Читати книгу - "Гаррі Поттер і Напівкровний Принц"

ходімо, Джіні, - запропонував Дін, - назад у вітальню...

- Ти йди! - звеліла Джіні. - А я ще скажу кілька слів дорогому братикові!

Дін пішов, не виявляючи найменшої охоти затриматися.

- Отже, так, - Джіні відкинула з обличчя довге руде волосся й зі злістю зміряла Рона очима, - з’ясуймо все раз і назавжди. Не твоє собаче діло, Роне, з ким я ходжу і що роблю...

- Якраз моє! - не менш сердито огризнувся Рон. - Думаєш, я хочу, щоб на мою сестру казали...

- Як? - крикнула Джіні, виймаючи чарівну паличку. - Як саме?

- Джіні, він нічого такого не мав на увазі, - машинально спробував заспокоїти її Гаррі, хоч потвора у грудях заревла, схвалюючи Ронові слова.

- Ще й як мав! - кинула вона Гаррі. - Лише тому, що він сам ще ні з ким не «лизався», лише тому, що найкращим у його житті цілунком був «цьом» від тітоньки Мюріель...

- Заткни торохтілку! - загорлав Рон, і його обличчя, минаючи стадію почервоніння, відразу стало бурякове.

- Не заткну! - й собі завелася Джіні. - Я бачила, нікчемо, як ти щоразу, наткнувшись на Флегму, надіявся, що вона цмокне тебе в щічку! Якби ти сам наважився з кимось «полизатися», то не казився б, що всі давно це роблять!

Рон теж вийняв чарівну паличку; Гаррі негайно став поміж ними.

- Ти сама не тямиш, що верзеш! - ревів Рон, цілячись у Джіні, хоч йому й заважав Гаррі, що стояв між ними, розкинувши руки. - Лише тому, що я не роблю цього на людях!

Джіні, відштовхуючи Гаррі, зайшлася глузливим реготом.

- Цілуєшся з Левконією? Чи, може, ховаєш під подушкою знімок тітоньки Мюріель?

- Ти...

Цівка помаранчевого світла шугонула в Гаррі під лівою пахвою й ледь не влучила в Джіні; Гаррі притис Рона до стіни.

- Не роби дурниць...

- Гаррі цілувався з Чо Чанґ! - крикнула Джіні, готова ось-ось розридатися. - Герміона цілувалася з Віктором Крумом! Лишень ти, Роне, поводишся так, ніби це щось бридке! А все тому, що в тебе у цих справах досвіду, як у дванадцятирічного школярика!

І з цими словами вона побігла. Гаррі відпустив Рона; у того був кровожерний вираз обличчя. Вони так і стояли, важко дихаючи, доки Філчева кицька Місіс Норіс, що з’явилася з-за рогу, не вивела їх із заціпеніння.

- Пішли, - буркнув Гаррі, коли почув човгання Філчевих ніг.

Вони помчали по сходах і не спиняючись бігли коридором восьмого поверху.

- Гей ти, з дороги! - накричав Рон на якусь маленьку дівчинку, що перелякано відскочила й випустила з рук пляшку з жаб’ячою ікрою.

Гаррі майже не чув дзвону розбитого скла; був якийсь розгублений і очманілий; щось подібне, мабуть, буває від удару блискавки. «Це лише тому, що вона Ронова сестра, - сказав він собі подумки. - Тобі просто не сподобалося, що вона цілувала Діна, бо вона Ронова сестра...»

Та несподівано в його голові виник образ того самого безлюдного коридору, тільки Джіні цілувалася вже з ним самим... потвора в грудях замуркотіла... а тоді йому уявився Рон, що відхиляє гобелен і направляє свою паличку на Гаррі зі словами «зрадив мене»... «а ще друг»...

- Думаєш, Герміона справді цілувалася з Крумом? - запитав зненацька Рон, коли вони підійшли до Гладкої Пані. Гаррі винувато здригнувся, бо щойно уявляв себе в коридорі, де не було ніякого Рона, а лише він і Джіні...

- Що? - почуваючись ні в сих ні в тих, перепитав він. - Ну... е-е...

Чесно було б сказати «так», але він не хотів такого казати. Одначе Рон, мабуть, припустив найгірше лише з самого виразу його обличчя.

- Холодець з кропом, - похмуро буркнув він Гладкій Пані, й вони пролізли крізь отвір за портретом до вітальні.

Жоден з них більше не згадував про Джіні чи Герміону; вони взагалі того вечора майже не розмовляли й мовчки полягали спати, думаючи кожен про своє.

Гаррі довго не міг заснути й дивився на завісу свого ліжка зі стовпчиками на кожному розі, намагаючись переконати себе, що його почуття до Джіні - суто братерські. Хіба ж вони не прожили ціле літо, неначе брат і сестра, граючи в квідич, дражнячи Рона й насміхаючись над Біллом і Флегмою? Він уже багато років знав Джіні... природно, він відчував обов’язок її оберігати... природно, хотів її пильнувати... хотів роздерти Діна на шматочки, бо той її цілував... ні... треба, мабуть, стримувати це занадто братерське почуття...

Рон голосно захропів.

«Вона Ронова сестра, - категорично сказав сам собі Гаррі. - Ронова сестра. Вона недоступна». Він нізащо не ризикуватиме дружбою з Роном. Трохи підбивши подушку, надаючи їй зручної форми, Гаррі приготувався поринути в сон, щосили проганяючи від себе думки про Джіні.

На ранок Гаррі прокинувся трохи збаламучений і спантеличений цілою низкою снів про Рона, що ганявся за ним з битою відбивача. Та ближче до полудня він радий був би мати справу з тим Роном зі снів, а не з реальним своїм другом, який поводився так, наче його ґедзь укусив, не тільки з Джіні й Діном, а й до Герміони, яку це боляче вразило, ставився з крижаною й презирливою байдужістю. Ба більше, за цю ніч Рона наче підмінили - новий гарячий і злісний хлопець кидався на всіх, наче вибухозадий скрут. Гаррі цілісінький день намагався помирити Рона з Герміоною, та так і не зумів: урешті-решт Герміона пішла спати, тамуючи глибоке обурення, а Рон поплентався до хлопчачої спальні, насваривши кількох переляканих першокласників за те, що ті на нього подивилися.

На превелике розчарування Гаррі, ця незвична Ронова агресивність не вгамувалася за наступні кілька днів. Та найгірше було те, що вона збіглася зі ще більшим спадом його воротарської гри. Від цього він ставав ще войовничіший, отож на останньому тренуванні перед суботнім матчем Рон не лише не впіймав жодного м’яча, пробитого в його бік загоничами, а й так на всіх горлав, що довів Демелзу Робінс до сліз.

- Замовкни і дай їй спокій! - крикнув Пікс, на дві голови нижчий за Рона, зате з важкою биткою в руках.

- ДОСИТЬ! - заревів Гаррі, побачивши, які громи й блискавки метає на Рона Джіні; він вирішив утрутитися, доки ситуація ще під контролем, бо пам’ятав про її репутацію видатної майстрині з виконання закляття «Кажанячі шмарки». - Пікс, позбирай бладжери. Демелзо, заспокойся, ти сьогодні чудово грала.