Читати книгу - "Забути, щоб згадати, Ольга Обська"

Розділ 32. Улюбленець шеф-кухаря

Олена йшла коридором у бік північної веранди. Вирішила пообідати в компанії королівської сім'ї. Залишатися в кімнаті не було сенсу. Як підказувала інтуїція, одній їй поїсти все одно не дадуть, обов'язково знайдеться охочий розділити трапезу. Якщо не Найт, то Руаль, не він, так Маріелла. А Олена вже встигла втомитися від приватних розмов. Остання розмова і так залишила у неї стійке відчуття, що її ошукали.

Після спілкування з Найтом вона добру годину обмірковувала його слова про «синхронізацію світів». Що могла означати ця оповита туманом фраза? Що і там і тут якісь події мають відбуватися одночасно? Але навіщо це потрібно і головне, як цьому міг посприяти принц? Придумати щось правдоподібне не вдалося. Стало зрозуміло, що Найт лукавив. Виходить, він вирішив вести нечесну гру? Нічого. Олена помститься за першої ж можливості. І така можливість з’явилася досить швидко.

За обідом Його Пресвітлість поцікавився самопочуттям гості. Олена не стала вдаватися в деталі, й запевнила, що зі здоров'ям все гаразд.

— Чудово, — зрадів Северин. — І оскільки нова стратегія лікаря полягає в лікуванні вас розвагами, прошу Осяяного Найта після обіду познайомити вас з його колекцією. Адже ви ще так і не мали нагоди на неї подивитися?

Олена кинула погляд на принца. Його обличчя, як завжди, нічого не виражало, але вона вже навчилася зчитувати миттєві проблиски емоцій, що проносяться у срібних очах. Ідеєю батька Найт явно незадоволений. Ось вона можливість солодкої помсти.

— Я була б дуже вдячна Осяяному Найту за честь ознайомитися з його колекцією, — чемно кивнула Олена.

— Тату... ой, тобто Ваша Пресвітлосте, — втрутилася Маріелла. — Я хотіла запросити Фею Елен подивитися репетицію вогняного шоу, яке ми готуємо з Фейлінами.

Принцеса, виявляється, мала на Наставницю свої плани і теж не була в захваті від ідеї батька.

— Це, на мою думку, в сто разів цікавіше, ніж розглядати різний мотлох.

Маріелла назвала колекцію Найта мотлохом? Ні, після цього Олена вже точно була не в змозі встояти перед спокусою побачити, що таке збирає принц.

— Фейліно, — випередила вона Северина, який уже збирався зробити дочці зауваження. — Я дуже вдячна за ваше запрошення. Але думаю, що буду більше вражена, якщо побачу шоу на святі. Вже відрепетируване та виконане бездоганно.

Маріелла не наважилася суперечити одночасно і батькові, і Наставниці, тому змирилася. А Олена, кинувши в бік Найта зловтішну усмішку, несподівано виявила, що в неї прокинувся апетит, якого не було вже другу добу. Вона спритно розправилася з салатом та креветками, і від десерту не відмовилася.

— Даремно ви метали в мій бік тріумфальні погляди, — сказав Найт, коли вийшов з веранди слідом за Оленою. — Повірте, ви не знайдете нічого цікавого для себе серед предметів моєї колекції.

— Ваш батько впевнений у протилежному.

— Це тому, що він знає про вас набагато менше, ніж я, — посміхнувся Найт.

— Що цікаво, про вас він теж багато чого не знає, — парирувала Олена.

— То ви впевнені, що хочете спуститися в темний сирий підвал, щоб побачити те, що вже бачили сто разів?

— Упевнена.

Олена чомусь розраховувала, що колекція Найта зберігається в його апартаментах, і новина, що доведеться спускатися до підвалу, її не дуже порадувала. Виду, звичайно, не подала, але спогади про минулий досвід перебування в подібному місці в компанії принца, ентузіазм помітно зменшили.

— Ну добре, — знизав плечима Найт, — якщо ви наполягаєте. Тоді йдіть коридором ліворуч, потім побачите праворуч арочний прохід, поверніть туди і йдіть до кінця. Там будуть сходи. Починайте спускатися, а я вас наздожену. Мені треба заскочити до себе за ліхтариком.

Отримавши інструкції, Олена рішуче попрямувала у вказаному напрямку і за кілька хвилин опинилася біля сходів, що ведуть вниз. Вигляд у сходів був такий же доглянутий і розкішний, як і у всього, що зустрічалося в Палаці. Встелені м'якою килимовою доріжкою, з кованим візерунчастим поручнем, вони ні в яке порівняння не йшли з дерев'яною гнилою розвалюхою, якою довелося спускатися в підвал у будиночку для квестів. Мабуть, щодо темного сирого підземелля Найт явно перебільшував, щоб налякати і відбити бажання туди йти.

Олена почала спускатися. Через чотири прольоти вона опинилася в невеликому холі, оздоблення якого було досить скромним. У холі було кілька дверей з написом «Службові приміщення» та непримітний арочний отвір. Пройшовши в нього, Олена виявила ще одні сходи. Погано освітлені й вузенькі, вони круто йшли вниз.

Варто було спуститися на пару сходинок, як в обличчя дунуло вогкістю та прохолодою. А може, Найт і не перебільшував, описуючи підвал? Олена зупинилася. Вирішила, що буде розважливіше дочекатися супроводу тут. Але буквально за хвилину продовжила спуск — цікавість переборола страх.

Міцно тримаючись за дерев'яні давно не фарбовані поручні, Олена сходинка за сходинкою спускалася все нижче, подумки проклинаючи скупість Його Пресвітлості, який пошкодував грошей на ремонт підвальних приміщень. Здавалося, сходинкам не буде кінця, але все ж таки за кілька хвилин вони вивели Олену в хол. Очі вже звикли до темряви, але і досі важко розрізняли деталі. Джерел світла в холі не було, і освітлювався він лише слабкими відблисками, що проривалися по сходових прольотах з верхніх поверхів.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍