Читати книгу - "Томек у країні кенгуру"

мабуть, не ходить до школи?

— Не турбуйся, Саллі. Я цей спосіб обов’язково випробую, — заспокоїв її Томек. — На жаль, навіть звіролови повинні вчитися. Коли закінчаться лови, тато відвезе мене до Англії, де я продовжу навчання. В експедиціях братиму участь тільки під час канікул.

— А я вдала, що всі шкільні клопоти тебе вже не стосуються…

— Саме звіролов повинен володіти великими знаннями, причому в багатьох галузях. Адже неможливо мандрувати по різних країнах, не знаючи географії, ані ловити тварин, не вміючи відрізнити слона від мавпи.

— Це правда. Я смішна, що іноді так розмірковую, — засміялась Саллі. — І куди ж ти збираєшся поїхати під час наступних канікул?

— Пан Смуга запросив мене до Африки. Не знаю тільки, чи можна буде організувати цю експедицію вже в наступному році.

— І ти візьмеш із собою Динго?

— Так, не можу ж я розлучитися з другом.

— Чудово! Отже, ти писатимеш мені з Африки.

— Ну звичайно, — пообіцяв Томек.

У цю хвилину до кімнати ввійшов пан Аллан із тацею, на якій стояли тарілки з гарячою їжею.

— Як це добре, любий таточку, що ви подумали про нас, — радісно зустріла його Саллі. — Томмі, напевно, голодний, а я могла б зараз проковтнути цілого кенгуру! Що ти приніс нам смачненького?

— Самі ласощі, донечко: бульйон із м’яса молодих папуг, баранина в соусі з картоплею, пудинг і компот із персиків, — відповів Аллан, ставлячи тацю на столик біля ліжка.

— Ого, та це справжній бенкет! — вигукнув Томек, з охотою присуваючись до столу. — У таборі я відвик від домашніх обідів. Цікаво, чи смачний бульйон із папуг? Я не знав, що ці птахи їстівні.

— М’ясо папуг їдять, мабуть, рідко, але бульйон із них дуже поживний і смачний, — відповів Аллан. — Я особисто з задоволенням відмовився б від цієї смачної страви, якби ці гидкі птахи назавжди зникли звідси!

— Як ви можете називати гидкими птахами гарних і розумних папуг? — обурився Томек, згадавши яскравого какаду, який говорив.

— Поживи, як ми, поруч із ними, і ти скоро перестанеш захоплюватися ними. Важко врятувати від них зерно в полі. Вони, як мавпи, завжди більше знищують, ніж з’їдають. Крім того, деякі їх види, наприклад какаду, відзначаються дивною здатністю нищити будь-які предмети. Чи знаєш ти, що вони здатні перегризти товсті дошки, тонку бляху, розбивають скло й намагаються навіть робити отвори в мурі?

— Ніколи б у це не повірив, — здивувався Томек. — Це ж треба таке! А я хотів упіймати собі какаду, що говорить!

— Повинен сказати, що в клітці какаду такі сумирні, як жоден з інших видів папуг. Їх легко приручити, й вони швидко звикають до своїх господарів. Крім того, вони надзвичайно кмітливі. Їх дуже легко навчити говорити й навіть демонструвати різні витівки. Але ви тільки випустіть какаду з клітки й побачите, що з цього вийде!

— Певне, тому я не помітив оброблених полів біля ферми, — висловив здогад Томек. — Звідки ж тоді у вас овочі?

— Вівчарям тут не вигідно вирощувати городину, — відповів Аллан. — Легше привозити овочі навіть здалеку, ніж утримувати дорогого робітника.

— Тепер я згадав, що пан Бентлі розповідав нам про це. Якщо папуги такі зажерливі, як ви кажете, то треба дякувати природі, що вони харчуються лише рослинністю та овочами. Бо інакше, що було б із вашими вівцями?

— Розмірковування твої слушні лише частково, — сказав Аллан. — Правда, папуги харчуються в основному насінням і овочами, але деякі їх види, особливо ті, що поширені в Новій Зеландії — маорі[63], називають їх зелено-брунатна кага[64] й оливково-зелена кеа[65], — їдять усе, що попадеться. Вони хапають навіть великих тварин, а в разі голоду не нехтують і падлом. Особливо кеа користуються поганою репутацією. Якось помітили, що на гірських пасовищах хтось важко ранив овець. Через рани на спині, завбільшки з долоню, тварини нерідко гинули. Уяви собі, яке велике було здивування вівчарів, коли внаслідок спостережень пастухів виявилось, що цих ран вівцям завдали папуги кеа. Це свідчить про те, як легко папуги можуть пристосовуватися до нових умов життя. Спочатку кеа були рослиноїдними птахами й ніколи не нападали на ссавців, хоча б тому, що останніх у Новій Зеландії не було. Після того, як на острови завезли овець, кеа обернулись на типових м’ясоїдних хижаків.

Аллан ладен був говорити на цю тему ще довго, але його покликала дружина:

— Мій любий, пан боцман Новицький проголосив тост за здоров’я господарів, а ти розповідаєш тут про папуг, — сказала вона, підморгуючи дочці, яка також знала про неприязнь батька до яскравих пернатих мешканців Австралії.

Саллі весело розсміялася й вигукнула:

— Томмі не знає, що кенгуру й папуги не дають нашому татові спати! Йди, йди вже, тату, до гостей. Я розповім Томмі, як спритно тубільці полюють на папуг за допомогою бумерангів.

Аллан із дружиною пішли до їдальні. Діти знову повернулись до теми розмови, яка їх цікавила. Час швидко минав. Мисливці повернулися до табору лише пізно ввечері.

Протягом наступних двох днів Томек іще двічі відвідав Саллі, яка його так полюбила, що, коли настав час прощатися, гірко розплакалась. Томек також був схвильований, але оскільки він був витриманим хлопцем, то зумів опанувати себе. Він навіть утішив Саллі, пообіцявши писати їй з дороги.

XIX
ЗОЛОТОШУКАЧІ ТА БУШРЕЙНДЖЕРИ[66]

По закінченні полювання на сірих кенгуру Бентлі повів експедицію на південний схід до гірського пасма, біля підніжжя якого простяглася широка