола, його голос був м'яким, але чітким, "але я хочу зрозуміти, чому ти так швидко взявся за мою дочку. Як ти плануєш їй допомогти в житті? Чи готовий ти дійсно взяти на себе відповідальність за її щастя?"

Дмитро відчув, як серце пропускає удар, але не розгубився. В ньому не було жодної готовності до оборони чи відмовок. Він не збирався уникати цього питання.

"Я не думаю, що є відповідь на це питання, яка була б однозначною, — відповів він, сидячи прямо. — Я просто знаю, що Аліна важлива для мене. І я готовий зробити все, щоб бути з нею, щоб ми разом могли будувати наше майбутнє".

Микола задумався на хвилину, вивчаючи кожне слово Дмитра. Було видно, що він не шукав легких відповідей. Втім, після короткої паузи, він посміхнувся.

"Ти знаєш, Дмитре, я завжди казав своїм дочкам, що в житті немає місця для дурних ігор. Якщо ти серйозний, то не бійся діяти відповідно. Я довіряю Аліниному вибору, але знаю, що за таким вибором стоїть не тільки бажання, а й спільна відповідальність".

Дмитро відчув, як ці слова проникли глибше, ніж він очікував. Микола не вказував йому, що робити, але з його слів можна було зрозуміти, що він поважає серйозність його намірів.

"Я ціную твою довіру, — сказав Дмитро, — і я поважаю твої принципи. Але я хочу, щоб ти знав: я готовий працювати на це. Це важливо не тільки для мене, але й для нас обох".

Микола, посміхаючись, трохи змінив позу, зробивши паузу, перш ніж відповісти.

"Добре. Тоді будемо спостерігати за вами. Але май на увазі: це не проста гра. І не дозволю, щоб моя дочка потрапила в ситуацію, яка могла б її зламати".

Дмитро кивнув, відчуваючи на собі погляд Миколи, який тепер був більш схвальний.

Через деякий час, коли розмова нарешті завершилася, Дмитро повернувся до Аліни та її батьків. Всі сіли за стіл, і хоча атмосфера залишалася відносно спокійною, Дмитро не міг не відчути: він тільки що пройшов невеликий тест. І цей тест не був для нього легким.

Згодом Микола з дружиною, Марією, вирушили додому, і атмосфера в квартирі стала набагато розслабленішою. Батьки поїхали, а Аліна і Дмитро залишилися наодинці, усвідомлюючи, що день завершився, але залишилося багато не сказаних слів і відчуттів.

Аліна, хоч і здавалася спокійною, була явно вдячна, що Дмитро зміг справитися з її батьком. Вона подивилася на нього з усмішкою, і це була усмішка, в якій вона визнавала, що він зробив важливий крок.

"Дякую, що пройшов через це, — сказала вона, коли двері за батьками закрилися. — Ти не знаєш, як це важливо для мене".

Дмитро, почувши ці слова, відчув себе трішки легше, хоча він знав, що це лише початок їхнього спільного шляху, і багато випробувань ще попереду.

"Я зроблю все, щоб тобі було добре, Аліно. І якщо це означає пройти через всі випробування разом, то я готовий".

Вони залишилися разом, розуміючи, що зараз для них важливо не тільки те, що сталося, а й те, що ще попереду.

Наступного дня Дмитро, як обіцяв, організував для Аліни ще один сюрприз. Він вирішив зробити її день особливим, даруючи їй не лише квіти, а й щось таке, що символізувало їхні стосунки — те, що вона могла б носити з собою завжди. Він замовив золоту підвіску з кулоном у вигляді янгола, знак охорони та турботи. Це була ніжна, елегантна прикраса, яка не виглядала надто зухвало, але водночас була досить значущою. Для Дмитра цей подарунок мав глибший сенс, ніж просто матеріальний жест — він хотів, щоб Аліна завжди пам'ятала, як важлива вона для нього.