Читати книгу - "«І бачив я звірину...», Віктор Васильович Савченко"

починалася з Біблії, з формування духовної свідомості, а навчителями були священики, то в більшовицькій імперії — з марксизму, а навчителями були комісари, здебільшого неграмотні, котрі й марксизму не знали. «Інтелігенція — гівно!» — казав Володимир Ульянов.

Коректне чи некоректне порівняння двох Володимирів?

Принаймні, ніхто не заперечить, що правління обох припадають на великий духовний злам цілого народу. Хрещення Русі не всі і не одразу сприйняли. Воно було пов’язане з тиском і принесло багато страждань у землю руську. Правління другого також почалося з духовного зламу цілого народу. У що воно обійшлося кожному сучасникові більшовицької імперії немає потреби нагадувати.

Церковне навчання починається із звернення до Бога та згадки про його справедливість і всемогутність. Навчання в СРСР завжди починалося з цитат класиків марксизму-ленінізму. І не мало значення, який предмет викладали: історію чи теоретичну фізику. Не виходило в світ жодної наукової книги, не захищалося жодної дисертації, де б у вступі не цитувалися слова когось із «жерців». Тобто нова «релігія» по суті мавпувала засоби справжньої духовної віри.

Якщо в релігії Бога апостолів канонізують посмертно, то в релігії Маркса — вже за життя. Якщо лики святих зображували у храмах та церковних книгах, то лики марксистів — на велелюдних демонстраціях, часом на таких великих портретах, що їх везли спеціальні платформи.

«Помер же Володимир, князь великий, на селі Берестовім, і потаїли смерть його, бо Святополк був у Києві. І вночі ж, розібравши межи покоями поміст і в ковер загорнувши, вірьовками опустили його на землю. І поклавши його на сани, одвезли його, і поставили його у святій Богородиці —в церкві, що він сам був спорудив.»

Історики тлумачать факт приховання смерті Володимира інтересами Святополка, котрому потрібно було виграти день-два аби влаштувати захоплення престолу. Але бояри, супротивники Святополка і прибічники Бориса вивезли тіло Володимира, і всі кияни довідалися про його кончину.

Тотожна ситуація виникла також і після смерті Леніна. А тільки тут ішлося не про престол, даний родові княжому споконвіку, а про лідерство в новоутвореній імперії.

6. Якщо Володимира-хрестителя поховали в церкві, то Володимира анти-хрестителя — в піраміді (мавзолеї), що її архітектор Щусєв спорудив як аналог сатанинського вівтаря у малоазійському Пергамі. Це на нього Христос вказав св. Ів. Богослову:

«А до Ангола Церкви в Пергамі напиши:

«…13 я знаю діла твої і щ о де ти живеш, там престол сатани.»

Хто був ініціатором спорудження саме такого вівтаря? Мабуть, та ж сама сила, котра планувала не просто вбити царську сім’ю, а вбити ритуально, а саме: жертви мусили були стояти і стікати кров’ю від безлічі уколів. Але цьому щось завадило і Романових просто розстріляли. Напевне, ця ж сама сила вибрала й місце жертвопринесення — будинок купця Іпатієва в Єкатеринбурзі. Ті, хто планував убивства, якимось чином пов’язували церкву, де коронувався Микола ІІ і будинок купця. І те й те носять ім’я Іпатія.

Навіщо?

Яким прихованим смислом це було продиктовано?

Ця ж сама сила, яка намагалася перетворити на молекули останки помазаника божого з допомогою сірчаної кислоти, аби й сліду від його плоті не зосталося, відкрила в Москві спеціальну лабораторію з бальзамування, запозичивши цей метод в єгиптян. З Москви пішли мумії в Болгарію (Димитров), В’єтнам (Хо Ші Мін) і т.д. Почав бальзамувати трупи також комуністичний Китай (Мао Цзедун).

Ті, за чиїм наказом споруджували мавзолей, бачили в ньому символ необмеженої влади, який би концентрував у собі велетенську енергію як матеріальної звірини, так і потойбічних сатанинських сил.

Тіло Леніна, хоч і позбавлене душі, проте містить у собі енергетичну субстанцію; вона по суті є пуповиною, що пов’язує звірину з потойбічним воїнством змія. Та енергетична субстанція спроможна «оживати», збуджувати, пронизувати матеріальні тіла і звучати ленінським голосом через медіумів. Так, чаклун Ю.Лонго, увійшовши в транс на Красній площі, «вещал» голосом вождя світового пролетаріату.

Про те, які містичні ритуали відбуваються навколо мавзолею, відомо лише одиницям.

Чому усічену особливим чином піраміду — московський мавзолей спорудили саме на Красній площі? Причини дві. Перша — видима: це — місце поряд з цитаделлю державності Кремлем. Друга — невидима: Красна площа — лобне місце великої імперії, на якому, крім оголошення різних указів, у 16–18 ст. ст. відбувалися привселюдні, часто масові, страти. По суті то були жертвопринесення, про які знали всі в імперії і в світі. Кожен камінчик, кожен дециметр простору того місця просякнуті стражданнями. Крім тисяч замордованих, там було страчено також Омеляна Пугачова та Степана Разіна. Причому Разіна — в особливо жорстокий спосіб — його було четвертовано. До речі, обоє вони були родом із тієї ж самої станиці Зимовіївської на Дону і походили із запорозьких козаків.

Так само, як святі, намолені ікони еманують душевний спокій, добрі почуття, так і Красна площа, надто те місце, де споруджували помости для тортур і страт (саме там тепер стоїть вівтар звірини), еманують відчай і жах. Кращого місця для побудови такого роду вівтаря годі знайти. Тому й тягнуться сюди всі, хто потребує підживити себе чужими стражданнями.

7. Та повернемося знову до символу людської особистості — імені. Ще наші далекі предки знали про зв’язок імені з характером і подальшою долею людини, хоч і не могли пояснити того. Такий матеріал накопичувався упродовж багатьох віків; відсіювалося випадкове і залишалися тільки ті прикмети, що поєднували осіб під тим самим найменням. Власне, це була статистика. Природно, найкоректнішими виявилися дослідження найпоширеніших імен.

Ім’я Володимир поміж православного люду було і є одним з найпоширеніших. Ним називають десь кожного десятого-дванадцятого новонародженого хлопчика.

«Могутнє, величне, гучне ім’я, — так пишуть дослідники. — Власник його — людина рішуча, котра не боїться ризикувати, здатна на несподівані, часом шокуючі вчинки. Навіть якщо його дії можуть призвести до краху, він схильний втрутитися в хід подій, сподіваючись на щасливий випадок. Точний розрахунок можливих наслідків та варіантів для нього не властивий. Часом його виручає сильно розвинена